WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Концепція біосфери й екологія - Курсова робота

Концепція біосфери й екологія - Курсова робота

Припущення щодо абіогенного, або неорганічного, походженні життя робилися неодноразово ще в античну епоху, наприклад, Аристотелем, що допускав можливість виникнення дрібних організмів з неорганічної речовини. З виникненням експериментального природознавства й появою таких наук, як геологія, палеонтологія й біологія, така точка зору зазнала критики як не обґрунтована емпіричними фактами. Ще в другій половині XVII в. широке поширення одержав принцип, проголошений відомим флорентійським лікарем і натуралістом Ф. Реді, що все живе виникає з живого. Твердженню цього принципу сприяли дослідження знаменитого англійського фізіолога Вільяма Гарвея (1578-1657), що вважав, що всяка тварина походить із яйця, хоча він і допускав можливість виникнення життя абіогенним шляхом.

Надалі, у міру проникнення фізико-хімічних методів у біологічні дослідження знову й усе наполегливіше стали висуватися гіпотези про абіогенне походження життя. Вище ми вже говорили про хімічну еволюцію як передумові виникнення перед біотичної, або перед біологічної, стадії виникнення життя. Із зазначеними результатами не міг не рахуватися В.І. Вернадський, і тому його погляди із цих питань не залишалися незмінними, але, опираючись на ґрунт точно встановлених фактів, він не допускав, ні божественного втручання, ні земного походження життя. Він переніс виникнення життя за межі Землі, а також допускав можливість її появі в біосфері за певних умов. Він писав: "Принцип Реді не вказує на неможливість абіогенезу поза біосферою або при встановленні наявності в біосфері (тепер або раніше) фізико-хімічних явищ, не прийнятих при науковому визначенні цієї форми організованості земної оболонки."

Незважаючи на деякі протиріччя, навчання Вернадського про біосферу являє собою новий великий крок у розумінні не тільки живої природи, але і її нерозривного зв'язку з історичною діяльністю людства.

Перехід від біосфери до ноосфери

Перетворення розуму й праці людства в геологічну силу планетного масштабу відбувалося в рамках біосфери, складовою частиною якої вони є. В.І. Вернадський у своїх дослідженнях незмінно підкреслював, яке величезний вплив людство робить на розширення життя шляхом створення нових культурних видів рослин і тварин. Опираючись на його ідеї про біогеохімічну основу біосфери, французький математик і філософ Едуар Леруа (1870-1954) увів в 1927 р. поняття ноосфери, або сфери розуму, для характеристики сучасної геологічної стадії розвитку біосфери. Його позицію розділяв також найбільший французький геолог і палеонтолог Пьер Тейяр де Шарден (1881-1955), згодом у своїй праці "Феномен людини" визначив ноосферу як одну зі стадій еволюції миру. Визнаючи, що ця стадія, як і сама людина, є результатом тисячолітньої історії розвитку органічного миру, він уважав рушійною силою еволюції цілеспрямована свідомість ("ортогенез" ).

На відміну від його В.І. Вернадський розглядає виникнення свідомості як закономірний результат еволюції біосфери, але, один раз виникши, воно потім починає робити весь зростаючий вплив на біосферу завдяки трудовій діяльності людини.

Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. У ній уперше людина стає найбільшою геологічною силою. Він може й повинен перебудовувати своєю працею й думкою область свого життя, перебудовувати докорінно в порівнянні з тим, що було раніше.

Первісні уявлення про спрямованість еволюційного процесу убік виникнення мислячих істот і визнання геологічної ролі людства висловлювалися багатьма вченими й до В.І. Вернадського. Так, уже в XVIII в. відомий французький натураліст Ж. Бюффон висловив ідею про царство людини, що в XIX в. була розвинена засновником сучасної геології Жаном Луї Агасисом (1807-1873). Хоча ці ідеї й опиралися на визнання всі зростаючої ролі людства в зміні лику Землі, але не були пов'язані із принципом спрямованості еволюції живої речовини біосфери.

Цей принцип як емпіричне узагальнення висунув американський учений Джеймс Даний (18131895), що ще до появи праці Ч. Дарвіна вперше чітко заявив, що еволюція живої речовини йде в певному напрямку. Ґрунтуючись на своїх дослідженнях ракоподібних і молюсків, Д. Дана дійшов висновку, що протягом принаймні двох мільярдів років відбувалися вдосконалення й ріст центральної нервової системи тварин, починаючи від ракоподібних і кінчаючи людиною. Цей процес він назвав це фалізацієй, при якій досягнутий рівень організації нервової системи ніколи не знижується. Хоча при цьому можливі й зупинки, і перегони, але напрямок еволюції не йде назад. Його послідовник Ле Конт, ґрунтуючись на принципі спрямованості еволюції, назвав еру, пов'язану з появою на Землі людини, психозойською. Ближче до нашого часу відомий російський геолог Олексій Петрович Павлов (1854-1929), оцінюючи надзвичайно зрослу роль людства як потужного геологічного фактора, в останні роки життя наполегливо говорив про антропогенну еру в еволюції біосфери. Подібних висловлень можна було б привести багато, але за деякими виключеннями вони обмежуються лише констатацією розрізнених фактів, не розглядають їх у системі й не дають їм теоретичного пояснення.

Концепція Вернадського вперше привела всі відомі емпіричні факти, дані й результати в єдину цілісну систему знання, що переконливо пояснює, які фактори сприяли переходу від біосфери до ноосфери. Вона ґрунтується на визнанні вирішальної ролі людської діяльності, праці й думки в еволюції біосфери, а через останню й у зміні геологічних процесів, що відбуваються на Землі, і лику Землі в цілому. Важливо підкреслити, що В.І. Вернадський не обмежується дослідженням впливу трудової, виробничої діяльності на процеси, що відбуваються в біосфері й на земній поверхні. Добре усвідомлюючи, що праця являє собою доцільну діяльність, засновану на думці й волі, він указує, що ноосфера, або сфера розуму, буде усе більше й більше визначати не тільки прогрес суспільства, але й еволюцію біосфери в цілому, а через неї й процеси, що відбуваються на Землі. Недарма він розглядає думку як планетне явище.

Еволюційний процес одержує особливе геологічне значення завдяки тому, що він створив нову геологічну силу - наукову думку соціального людства... Під впливом наукової думки й людської праці біосфера переходить у новий стан - у ноосферу.

Якою же подобою людська діяльність впливає на процеси в біосфері, як вона сприяє її еволюції? Чому саме ця діяльність надає еволюції біосфери спрямований характер?

Насамперед відзначимо, що біологічна еволюція властива лише живій речовині біосфери, тобто різним видам рослин і тварин і, зрозуміло, людині в тій мері, у якій він розвивався до виникнення цивілізації й перетворення в Homo sapiens (людини розумної). Надалі біологічна еволюція людини переходить в еволюцію соціальну.

Еволюція живої речовини біосфери приводить до виникнення нових видів рослин і тварин, які, як і інші види, нерозривно й безупинно пов'язані з навколишнім їхнім середовищем насамперед харчуванням і подихом як найбільш характерними процесами обміну речовин. Такий обмін приводить до міграції, руху атомів від живої речовини до неживого, особливо до біогенного, у якому живі елементи об'єднані з неживими. Не можна також забувати, що під час еволюції молекули й атоми живої речовини не залишаються незмінними. А все це багато в чому міняє характер взаємодії живої речовини біосфери не тільки з її неживою частиною, але й з іншими сферами оболонки Землі.

У період переходу від біосфери до ноосфери на сцену виступає такий потужний геохімічний фактор, що як постійно збільшується кількість зеленої живої речовини в біосфері, одержуваного за допомогою розширення посівних площ і інтенсифікації землеробства. У результаті штучного добору нових сортів рослин і порід тварин значно прискорюються процеси еволюції, швидше виникають нові види. А це у свою чергу в ще більшій мері сприяє прискоренню процесів обміну між живою й відсталою речовиною в біосфері.

Очевидно, поступовий перехід до ноосфери почався ще сотні тисяч років тому, коли людство опанувала вогонь і стало виготовляти перші, досить недосконалі ще знаряддя виробництва й полювання. Завдяки цьому воно одержало величезну перевагу перед тваринами, але з геологічної точки зору набагато більше важливим був тривалий процес приручення диких стадних тварин і створення нових сортів культурних рослин. Як відомо, саме цей процес поклав початок скотарству й землеробству, які історично привели до першого найбільш значному поділу суспільної праці й систематичному обміну його продуктами між різними племенами. В.І. Вернадський указує: Людина цим шляхом стала міняти навколишній світ і створювати для себе нову, який не було ніколи на планеті живу природу. Величезне значення цього виявилося ще й в іншому - у тім, що вона позбулася від голоду новим шляхом, й, отже, знайшла можливість необмеженого прояву свого розмноження.

Що ж стосується боротьби із тваринами, то людина одержала в ній перемогу по суті з винаходом вогнепальної зброї й тому тепер вона повинна вживати особливі заході, щоб не допустити винищування всіх диких тварин. Ще більші зусилля необхідні для збереження самої біосфери у зв'язку з багаторазово зрослими техногенними навантаженнями на неї. У зв'язку із цим виникає загальна для всього людства глобальна проблема збереження навколишнього середовища й насамперед живої природи.

Література

1. Кун Т. Структура наукових революцій. - К., 1998

2. Кузнецов Б. Г. Эволюция картины мира. – М., 1997

3. Степин B.C., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.

4. Беклей А. Кратка історія природних наук. - К., 2002

5. Гайденко П.П. Еволюція поняття науки: Становлення й розвиток перших наукових програм. - К., 2002

Loading...

 
 

Цікаве