WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Характеристика риб річки Уж - Курсова робота

Характеристика риб річки Уж - Курсова робота

Частіше риба може стояти на тому самому місці нерухомо, тільки злегка рухаючи спинним і хвостовим плавцями. З появою жертви вона робить три-чотири різких зустрічних до жертви рухи, а іноді й кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчень не спостерігається. У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять й інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її зграї, які зберігаються протягом всієї зими.

Ще під кригою (у березні - квітні) щука починає підходити до берегів на мілководні ділянки, заплави, у затоки, балки, де є місця, придатні для нересту. Починає вона нереститися при температурі води близько 4-6°, найбільше інтенсивно нереститься при температурі 7-13°. На місцях нересту щуки дно, як правило, тверде, покрито невеликими заростями торішньої, а іноді й нової трав'янистої рослинності, часто засіяно листами, гілками, стеблами торішніх рослин. Нерест її відбувається як у стоячій воді, так і на слабкому плині.

Глибина на нерестовищах щуки не перевищує 0,3-1,2 м.

Звичайно вона нереститься на самих дрібних, тільки що залитих прибережних ділянках заплави, глибина яких іноді не більше 5 см.

У міру підвищення рівня паводкових вод щука відкладає ікру на нових мілких ділянках.

Нереститься щука групами. До складу груп входить самка й два-п'ять і більше самців. Ікрометання відбувається бурхливо. Під час нересту чутні сплески води. При цьому в риб добре видні над водою спини й спинні плавці. Під час ікрометання щуки гублять усяку обережність, плаваючи майже біля ніг людей, що стоять у воді. Нерест відбувається з однаковою інтенсивністю протягом цілої доби, якщо немає вітру й температура води не перевищує 15-16°.

У вітряну погоду нерест спостерігається лише в місцях, захищених від сильних хвиль. Самки, відкидавши ікру, відразу ж ідуть у більше глибокі місця, а самці частіше залишаються на нерестовищах. Відпливши трохи вбік від самки, що йде, вони приєднуються до інших груп риб, що нерестяться. Тому на нерестовищах спостерігається деяка перевага самців над самками. Самці щуки вперше можуть брати участь у розмноженні вже в однорічному віці. Основна їхня маса дозріває у віці двох років. Самки дозрівають у двох-трирічному віці. Плодючість щуки залежить від її розмірів. Так, у щуки при довжині тіла 25 см і вазі 155 г виявлено 1,6 тис. ікринок, а в самки довжиною тіла 91 см і вагою 10 кг - 197 тис. ікринок.

Викидані ікринки спочатку приклеюються до рослин, однак через кілька годин після запліднення їхня клейкість втрачається, і вони вільно лежать на дні серед кущів і різних залишків рослин. У результаті цього ікринки добре захищені від поїдання їх хижаками. Цьому ж сприяє й забарвлення ікринок - вона подібна з кольором торішньої рослинності. Застряглі серед кущів, залишків рослин і коренів, ікринки в меншій мірі піддаються замуленню, ніж ті, які попадають на ділянки, позбавлені рослинності. Ікрометання серед рослинності сприяє також і тому, що личинки на якийсь час "підвішуються" на рослини й проходять так названу стадію спокою, а пізніше вони тут ховаються. До того ж у цих місцях рясно розвивається дрібний рачковий планктон, що служить їжею для молоді щуки.

Нерестовища щуки відвідують багато видів риб - густера, окунь, плотва, йорж й інші. Вони поїдають викидану ікру щуки, що несприятливо позначається на чисельному відтворенні її потомства.

Ікра в щуки велика - до 2,5 - 3 мм у діаметрі. Розвиток зародків триває довго: залежно від температури води він триває протягом 1,5 - 2 тижнів. Вийшовши з ікри личинки мають жовтковий мішок, довжина їх не менше 6-7 мм. До розсмоктування жовткового мішка вони ховаються серед заростей. Личинки й мальки тримаються біля дна. Після розсмоктування жовткового мішка щурята харчуються тваринними організмами, що живуть у воді, - рачками, мотилем. Приблизно через місяць після народження вони починають поїдати рибу. У перші роки життя самці й самки щуки ростуть однаково, а в наступні - самки ростуть швидше самців.

Родина Коропові (Cypridae)

РИБЕЦЬ – Vimba vimba (Linne).

Подібний лящу, але має більш видовжене і низьке тіло, рот нижній, півмісячний, дуже видається рило. Позаду плавця тягнеться ясноь помітний кіль. Восени і взимку має блакитно-сіру спину і сріблясто-біле черево. Спинний і хвостовий плавці червонуваті, з чорними кінцями. З наближенням нересту спина стає чорною, середина черева – червоною. Грудні, черевні і анальний плавці стають яскраво-червоними. У самців на голові і тілі з'являються білі зерноподібні бугорки. Довжина до 40 см, вага до 1 кг. За В.Владиковим цей вид водиться в нижній течії рік і був зловлений в червні 1948 р. В р. Уж, біля Оноковців довжиною тіла 13,5 см.

ЧЕХОНЬ – Pelecus cultratis (Linne).

Бічна лінія має декілька згинів. По всій довжині черева тягнеться гострий кіль, непокритий лускою. Луска дрібна, рот верхній, грудні плавці дуже довгі. Спина сірувато-бура, боки і черево сріблясто-бурі. Грудні, черевні і анальний плавці з червонуватим відтінком. Довжина до 40 см вага до 1 кг. За Владиковим чехонь не є постійним видом в річці, а заходить в невеликій кількості під час нереста в нижню течію.

ЛИН – Tinca tinca (Linne).

Має досить високе тіло, вкрите дрібною, щільною лускою. Спина червонувато-зелена, боки оливково-зелені з золотистим блиском, черево сірувато-біле, очі червоні, краї всіх плавців, окрім хвостового, округлені. Довжина до 50 см, вага до 2 кг. За Власовою заселяє тільки заплавні водойми.

КАРПАТСЬКА МАРЕНА – Barbus meridionalis petenyi (Heckel).

Відрізняється від звичайного вусача тим, що має дрібніші розміри (до 30 см), спинний плавець не виїмчастий і немає зазубреного променя. Забарвлення буро-сіре з темно-бурими плямами на спині. Заселяє верхню і середню течію.

ГІРЧАК – Rhodeus sericeus (Pallas).

Дрібні (до 8 см.) рибки з високим тілом стиснутим з боків. Луска, відносно величини риб, крупна. Бічна лінія неповна. Спина зеленувата. Боки і черево темно-сріблясті. По боках, в задній частині тіла вузька зеленувато-синя смужка. У самців в час нересту боки тіла і черево червонуваті з фіолетовим відтінком. На кінці рила з кожного боку трикутний або півмісячний простір, покритий білими бугорками. У самок в цей час позаду анального отвору розвивається трубочка –яйцеклад, довжиною іноді більшою, ніж довжина тіла. Розповсюджений в середній і нижній течії. Живе в неглибокій, спокійній воді, серед крупних каменів і водної рослинності.

КАРАСЬ – Carassius carassius (linne).

Заселяє нижні течії рік, заливи, стариці, болота, заплавні водойми з великою кількістю рослинності і добре прогрітою водою. Небагаточисельні.

Вони виносять низькі температури, низький вміст кисню в воді. Вони не гинуть при вмерзанні в лід, якщо не промерзнуть тканинні рідини їх тіла.

Нерестяться карасі пізною весною – на початку літа. Але початок ікрометання можливий при температурі води 14 °С,а розпал нересту – при 17-19 °С.Ікра липка розміром 1 мм. Плодовитість сягає 400 тис. Ікринок.

Ростуть карасі повільно.

Живляться мілкими придонними організмами: рачками, личинками комарів, черв'яками і водною рослинністю.

САЗАН – Cyprinus carpio (Linne).

Тіло вкрите крупною суцільною лускою. Спина темна з зеленуватим або блакитним відтінком. Боки жовто-золотисті. Черево білувате. Плавці темні, крім хвостового, що має червонувато-бурий колір. Може досягати довжини 80 см і 154 кг ваги. Зустрічається в нижній течії не в великих кількостях. В 1948 р. Зловлені в р. Уж біля пішохідного міського мосту 10 однорічних коропів довжиною 5-7 см.(Власова).

ПЛІТКА – Rutilus rutilus (Linne).

Тіло плітки овальне, стисле з боків. Воно вкрите досить дрібною щільною лускою. Спинний плавець невеликий, усічений. Анальний плавець слабо виїмчастий.

Забарвлення плітки мінливе - в одних водоймах вона яскраво забарвлене, в інших - переважають темні тони, що залежить від умов перебування. Її спина темно-зелена, збоку блискучо-срібляста, черевце майже біле. Спинний і хвостовий плавці зеленувато-сірі із червонуватим відтінком, грудні плавці прозорі, черевні й анальний - рожеві. Райдужна оболонка ока золотаво-жовта із червоною плямою.

Плітка населяє самі різноманітні водойми. У ріках вона переважно тримається далеко від сильної течії - у заводях. Густих заростей уникає.

З настанням холодів, як і переважна більшість мирних риб, вона збирається у великі зграї й перекочовує в глибоководні заводі з повільною течією. Тут тримається протягом всієї зими, у відлизі окремі її особини можуть підходити до берегам у пошуках їжі.

З підйомом паводкових вод плотва залишає зимові притулки й виходить у залиту водою заплаву й у заплавні водойми.

При прогріві води до 8° і вище плітка починає нереститися. Найбільше активно відбувається ікрометання її при температурі 10-12°. Під час нересту вона утворить зграї, які підходять у тихі, сильно зарослі прибережні ділянки водойм. Процес ікрометання протікає бурхливо. У тиху погоду, на передвечірній зорі й особливо зі сходом сонця постійно чутні сплески води в результаті нерестових ігор, деякі з них вискакують над поверхнею води. Самці перед нерестом вкриваються перловою висипкою, що надає шорсткість їхньому тілу. Незабаром після нересту це шлюбне вбрання зникає. Ікру плітка відкладає на торішню рослинність (стебла, листи), на плаваючі її залишки, а також на корінь верб, очерету й інших рослин. Швидкість течії на місцях нересту не перевищує 0,2-0,3 м/сек.

Loading...

 
 

Цікаве