WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Рекордисти з швидкості і повільності пересування - Курсова робота

Рекордисти з швидкості і повільності пересування - Курсова робота

Серед ссавців чемпіоном повільності вважають лінивців - деревних тварин, мешканців тропічних лісів Центральної і Південної Америки. В основному вони висять спиною униз, зачепившись величезними гачкоподібними кігтями за гілки дерев. Через таке положення тіла їх шерсть спрямована не до черева, як у всіх ссавців, а до спини, а тому вода під час дощів тече вниз, не затримуючись у волосяному покриві, і тварина не намокає. Лінивці переміщуються, їдять, сплять, народжують і вигодовують малят і навіть вмирають у висячому положенні.

Вдень лінивець спить протягом 15 годин, а вночі живиться молодими пагонами, бруньками, квітками, плодами, повільно переміщуючись з гілки на гілку. Спрагу вгамовує, злизуючи з листя росу або дощові краплини. Навіть випорожняються ці тварини раз у 8-10 днів, тоді вони спускаються по стовбуру вниз (щоб не забруднювати гілки і листя дерева, на якому живуть).

Жалюгідна картина, коли лінивцю доводиться зрідка пересуватися по землі, щоб перейти з дерева на дерево. Недарма німецький натураліст і мандрівник А. Брем говорив про лінивця як "істоту дегенеративну, незграбну, безформну, яка справляє важке враження на людину".

Є ще одна деревна тварина, яка повільністю та інертністю нагадує лінивця: це австралійський коала - дуже симпатичний сумчастий звірок, схожий на плюшевого ведмедика. У нього велика голова з круглими вухами, невеликі очиці і кумедний ніс, густе й пухнасте сірувато-буре хутро, короткий тулуб з рудиментарним хвостиком. Завдяки гострим і сильним кігтям він повільно лазить по евкаліптових деревах, листям яких живиться.

Спосіб життя-нічний, а вдень коала або спить, або нерухомо сидить, дивлячись на всі боки. Хутро цих беззахисних тварин стало причиною того, що вони були майже повністю винищені. Лише утримання їх у неволі (в зоопарках) та старанний догляд врятували цей вид від неминучого зникнення.

Цілком заслужив звання чемпіона повільності пересування хамелеон - також деревний мешканець. Хамелеони - химерного вигляду плазуни, які одержали свою назву за здібність швидко змінювати колір шкіри. Вся організація хамелеона: сильно сплющене з боків тіло, трикутна голова, структура кінцівок, кисті і стопи яких перетворилися на кліщі, чіпкий хвіст, особлива будова очей і язика, мінливе забарвлення - і його поведінка пристосовані до життя на деревах і полювання на комах. Єдиний для нього спосіб захисту від ворогів і умова успішного полювання-бути непомітним. Цьому сприяє не тільки відповідна будова тіла, а й значна повільність рухів.

Французький натураліст М. Кейн ("Знание - сила", 1976, № 11) писав:

"Хамелеон - безперечний чемпіон нерухомості. Він здатний завмерти серед листя на декілька днів, а іноді й тижнів.

... Хамелеон виявляє себе тільки під час руху... Він примудряється переміщуватись так, щоб... здаватися нерухомим, побиваючи всі рекорди по уповільненню рухів. Бургундський слимак поруч з ним виглядає гоночним болідом. Будь-який рух хамелеон розбиває на тисячу невловимих субрухів, фіксуючи їх на кожному міліметрі, наче при уповільненій зйомці.

Спочатку ледь-ледь переміщується передня лапка - зависає, наче мацаючи повітря, потім у тому ж ритмі опускається на обране місце, після чого кігті надійно упинаються в дерево. Потім настає черга задній лапці і так далі. Тільки коли всі кінцівки надійно укріплені, хамелеон дозволяє перенести хвіст на нову позицію".

На відміну від чотириногих тварин, птахи на землі пересуваються на двох ногах, бо передні кінцівки у більшості з них перетворились на крила-органи літання. Але не всі птахи літають. Є серед них види, що тільки бігають: африканські страуси, ему, казуари, безкрилий птах ківі, пастушок такахе - або лише добре плавають, але ні бігати, ні літати не можуть: пінгвіни, нелітаючий баклан.

Серед бігаючих рекордистом з швидкості є африканський страус. Цей велетень має довгі і дуже сильні ноги лише з двома пальцями (єдиний двопалий птах), що забезпечує йому надзвичайну швидкість при бігові. Кожен крок страуса становить 3,5-5 м. Без особливого напруження він пересувається зі швидкістю 50 км/год, а в окремих випадках - і 70 км/год. Так швидко бігати страус може довгий час (до півгодини).

Страус непогано стрибає у висоту: 1,5 м для нього не перешкода, а тому на фермах, де їх розводять, огорожі роблять висотою не менше 2 м.

З інших страусів добрим бігуном вважається нанду. Дж. Даррелл переконався у цьому під час подорожі у Патагонію, коли нанду бігли попереду його машини, яка їхала зі швидкістю 30-45 км/год.

Швидкість бігу менша - понад 30 км/год, хоч за розміром вони більші, ніж нанду.

Пересуватися по землі з певною швидкістю можуть і безногі тварини (черви, безногі ящірки, змії). Рекордистами серед них є деякі змії. Вони зигзагоподібно вигинають тіло то в один, то в другий бік. У цьому так званому змієподібному типові руху велику роль відіграють надзвичайна гнучкість хребта, дуже сильні м'язи, а також ребра і щитки, розміщені у поздовжній ряд на череві. При скороченні підшкірних м'язів черевні щитки займають перпендикулярне положення щодо шкіри і, упираючись у нерівності грунту, стають для тварин точкою опори і відштовхування. Послідовне скорочення підшкірних м'язів приводить у рух щитки, на які спираються своїми кінцями ребра, і змія ніби крокує на ребрах. Отже, нерівність грунту має велике значення для пересування змії: на зовсім гладких поверхнях вона переміщатися не може.

До найстрімкіших змій належить стріла-змія з Середньої і Центральної Азії, Афганістану, Північного Ірану і Східного Закавказзя. Швидкість її пересування така, що людині, котра біжить щосили, важко наздогнати цю змію навіть на рівному місці. Не поступається їй оливковий (Кавказ, Південно-Західна Туркменія) та деякі інші полози.

Здатність пересуватись у повітрі притаманна багатьом тваринам, навіть типовим водяним мешканцям. Так, мабуть, усі чули про літаючих риб з тропічних і субтропічних морів. У них грудні плавці дуже довгі й широкі і становлять льотні площини, розмах яких у великих довгоперів до ЗО см при такій самій довжині тіла. Завдяки гвинтоподібній "роботі" хвостового плавця риба дістає початковий розгін і вистрибує з води, а потім, розправивши плавці, планерує. Тривалість такого польоту досягає в окремих випадках до 1 хвилини, а відстань за сприятливих умов (відповідних силі і напряму вітру) - до 400 м на висоті 4-5 м над водою.

Добрим "літуном" є кальмар стенотевтіс (його іменують літаючим). Ця невелика тварина, рятуючись від хижих риб, розвиває реактивну тягу, викидаючи воду з своєї лійки, і тоді вистрибує з води і може пролетіти у повітрі більше 50 м на висоті понад 5 м.

Планеруючі польоти можуть робити й інші тварини. Так, з земноводних планеруючі стрибки здійснюють деякі веслоногі жаби, названі літаючими. Яванська жаба, що живе у лісах Яви і Суматри, - найкращий "планерист". Ця смарагдово-зелена зверху деревна жаба має поміж пальцями сильно розвинені плавальні перетинки, а вздовж передпліччя і по краю п'ятого пальця задніх кінцівок - шкірясті облямівки. Коли жаба стрибає з дерева, то перетинки і облямівки розправляються, а тіло роздувається, і тварина планерує вниз, м'яко приземлюючись, її найдовші стрибки можуть сягати 10-12 м - зовсім непогано для тварини, що має 7,5 см завдовжки.

З плазунів найкращим планеристом вважається летючий дракон - мешканець тропічних лісів Південно-Східної Азії. Планеруючі польоти ці ящірки у 20-40 см завдовжки здійснюють за допомогою широких складок шкіри, які підтримуються пятьма-шістьма сильно видовженими ребрами. Якщо дракону потрібно перестрибнути з дерева на дерево або з гілки на гілку, ребра його широко розсовуються в боки і розтягують еластичну шкіру. Так утворюються округлі, яскраво забарвлені "крила", і дракон плавно переміщується в бажаному напрямі, бо за допомогою хвоста, наче рулем, може керувати своїм польотом.

Планеруючі стрибки роблять також деякі ссавці, зокрема шерстокрили - ендеміки Східної зоогеографічної області, мешканці тропічних лісів Яви, Суматри, Калімантану, Філіппін. їх літальна перетинка вкрита шерстю і сполучає шию, кінцівки і хвіст. Вони - чемпіони серед "планеристів". Стрибаючи з верхівки дерева, шерстокрили широко розставляють ноги і витягують хвіст, від чого розтягується літальна перетинка, і тоді, майже не знижуючи висоти, вони можуть пролітати до 130 - 140 м.

Значно поступаються шерстокрилам гризуни - летяги, дуже подібні до білок. Максимальна відстань їх польоту - 30-60 м.

Loading...

 
 

Цікаве