WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Конституція та екстер’єр собаки - Курсова робота

Конституція та екстер’єр собаки - Курсова робота

Статі передніх кінцівок. Передні кінцівки як важелі опори й відштовхування при пересуванні собаки оцінюються за ступенем розвитку кістково-м`язової системи, сухожильно-зв`язочного апарату окремих частин та їх функціональної взаємодії через кути суглобних з`єднань.

Лопатка - верхня частина передньої кінцівки, що забезпечує підвіску, стійкість та вільний рух переда. Вона повинна бути довгою, широкою, покритою добре розвиненою мускулатурою та поставленою під кутом 45 градусів до горизонту. Коротка лопатка випрямляє плече та скорочує довжину кроку при русі собаки риссю.

Плече повинно бути заповнене щільною рельєфною мускулатурою і мати кут з`єднання з лопаткою близький до прямого (90-100 градусів). Пряме плече (кут більше 100 градусів) обмежує винесення кінцівок та скорочує крок. Гостре плече (кут менше 90 градусів) дозволяє собаці робити більш широкий крок, але при цьому він витрачає більше енергії, ніж при прямому плечі (рис).

Лопаточно-плечове з`єднання - це місце з`єднання лопатки з плечем.

Лікоть - відросток ліктьової кістки, на котрому прикріплюються м`язи - розгиначі передньої кінцівки. При правильному поставі кінцівок лікті повинні нещільно прилягати до грудної клітини й бути направлені суворо назад. Розгортання ліктів назовні буває в широкотілих собак із клишоногістю всередину. Розгортання ліктів усередину спостерігається у вузькогрудих собак із розставленими в сторону кінцівками.

Передпліччя оцінюється за ступенем розвитку променевої кістки й мускулатури в цій ділянці. Передпліччя повинні бути прямими, відвісно поставленими і за довжиною пропорційними лопатці, плечовій кістці й загальній будові собаки.

Зап`ястя повинно мати добре розвинений сухожильно-зв`язочний апарат, знаходитися в одній площині з передпліччям і бути ширше його нижнього кінця.

П'ясті функціонально забезпечують пом`якшення ударів кінцівок (ресорність) при стрибках, виражає міцність та ступінь розвитку кістяка. П'ясті повинні бути об`ємними й похилими під певним кутом, у залежності від будови, властивої собакам даної породи (рис). Більш прямо поставлені й короткі п'ясті називаються торцевими, властиві собакам квадратного (укороченого) формату. Похилі (м`які) п'ясті характерні для собак подовженого (розтягнутого формату.

Лапа передньої кінцівки повинна бути округлою, зібраною в грудку, зі щільно стиснутими, напівзігнутими (склепінчастими) пальцями. На передніх лапах є по 5 пальців із міцними кігтями, що злегка торкаються землі. П`ятий палець із внутрішнього боку не дістає землі. Вадою є м`які чи плоскі лапи (з випрямленими пальцями), великі чи маленькі (що не відповідають загальній будові), розпущені лапи (з широко розставленими пальцями та проміжками між ними).

Постав передніх кінцівок вважається правильним, якщо вони стоять відвісно й паралельно одна до одної, забезпечуючи прямолінійні рухи ніг в одній площині (рис). Вузький постав кінцівок буває при вузьких та плоских грудях, широкий - при бочкоподібній грудній клітині та надто широкому положенні лопаток. Широкий постав ніг часто супроводжується клишоногістю всередину (п`ясть та лапи направлені всередину), вузький - клишоногістю назовні (п`ясть та лапи вивернуті назовні).

Статі задніх кінцівок. Задні кінцівки роблять потужні рухові поштовхи, сила котрих залежить від довжини стегна, гомілки, від раціонального поєднання кутів усіх суглобів та від ступеня розвиненості мускулатури заду.

Стегно утворюється потужної згинальною та розгинальною мускулатурою тазостегнового й колінного суглобів. Довжина стегна залежить від довжини стегнової кістки, котра повинна бути пропорційна довжині крупа.

Коліно у своїй основі має колінну чашку з прикріпленими до неї сухожилками та зв`язками. Воно повинно бути округлене, малопомітне та знаходитися на одному рівні з ліктем. Кут, що утворюється стегновою та великою гомілковою кісткою, складає 125-135 градусів.

Гомілка повинна бути довгою, мускулистою, направленою до горизонту під кутом 45 градусів.

Скакальний суглоб приймає на себе сильні навантаження та забезпечує передачу рухових поштовхів при відштовхуванні від землі. Він повинен бути сухим, з добре вираженим п`яточним бугром та чітко позначеним суглобним кутом, який дорівнює 125-135 градусів.

Плюсна забезпечує собаці стійку опору під час руху та стрибків. Вона повинна бути міцною, довгою, широкою та майже відвісно поставленою.

Лапа задньої кінцівки - овальна, зі щільно стиснутими склепінчастими пальцями. На задніх лапах собаки є по 4 пальці. П`ятий палець зустрічається не завжди і називається прибулим. У деяких собак бувають по два та три прибулих пальці. Звичайно ці пальці відрізають невдовзі після народження цуценяти.

Постав задніх кінцівок вважається правильним, якщо при огляді собаки ззаду ноги стоять прямо й паралельно одна до одної. Такий постав забезпечує прямолінійні пружні рухи собаки (рис). Вузький постав зустрічається в собак зі слабкою мускулатурою заду й вузьким крупом. При зближеному поставі скакальні суглоби та плюсни сходяться разом, майже торкаючись один одного. Широкий постав частіше зустрічається у широкотілих, масивних порід собак, не пристосованих до швидких рухів. Бочкоподібний постав буває в собак із розгорнутими в сторони скакальними суглобами та зведеними всередину плюснами. У таких собак, як правило, спостерігається клишоногість усередину.

При огляді собаки збоку можна спостерігати відхилення в поставі стегна, гомілки та плюсни (рис). Прямий постав задніх кінцівок буває при відвісному положенні стегна та гомілки, унаслідок чого кути колінного та скакального суглобів випрямлені. Шаблистість задніх ніг зустрічається при надто косому положенні стегон та гомілок і при похило поставлених плюснах. Шаблистий постав пов`язаний зі слабкістю скакальних суглобів, що утворюють гострі кути.

Волосяний покрив. Забарвлення. Волосяний покрив складається із шерсті й підшерстка. Шерсть складається з двох видів волос: остьового, що щільно закриває підшерсток по всьому тілу, і покривного, більш довгого та грубого, розміщеного в ділянці шиї, спини, стегон. При тривалому утриманні собак у теплих (квартирних) умовах протягом багатьох поколінь покривний волос тоншає, нещільно прилягає остьовий волос і не зберігає тепло. У короткошерсних собак покривний волос проходить слабко вираженою вузькою смугою по гребеню шиї та вздовж спини чи відсутній зовсім.

Підшерсток - найкоротший і тонкий хвилястий волос, що зберігає внутрішнє тепло, запобігає переохолодженню організму собаки. Два рази на рік у собак буває сезонна зміна волос, що називається линянням. У собак, що живуть у квартирі, линяння відбувається менш інтенсивно, сезонність виражена не різко. На голові в собаки є дотикове волосся, що виділяється своєю довжиною та товщиною. Вони розміщені пучками над очима, на верхній губі та на підборідді.

Колір волосся називається забарвленням. Він буває найрізноманітнішим і позначається відповідно до стандарту породи. Шерсть може бути одноколірною, двоколірною та багатоколірною.

До одноколірних забарвлень собак відносяться: чорний, білий, рудий, коричневий.

Чорне забарвлення у собак зустрічається в чистому вигляді, а також із коричневими, бурими, сірими підпалинами та з білими плямами на голові, ногах, грудях та хвості.

При білому забарвленні волосяний покрив позбавлений пігментів, а мочка носа, краї губ та повік пігментовані в чорний або коричневий колір.

Руде забарвлення має велику кількість відтінків і часто неоднорідний у різних частинах тіла (яскраво-рудий, світло-рудий, золотисто-рудий, палевий).

Коричневе забарвлення буває різних відтінків, від світло-коричневого до темно-коричневого (бурого).

Чепракове (двоколірне) забарвлення складається з новного - світлого кольору й темного чепрака, що покриває собаку зверху. Чепрак може бути чорним, бурим, сірим, різко окресленим від світлого тону або таким, що поступово переходить в нього.

Зонарно-сіре забарвлення має зональну пігментацію волоса, тобто забарвлену та незабарвлену зони. Волос зонарно-сірого собаки має світлу основу, що переходить у чорне закінчення. Зонарно-руді собаки мають волос зі світлою основою та рудим кольором на кінці.

Буре забарвлення властиве зонарно-сірим собакам із коричневим та чорним відтінком волос.

Тигристе забарвлення характерне темними або чорними поперечними смугами на рудому, бурому, палевому та сірому фоні. Більшість собак із тигристим забарвленням на морді мають темну маску.

Плямисте забарвлення має основний фон білий і по ньому розміщені темні плями різної величини.

Строкате забарвлення має основний фон темний, по котрому розкидані білі плями різної величини.

Мармурове забарвлення зустрічається в собак зі світлим фоном, по котрому розкидані невеликі безформені, "змазані" темні плями.

Прикмети та відмітини. Прикмети - різні ознаки, що відрізняють одного собаку від іншого. До особливих прикмет відносяться відмітини - природжені плями та смуги різної величини та форми, що зустрічаються на голові, грудях та кінцівках собаки. Вони можуть бути білого, світлого й темного кольору. До прикмет відносяться також порване вухо, відсутність зуба, рвана губа чи повіка тощо. Прикметами не вважаються тимчасові ознаки: вистрижена шерсть, сліди поранень, потертостей та облисінь. Для відрізнення одномасних та дуже схожих між собою собак їх помічають різними способами, наприклад, татуюванням. У деяких країнах номерне татуювання обов`язкове.

Визначення віку. Вік собаки визначається по зубах та інших зовнішніх ознаках. При огляді зубів звертають увагу на зміну молочних зубів та ступінь стертості різців та кликів. Молочні зуби (різці) в цуценят починають прорізуватися на 18-25-й день після народження. До місячного віку цуценя має уже всі передні молочні зуби. Зміна молочних різців на постійні на обох щелепах відбувається між 4 та 5 місяцями. Клики міняються у віці 5-6 місяців. До 7 місяців у собаки виростають усі постійні зуби. До одного року зуби досягають нормального рівня. Різці гострі і їх ріжуча поверхня має форму "трилисника". У 2 роки стерті зачепи нижньої щелепи і починають стиратися середні. У 3 роки стерті середні різці нижньої щелепи і починають стиратися зачепи верхньої щелепи. У 4 роки стерті зачепи й починають стиратися середні різці верхньої щелепи. До 5 років стерті окрайки нижньої щелепи й починають стиратися клики. У 6 років стерті окрайки верхньої щелепи, клики тупі. У 7 років зачепи нижньої щелепи приймають зворотньо-овальну форму. До 8 років середні різці щелепи приймають зворотньо-овальну форму. У 9 років зачепи верхньої щелепи приймають зворотньо-овальну форму. З 10-12 років починають випадати зуби: спочатку зачепи нижньої щелепи, потім верхньої.

Loading...

 
 

Цікаве