WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Рівні організації організму людини - Курсова робота

Рівні організації організму людини - Курсова робота

1.6. Біоценотичний рівень.

На біоценотичному і біогеоценотичному рівнях провідними є проблеми взаємовідносин організмів у біоценозах, умови, які визначають їх чисельність і продуктивність біоценозів, стійкість останніх і роль впливу людини на збереження біоценозів та їхніх комплексів. Біоценоз-угрупування взаємопов'язаних між собою популяцій організмів різних видів, які населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування.

Екологічна характеристика біоценозу: основою біоценозів є фітоценози (рослинні угрупування); біоценози існують на певній ділянці середовища, яка називається біотипом. Структура біоценозів: абіотична частина-неорганічні сполуки, органічні сполуки, кліматичний режим(світло, повітря, температура, грунт). колообіг речовин(обмін сполуками між неживою та живою частинами біогеоценозів). біотична частина: продуценти-утворювачі органічної речовини, консументи - споживачі органічної речовини (тварини), редуценти - руйнівники органічних решток (бактерії). Властивості біогеоцинозів-саморегуляція, цілісність, самовідтворення, стійкість. В біогеоцинозах можуть відбиватися певні зміни: циклічні – результ пристосувань біогеоцинозів до періодичних змін довкілля; поступальні –це зміни які відбуваються під час відновлення зруйнованих біогеоцинозів.

1.7. Біосферний рівень

На біосферному рівні сучасна біологія вирішує глобальні проблеми, наприклад визначення інтенсивності утворення вільного кисню рослинним покривом Землі або зміни концентрації вуглекислого газу в атмосфері, пов'язаної з діяльністю людини. Біосфера-особлива оболонка землі, населина живими організмами. В літосфері до 4-5км в глибину; в гідросфері-по всій глибині; в атмосфері до 20-25км у висоту. Елементарною одиницею є біогеоценози, основною умовою існування - колообіг речовин.

Розділ 2. Розвиток організму людини

Розвиток організму людини. Індивідуальний розвиток людини (онтогенез) починається з моменту запліднення, коли відбувається злиття жіночої (яйцеклітина) і чоловічий (сперматозоїд) статевих клітин. Початкові етапи розвитку протікає у статевих шляхах жінки, тому весь онтогенез прийнято ділити на пренатальний і постнатальний (від лат. natus - пологи) періоди, тобто дородової й післяпологовий.

У пренатальному (внутрішньоутробному) періоді онтогенезу у свою чергу виділяють зародковий (ембріональний) і плодовий періоди. Перший триває 2 місяці, другий - з 3 - го по 9 - й включно. В ембріональному періоді відбувається збільшення числа кліток, які поступово диференціюються в зачатки всіх типів тканин. Протягом другого місяця внутрішньоутробного розвитку утворяться органи (органогенез); формуються частини тіла: голова, шия, тулуб і кінцівки. З 3-го місяці починається інтенсивний ріст та розвиток тіла плода, що триває й після народження дитини.

З моменту народження починається процес самостійного життя індивідуума і його адаптація до навколишнього середовища. Ознаки, що здобуваються знову, нашаровуються на передані в спадковість, у результаті чого в організмі відбуваються складні перетворення. Фізичний розвиток індивідуума характеризується вагою, ростом і розмірами окремих частин тіла.

Ці показники протягом життя змінюються нерівномірно. Прискорений ріст спостерігається в період раннього дитинства (від 1 року до 3 років), у віці від 5 до 7 років і в період статевого дозрівання (від 11-12 до 15-16 років), при цьому змінюються й основні пропорції тіла. Паралельно з ростом спостерігаються вікові зміни у всіх органах і системах.

Приблизно до 20-25 років ріст людини припиняється й наступає відносно стабільний період існування – зрілий вік. Після 55-60 років організм починає поступово старіти, і в ряді органів виникають склеротичні зміни. Це у свою чергу викликає зниження різних функцій організму.

У процесі розвитку й росту організму й формування його нервової системи міняється характер і рівень потреб людини. У немовляти домінують вітальні потреби, пов'язані зі здійсненням життєво важливих функцій: харчування, подиху, сну й т.п. Поступово формуються й інтенсивно розвиваються різноманітні фізіологічні потреби, пов'язані з переміщенням у просторі, із засвоєнням різних харчових речовин, ростом і розвитком, а також самостійним виконанням і довільним регулюванням фізіологічних функцій. Порівняно рано, уже на першому році життя, починають формуватися пізнавальні потреби, особливо в період раннього дитинства (1-3 року) і пізніше протягом дошкільного й шкільного періодів розвитку дитини. Формування соціально-комунікативних потреб займає досить тривалий період онтогенезу, включаючи зріле життя індивідуума.

У період статевого дозрівання в розвитку особистості суб'єкта домінують соціально-комунікативні потреби. Вершиною в розвитку особистості є творчі потреби, пов'язані з нагромадженням нових знань і культурних цінностей. Початок формування цих потреб варто віднести до кінця раннього дитинства й переходу до дошкільного періоду розвитку. Однак домінуючою мотиваційною основою вони можуть стати пізніше, коли особистість людини вже сформована, і наступає період зрілого існування.

Розділ 3. Методи дослідження генетики

Генеалогічний метод полягає в вивченні родинного дерева на основі Менделєєвських законів спадковості і допомагає встановити характер наслідування ознаки (домінанта чи рецесивна).

Так встановлюють спадковість індивідуальних особливостей людини: рис обличчя, зросту, групи крові, розумового і психічного складу, а також деяких захворювань. Наприклад, при вивчені родоводу королівської династії Габсбургів в декількох поколіннях прослідковуються вип'ячена нижня губа і ніс з горбиком.

Цим методом виявлені шкідливі наслідки близькородинних шлюбів, які особливо проявляються при гомозиготності по одній і тій же не сриятливій рецесивній ознаці. В родинних шлюбах імовірність народження дітей зі спадковими хворобами і рання дитяча смертність в сотні разів вище середньої.

Близнюковий метод полягає в вивченні різниці між однояйцевими близнюками. Цей метод представлений самою природою. Він допомагає виявити вплив умов середовища на фенотип при однакових генотипах.

Однояйцеві близнюки, які виросли в однакових умовах, мають вражаючу подібність не лише в морфологічних ознаках, але й в психічних і інтелектуальних особливостях. З допомогою близнюкового методу виявлена роль спадковості в ряді захворювань

Популяційний метод. Популяційна генетика вивчає генетичну різницю між окремими групами людей (популяціями), вивчає закономірності географічного розподілу генів.

Цитогенетичний метод. Грунтується на вивченні мінливості і спадковості на рівні клітини і субклітинних структур. Встановлений зв'язок ряду важких захворювань з порушеннями в хромосомах.

Хромосомні порушення зустрічаються в 7 з кожної тисячі новонароджених, і вони приводять до загибелі ембріону (викидня) в першій третині вагітності в половині всіх випадків. Якщо дитина з хромосомними порушеннями народжується живою, то, зазвичай, страждає важкими хворобами, відстає в розумовому і фізичному розвитку.

Біохімічний метод. Дозволяє виявити багато спадкових хвороб людини, пов'язаних з порушенням обміну речовин. Відомі аномалії вуглеводного, амінокислотного, ліпідного та інших типів речовин

Так, наприклад, цукровий діабет обумовлений порушенням нормальної діяльності підшлункової залози – вона не виділяє в кров достатньої кількості гормону інсуліну, в результаті чого підвищується вміст цукру в крові. Це порушення викликається не однією помилкою генетичної інформації, а цілим набором, які разом приводять до схильності до захворювання.

Однак при вивченні генетики людини виникають певні труднощі, викликані:

- неможливістю застосування основного генетичного методу контрольних схрещувань; - рідкою зміною поколінь; малочисленным потомством, великою кількістю хромосом,

ВИСНОВОК

Людина щаслива, коли вона, її рідні – здорові. Стан людини, фенотипові ознаки визначає генотип, тобто сукупність генів, що отримані від батьків. А гени – це ланки ДНК, які відповідають за синтез білків. І білки відповідають за ознаки. Таким чином: хромосома → ген → білок → ознака, це ті закономірності, що вивчає наука генетика. Важливе значення має медична генетика. Саме вона вивчає спадкові хвороби, попередження їх розвитку в онтогенезі, подовження життя людини. Для цього створюють генетичні карти, встановлюють групи зчеплення і локалізовані в них гени, вивчають особливості мутаційного процесу і шляхи запобігання різних мутацій, зчеплені й не зчеплені зі статтю гени, причини нерозходження хромосом і хромосомні перебудови.

Loading...

 
 

Цікаве