WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України - Курсова робота

Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України - Курсова робота

Курсова робота

Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України

Реферат

Дослідження проводились в 2008 – 2009 роках на кафедрі генетики та молекулярної біології ОНУ ім. І.І. Мечникова.

Метою досліджень було вивчення тривалості життя в умовах голодування та визначення активності алкогольдегідрогенази у мух із природних популяцій України.

Встановлено, що самки із популяцій Одеси, Варви і Пирятина були більш витривалими в умовах голодування порівняно з самцями. Найбільшу стійкість до голодування виявили мухи Одеської популяції, а найменшу – мухи Київської популяції. стійким до голодування мухам із Одеської популяції притаманна досить висока активність АДГ, а чутливим до голодування мухам Київської популяції – менша активність ферменту.

В цілому в умовах проведеного експерименту не виявлено прямої залежності між витривалістю мух в умовах голодування і активністю їх АДГ.

Зміст

Вступ

  1. Огляд літератури

1.1 Стійкість до голодування як показник пристосованості

Drosophila melanogaster

1.2 Активність алкогольдегідрогенази у Drosophila melanogaster

          1. Матеріали та методи досліджень

  1. Результати досліджень та їх обговорення

Узагальнення

Висновки

Список цитованої літератури

Вступ

Концепція пристосованості організмів до оточуючого середовища є однією із центральних в генетиці популяцій та в теорії еволюції.

Єдиною силою, що спрямовує еволюцію органічного світу, є природній добір. Ця спрямовуюча дія добору проявляється і на початкових етапах еволюційних змін, що відбуваються в популяціях. Поняття "пристосованість", яке використовував ще Ч. Дарвін в якості кількісної міри природного добору або міри ефективності розмноження генотипу, зараз набуло більш широкого змісту. Ймовірність дати нащадків визначається багатьма властивостями організму – його життєздатністю, швидкістю досягнення репродуктивного віку, здатністю до схрещування, стійкістю до голодування, плодючістю. Сукупність цих властивостей називається пристосованістю особини до умов середовища, в якому вона існує [Айала, Кайгер, 1987].

Пристосованість часто ототожнюють з адаптацією, при цьому пристосованість являється більш універсальним поняттям, що включає в себе адаптацію як складовий компонент. Під адаптацією прийнято розуміти складний комплекс захисних і пристосувальних реакцій (специфічних і неспецифічних), що обумовлені різними генетично детермінованими механізмами (фізіологічними, біохімічними, морфологічними).

Адаптація може бути модифікаційною, яка дозволяє організму в межах норми реакції залишатися життєздатним і давати потомство в нових умовах, та генотипічною, при якій перебудовується структура генотипу і утворюються нові норми реакції. Генотипічна адаптація відбувається в процесі природного та штучного добору і забезпечує пристосування організмів до нових умов існування. Взаємодія вказаних двох систем адаптації забезпечує максимальну пристосованість живих організмів до мінливих умов навколишнього середовища.

Однією із показових характеристик пристосованості є стійкість до голодування здатність вижити в екстремальних умовах нестачі корму. Так як і інші фенотипічні характеристики пристосованості, стійкість до голодування в значній мірі визначається генотипом, контролюється великою кількістю взаємодіючих генів і проявляє значну мінливість в природних популяціях. Ось чому генотипічно різним особинам зазвичай притаманна неоднакова стійкість до голодування.

Улюбленим об'єктом генетичних досліджень є плодова мушка Drosophila melanogaster – найбільш вивчений в цьому плані вид дрозофіли. Результати тривалого дослідження дрозофіли дають можливість проаналізувати різноманіття всього спектру мутацій, характер розподілу генів по різних хромосомах, співвідношення домінантних та рецесивних мутацій та ін. Ці дані являють собою загальногенетичну цінність і дозволяють прогнозувати генетичні ситуації, з якими ймовірно можна зустрітися і у інших вищих організмів. Використання в якості об'єкта генетичних досліджень плодової мушки дрозофіли привело до значних успіхів в цій галузі [Тоцький, Хаустова та ін., 2002].

Більшість тварин різних видів на протязі життя переживають періоди скорочення раціону і тому у них еволюційно закріплені адаптації, що підсилюють їх стійкість до голодування. Знання про генетичні та фізіологічні засади цих адаптацій, їх еволюційні зв`язки (як внутрішньовидові, так і популяційні) отримані значною мірою завдяки дослідженням на дрозофілі. Так відомо, що окремі мухи можуть направлено посилювати стійкість до голодування у відповідь на легкий харчовий стрес (Harshmann,1998).

Зважаючи на вищезазначене, метою роботи було вивчення тривалості життя в умовах голодування та визначення активності алкогольдегідрогенази у мух із природних популяцій України.

Згідно із метою були визначені наступні завдання:

1). В умовах голодування дослідити тривалість життя та визначити статеві особливості стійкості до голодування у мух досліджуваних популяцій.

2). Визначити активність АДГ у мух досліджуваних популяцій.

Об'єкт дослідження − пристосованість Drosophila melanogaster.

Предмет дослідження − стійкість до голодування та активність АДГ у Drosophila melanogaster різного походження.

1. Огляд літератури

1.1 Стійкість до голодування як показник пристосованості Drosophila melanogaster

Тривалість життя дорослої мухи з моменту її вилуплення із лялечки в лабораторних умовах складає 3 – 4 тижні та в значній мірі залежить від умов утримання (температури, вологості, якості корму, густоти заселення, наявності бактерій). В спеціальних дослідах дрозофіла жила до 153 днів (Медведєв, 1966). Самки, як правило, мають більшу тривалість життя, ніж самці, що може бути викликане генетичними та фізіологічними причинами.

Справді, про більшу тривалість життя самок було сказано давно. Ще Дарвін розглядав меншу тривалість життя самців як "природню конституційну властивість, що обумовлена статтю" (Гаврилов, 1991). Таким чином факти про більшу життєздатність особин жіночої статі мають право на існування.

Відмінності в тривалості життя в межах однієї статі, як правило, можуть бути зумовлені фізіологічними причинами. Так, віргінні самки, мають більшу тривалість життя, ніж запліднені (Зіміна, Малиновський, 1977). Згідно із літературними даними, направленість статевих відмінностей в резистентності до голодування є генетично детермінованою (Хаустова, 1995). Вивчення тривалості життя самок та самців дрозофіли в умовах харчового стресу – цікава і водночас важлива проблема сучасної генетики та науки в цілому.

Стресом можна назвати певний фактор середовища, внаслідок дії якого послаблюється стійкість організму до даного чинника. Якщо організм зміг вижити після дії стресового фактора, то у нього виробляються специфічні адаптації, що пом'якшують наслідки при повторній його дії (Haffman, Parsons, 1991; Randall, 1997). Однією із найбільш поширених причин харчового стресу у тварин, у тому числі і у дрозофіли, є скорочення кількості їжі або її недостатня якість.

Відомо, що енергетичні процеси відіграють центральну роль в організмі, тому голодування провокує зміни на різних рівнях прояву фенотипу – від змін внутрішньоклітинних сигналів – до зсувів фаз життя в онтогенезі.

Існує думка, що збільшена тривалість життя потребує від організмів певних змін, які, скоріш за все, взаємопов`язані і з іншими характерними рисами пристосованості виду. Отже, природний добір повинен підтримувати ті генотипи, що здатні змінювати свої фізіологічні особливості для підвищення стійкості до голодування у відповідь на сигнали, що сповіщають про початок періоду голодування. Іншими словами, очікується, що дана ознака в деякій мірі покаже рівень адаптивної фенотипічної пластичності (Partridge, 2005).

Встановлено, що скорочення кількості їжі (в основному дріжджів) для дорослих мух, призводить до збільшення їх витривалості майже в два рази в порівнянні з тими, які взагалі не отримували дріжджі з їжею (Chippindale et al., 1998; Leroi et al., 1994; Kapahi et al., 2004; Piper et al., 2005; Burger et al., 2007). В той же час показано, що у мух, які піддавались надто тривалому обмеженню раціону, виживаність навпаки знижувалась (Burger et al., 2007).

Відомо, що підвищена стійкість до голодування та до інших чинників стресу визначає стан особини під час діапаузи, яка може бути викликана низькими температурами або коротким фотоперіодом. Це означає, що певній особині буде легше витримати період діапаузи, якщо у неї виробилась висока витривалість під час голодування, пережитого раніше.

Loading...

 
 

Цікаве