WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Поняття системи як наукового терміну - Курсова робота

Поняття системи як наукового терміну - Курсова робота

Класифікація систем може вироблятися по самих різних підставах розподілу. Насамперед, всі системи можна розділити на матеріальні й ідеальні, або концептуальні. До матеріальних систем ставиться переважна більшість систем неорганічного, органічного й соціального характеру. Всі матеріальні системи у свою чергу можуть бути розділені на основні класи відповідно до тій формі руху матерії, що вони представляють. У зв'язку із цим звичайно розрізняють гравітаційні, фізичні, хімічні, біологічні, геологічні, екологічні й соціальні системи. Серед матеріальних систем виділяють також штучні, спеціально створені суспільством, технічні й технологічні системи, що служать для виробництва матеріальних благ.

Всі ці системи називаються матеріальними тому, що їхній зміст і властивості не залежать від суб'єкта, що пізнає, що може усе глибше, повніше й точніше пізнавати їхні властивості й закономірності в створювані їм концептуальних системах. Останні називаються ідеальними тому, що являють собою відбиття матеріальних, що об'єктивно існують у природі й суспільстві систем.

Найбільш типовим прикладом концептуальної системи є наукова теорія, що виражає за допомогою своїх понять, узагальнень і законів об'єктивні, реальні зв'язки й відносини, що існують у конкретних природних і соціальних системах. Системний характер наукової теорії виражається в самій її побудові, коли окремі її поняття й судження не просто перераховуються як потрапило, а поєднуються в рамках певної цілісної структури. У цих цілях звичайно виділяються трохи основних, або первісних, понять, на основі яких за правилами логіки визначаються інші - похідні, або вторинні, поняття. Аналогічно цьому серед всіх суджень теорії вибираються деякі вихідні, або основні, судження, які в математичних теоріях називаються аксіомами, а в природничо-наукових - законами або принципами. Так, наприклад, у класичній механіці такими основними судженнями є три основних закони механіки, у спеціальній теорії відносності - принципи сталості швидкості світла й відносності. У надомних теоріях фізики відповідні закони часто виражаються за допомогою систем рівнянь, як це здійснено англійським фізиком Д.К. Максвеллом (18311879) у його теорії електромагнетизму. У біологічних і соціальних теоріях звичайно обмежуються словесними формулюваннями законів. На прикладі еволюційної теорії Ч. Дарвіна ми бачили, що її основний зміст можна виразити за допомогою трьох основних принципів або навіть єдиного принципу природного добору.

Все наше знання не тільки в галузі науки, але й в інших сферах діяльності ми прагнемо певним чином систематизувати, щоб став ясної логічний взаємозв'язок окремих суджень, а також всієї структури знання в цілому. Окреме, ізольоване судження не представляє особливого інтересу для науки. Тільки тоді, коли його вдається логічно зв'язати з іншими елементами знання, зокрема із судженнями теорії, воно набуває певного сенсу й значення. Тому найважливіша функція наукового пізнання складається саме в систематизації всього накопиченого знання, при якій окремі судження, що виражають знання про конкретні факти, поєднуються в рамках певної концептуальної системи.

Інші класифікації як підстава розподілу розглядають ознаки, що характеризують стан системи, її поводження, взаємодія з оточенням, цілеспрямованість і передбачуваність поводження й інші властивості.

Найбільш простою класифікацією систем є розподіл їх на статичні й динамічні, котре у відомій мері умовно, тому що все у світі перебуває в постійній зміні й русі. Оскільки, однак, у багатьох явищах ми розрізняємо статику й динаміку, то здається доцільним розглядати спеціально також статичні системи.

Серед динамічних систем звичайно виділяють детерміністські й стохастичні (імовірнісні) системи. Така класифікація ґрунтується на характері пророкування динаміки поводження систем. Як відзначалося в попередніх главах, пророкування, засновані на вивченні поводження детерміністських систем, мають цілком однозначний і достовірний характер. Саме такими системами є динамічні системи, досліджувані в механіку й астрономії. На відміну від них стохастичні системи, які найчастіше називають ймовірносно-статистичними, мають справу з масовими або повторюваними випадковими подіями і явищами. Тому пророкування в них мають не достовірний, а лише імовірнісний характер.

По характері взаємодії з навколишнім середовищем розрізняють, як відзначалося вище, системи відкриті й закриті (ізольовані), а іноді виділяють також частково відкриті системи. Така класифікація носить в основному умовний характер, тому що уявлення про закриті системи виникло в класичній термодинаміці як певна абстракція, що виявилася не відповідної об'єктивної дійсності, у якій переважна більшість, якщо не всі системи, є відкритими.

Багато систем, що зустрічаються в соціальному світі, є цілеспрямованими, тобто орієнтованими на досягнення однієї або декількох цілей, причому в різних підсистемах і на різних рівнях організації ці мети можуть бути різними й навіть прийти в конфлікт один з одним.

Класифікація систем дає можливість розглянути безліч існуючих у науці систем ретроспективно й тому не представляє для дослідника такого інтересу, як вивчення методу й перспектив системного підходу в конкретних умовах його застосування.

Метод і перспективи системного дослідження

У неявній формі системний підхід у найпростішому виді застосовувався в науці із самого початку її виникнення. Навіть тоді, коли вона займалася нагромадженням і узагальненням первісного фактичного матеріалу, ідея систематизації і єдності лежала в основі її пошуків і побудови наукового знання. Однак виникнення системного методу як особливого способу дослідження багато хто відносять вчасно Другої світової війни, коли вчені зштовхнулися із проблемами комплексного характеру, які вимагають обліку взаємозв'язку й взаємодії багатьох факторів у рамках цілого. До таких проблем ставилися, зокрема, планування й проведення воєнних операцій, питання постачання й організації армії, прийняття рішень у складних умовах і т.п. На цій основі виникла одна з перших системних дисциплін, названа дослідженням операцій. Застосування системних ідей до аналізу економічних і соціальних процесів сприяло виникненню теорії ігор і теорії прийняття рішень. Мабуть, самим значним кроком у формуванні ідей системного методу була поява кібернетики як загальної теорії керування в технічних системах, живих організмах і суспільстві. У ній найбільше чітко видний новий підхід до дослідження різних по конкретному змісті систем керування. Хоча окремі теорії керування існували й у техніку, і в біології, і в соціальних науках, проте єдиний, міждисциплінарний підхід дав можливість розкрити більше глибокі й загальні закономірності керування, які затулялися масою другорядних деталей при конкретному дослідженні приватних систем керування. У рамках кібернетики вперше було ясно показане, що процес керування із самої загальної точки зору можна розглядати як процес нагромадження, передачі й перетворення інформації. Саме ж керування можна відобразити за допомогою певної послідовності точних приписань - алгоритмів, за допомогою яких здійснюється досягнення поставленої мети. Після цього алгоритми були використані для рішення різних інших завдань масового характеру, наприклад, керування транспортними потоками, технологічними процесами в металургії й машинобудуванні, організації постачання й збуту продукції, регулювання руху й численних подібних процесів.

Поява швидкодіючих комп'ютерів з'явилося тією необхідною технічною базою, за допомогою якої можна обробляти різноманітні алгоритмічно описані процеси. Алгоритмізація й комп'ютеризація цілого ряду виробничо-технічних, управлінських і інших процесів з'явилися, як відомо, одним зі складених елементів сучасної науково-технічної революції, що зв'язала воєдино нові досягнення науки з результатами розвитку техніки.

Loading...

 
 

Цікаве