WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Фактори, що визначають еволюцію людини - Курсова робота

Фактори, що визначають еволюцію людини - Курсова робота

Фактори, що визначають еволюцію людини

Сучасна людина вінчає собою ряд еволюційних напрямків, джерела яких можна виявити ще в приматів. Загальновизнано, що еволюція людини складається із двох процесів - органічної еволюції й культурної еволюції. Ми знаємо, що ключову роль у напрямках органічної еволюції грає добір. Культурна еволюція має власні рушійні сили, що дозволяють пояснити поступове нагромадження культурної спадщини. Це питання не викликає розбіжностей.

Проблеми виникають у той момент, коли ми намагаємося піти далі цих дуже загальних висновків. Перша з них - визначити способи добору, що беруть участь в еволюції. Друга - досліджувати механізм культурної еволюції. Третя - визначити залежність між природним добором і напрямками органічної еволюції, з одного боку, і культурною еволюцією - з іншої.

Залежність між органічною й культурною еволюцією

Що стосується третьої з перерахованих вище проблем, те найпростішим і історично самою старою відповіддю на це питання служить положення про те, що органічна еволюція довела филетичний ряд людини до відомого порога - до того рівня, на якому стала можливої культурна еволюція. Із цього моменту філогенія людини пішла по шляху культурної еволюції, що і забезпечила весь наступний розвиток. Органічна й культурна еволюція вважаються розділеними в часі й незалежними у своїй дії. Подібна точка зору характерна для робіт старих антропологів (наприклад, Briffault) і усе ще висловлюється в деяких сучасних дослідженнях (наприклад, Karaus).

Значний розвиток як еволюційної біології, так і антропології, що відбулося за останні десятиліття, а також зрослі зв'язки між цими двома колись відособленими галузями науки привели до появи більше сучасної точки зору. Відповідно до цієї крапки зору, в епоху культурної еволюції природний добір продовжував діяти й органічна еволюція не припинялася. Просто результати культурної еволюції більше помітні, чим результати триваючої органічної еволюції.

Подальше вдосконалення являє собою концепція безперервної взаємодії між органічною й культурною еволюцією. Важливим ефектом такої взаємодії може бути добір на здатність до научання й сприйняття культури. При цьому органічна й культурна еволюція як би йдуть рука об руку. Велику увагу цієї концепції приділяв Добржанський.

Ламсден і Уілсон (Lumsden, Wilson) провели частково математичне дослідження "генно-культурної коеволюції", а Каваллі-Сфорца й Фельдман (Cavalli-Sforza, Feldman, 1981) вивчали її головним чином математичними методами. Підхід цих учених у корені відрізняється від прийнятого в даній книзі й у моїй колишній публікації.

Типи добору

Усі, хто вивчає цю тему, очевидно, згодні з тим, що органічна еволюція людини направляється добором. Складність тут полягає в тому, що добір - не єдиний процес, а цілий набір процесів, і тому такий висновок носить занадто загальний характер.

Антропологів, що вивчають еволюцію людини, загалом кажучи, цікавить головним чином філогенія антропоїдів, потім такі фактори еволюції, як місцеперебування, використання руки й т.п. і лише іноді рушійні сили еволюції. Що ж стосується цих сил, те вчені звичайно обмежуються посиланнями на "природний добір" у загальному значенні й на цьому зупиняються.

Популяційних генетиків, що займаються еволюцією людини, як і слід було сподіватися, більше цікавлять сили, що беруть участь у ній, і вони ретельно розробляють різні способи дії індивідуального добору й дрейфу генів стосовно до популяцій людини. Однак у цих дослідженнях деякі типи добору звичайно залишаються без уваги.

Корисно вказати тому, що є дані про вплив на популяції людини численних типів добору, а саме спрямованого; стабілізуючого; що врівноважує; сполучення добору - дрейфу; добору, спрямованого на створення турботи про потомство; полового добору; добору по дивергуючих лініях у різних областях, спрямованого на створення географічних рас; соціально-групового добору; міжвидового добору. Вибірки даних по більшості із цих типів добору були наведені в попередніх главах.

Важливо мати на увазі, що різні типи добору часто діють спільно. Так, поводження людини являє собою суміш індивідуалізму, батьківського альтруїзму й солідарності індивідуума з його або її групою. Ці тенденції в поводженні свідчать про дію звичайного індивідуального добору, добору, спрямованого на розвиток турботи про потомство, і соціально-групового добору відповідно.

У деяких популяціях людини, мабуть, іноді відбувається дрейф генів. Деякі автори йдуть далі, думаючи, що закріплення селективне нейтральних мутантних генів у результаті дрейфу відбувається в широкому масштабі. Можливо, що це так. У кожному разі, яким би не було остаточне рішення цього питання, можна, імовірно, заздалегідь сказати, що один лише дрейф генів не створює ніяких істотних ознак у людини.

Соціально-груповий добір

Череда або група в приматів, у тому числі в людини, - це більш-менш зв'язна одиниця організації. Це одиниця, що забезпечує збереження групи й розмноження.

У приматів, ведучих суспільний спосіб життя, у тому числі в людини, існують всі умови для ефективної дії групового добору. Нагадаємо, що термін "соціально-груповий добір" використовується для позначення особливої форми междемового добору, при якому як конкуруючі популяції виступають соціальні групи.

Різні череди або групи, як у примітивних антропоїдів, так і в інших приматів, імовірно, нерідко вступають у конкуренцію за кормову територію або який-небудь інший необхідний ресурс. Успіх або невдача даної череди або групи при конкурентних сутичках або боротьбі за територію із суперниками визначається, поряд з іншими факторами, рівнем розумових здатностей членів і (або) ватажків групи, розвитком технологічних навичок і способів спілкування, а також чисельністю. У тих випадках, коли між конкуруючими чередами або групами існують генетичні розходження по цих ознаках, може вступати в дію груповий добір.

З біологічної точки зору розумно припускати, що як у людини, так і в інших вищих приматів розходження між групами відносно інтелекту і його похідних - технологічних навичок і способів спілкування - частково визначаються генетичними розходженнями.

Генетична частина цього припущення в його застосуванні до людини (але не до інших приматів) іноді викликає заперечення по ідеологічних мотивах. Тут необхідно зробити деякий відступ. Ми знаємо, що в між групової і накрито мінливості фізичних ознак у людини є генетичний компонент. Відомо, що індивідуальна мінливість поведінкових ознак людини також містить генетичний компонент. Виявлено деякі накрито розходження поведінкового фенотипу. З біологічної точки зору розумно допустити, що в основі цих розходжень також лежать генетичні фактори й фактори середовища. Даних, які б суперечили такому допущенню, немає. Зате є деякі відомості, що підтверджують його правильність (Wilson, 1978). І нарешті, біологічну ситуацію можна й треба відокремлювати від соціальної політики в сучасних суспільствах. Тому, для того щоб мати можливість продовжувати наші міркування, ми тут приймемо біологічно реалістичне допущення про існування генетичних розходжень по розумових і поведінкових ознаках між деякими групами як людини, так і інших приматів.

Варто очікувати, що при безперервному груповому доборі в приматів, у тому числі в антропоїдів, соціальні групи з найбільш високорозвиненими розумовими здатностями, координацією й технологією в середньому будуть мати перевагу, і їх генетично детерміновані здатності будуть поширюватися в межах даного виду. Тривалий груповий добір викличе поступове підвищення рівня розвитку інтелекту, язика й технологічних навичок у кожної лінії, що вижила. Груповий добір дає можливість пояснити походження ряду чорт громадського життя приматів.

Одна з таких рис - це язик. Варто підкреслити, що ми використовуємо тут термін "язик" у широкому змісті, що включає і язик тварин. Обмін інформацією являє собою коштовний в адаптивному відношенні ознака череди або групи, причому це групова ознака. Досить імовірно, що мовні здатності приматів, включаючи людини, розвилися під дією групового добору.

Інтелект - адаптивна корисна ознака як для окремої тварини, так і для співтовариства. Очевидно, індивідуальний добір відіграє важливу роль у його розвитку, однак це не виключає додаткової дії соціально-групового добору. Череда, що складається головним чином з тямущих мавп або антропоїдів, імовірно, буде краще справлятися із проблемами, що виникають у його житті, чим сусіднє конкуруюче з ним череда "дурних" особин.

Навіть чисельність групи, що представляє собою один з факторів, від яких залежить її благополуччя, може певною мірою регулюватися груповим добором. Утворення більше численних черід у напівназемних і наземних приматів корелює зі зменшенням нетерпимості самців друг до друга. Більші розміри групи адаптивні вигідні напівназемним і наземним приматам, полегшуючи захист, конкуренцію й колективне полювання. Якщо нетерпимість самців; друг до друга перешкоджала розширенню дрібних черід і якщо в деяких чередах самці мали більше високою генетично детерміновану терпимість до себе подібним, чим в інші, то такі череди й гени, що обумовлюють терпимість самців, одержували б перевагу.

У декількох опубліковані недавно книгах по еволюції людини груповий або соціально-груповий добір взагалі не обговорюється. Деякі автори коротенько згадують про добір цього типу у зв'язку з еволюцією людини, але, мабуть, не надають йому значення. Деякі інші тією чи іншою мірою залучають концепцію кин-отбора. Це вже ближче до мети. Термін "кин-добір" іноді застосовують як синонім терміна "соціально-груповий добір", але він використовується й в інших змістах, що робить його постійним джерелом плутанини. Для обговорюваного тут процесу більше підходить термін "соціально-груповий добір".

В історичному плані цікаво нагадати, що Дарвін в "Походженні видів" надавав великого значення тому, що ми тепер називаємо соціально-груповим добором.

У своєму дослідженні, початому в після дарвінівську епоху, але написаному й опублікованому набагато пізніше, Кейт (Keith, 1948) розвивав концепцію про те, що співтовариство, зокрема невелика група в примітивної людини, являє собою основну еволюційну одиницю в еволюції людини. На його думку, еволюція людини - результат конкурентних взаємодій між маленькими перехресними усередині, себе соціальними групами. Кейт створив навколо цієї ідеї еволюційну теорію, що здавалася застарілої навіть в 1948 р., не говорячи вже про сьогоднішній день. Це, безсумнівно, почасти послужило причиною того, що книга Кейта не цитується в більшості сучасних робіт на цю тему. Незважаючи на недоліки цієї книги, слід зазначити заслугу її автора, першого соціально-групового добору, що вказав на роль, в еволюції людини.

Loading...

 
 

Цікаве