WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Історія розвитку анатомії як науки - Курсова робота

Історія розвитку анатомії як науки - Курсова робота

У період життя Аристотеля особливо виділявся Діокл Каристський (360 р. до н. е). Після Гіппократа, який жив в Афінах, Діокл Каристський був най відомішим лікарем. Гален говорить про нього, як про ревного анатома, що вивчав анатомію на тваринах.

Еразістрат (помер у 280 р. до н. е), який жив при дворі сирійського царя, спостерігав молочні судини на брижі кози, хоча назвав їх артеріями, оскільки не завжди виявляв у них молочний сік. Він розрізняв рухові і чутливі нерви, добре описав сухожилкові нитки серця, хоча травлення пояснював механічним тертям стінок шлунка.

Марінус (близько 100 р. н. е), за Галеном, опрацював м'язи, відкрив піднебінний нерв, досліджував кишкові залози. Гален називав Марінуса відновником анатомії.

Хоча Гален (131-210 рр. н. е) був добрим лікарем, проте в історії він більше відомий як анатом. Це останній анатом давності. Він описав 300 м'язів, 7 пар черепномозкових і 30 пар спинномозкових нервів, був піонером у переході до аналітичного та експериментального досліджень.

Гален добре володів розтином трупів свиней, собак, левів, слонів, написав 400 праць ("Анатомічні дослідження", "Про призначення частин тіла" та ін.). Анатомія Галена містила в собі елементи гістології. Він спостерігав, що м'язи складаються не лише з м'язових, а й із сполучнотканинних волокон; стінки артерій, шлунка, кишок і матки складаються з кількох шарів. Це він увів низку термінів, які вживаються й нині (апофіз, епіфіз, симфіз, діартроз, синартроз, гінглім тощо).

Анатомія середніх віків

Для розвитку ветеринарії, а відтак і анатомії цього періоду, велике значення мали спеціальні зібрання праць попередників у "Гіппіатрики" та "Геопоніки", які були видані за наказом імператора Костянтина VII (905-959 рр. н.е.), та праці арабських учених.

Значним досягненням арабських учених було те, що вони переклали на арабську мову праці грецьких та римських учених, додавши свої дані. Визначним перекладачем був Абул-Гафен Табіт (826-901 рр.), який також написав працю про анатомію птахів.

Та особливої поваги заслуговує Абу Бакр (860-930 рр.), конюший і ветеринарний лікар султана Єгипту. У своїй відомій праці "El Nacer", яка складається з двох книг (103 розділів), він уперше описав не лише велику кількість хвороб, а й анатомію коней, породні, вікові та статеві відмінності цих тварин.

В європейських країнах праці з анатомії цього періоду поступалися подібним працям давності та арабів. Цей період скоріше був періодом зворотного еволюційного розвитку анатомії.

Можна виділити працю короля Сицилії та Єрусалима Фрідеріка ІІ "Про соколине мисливство" (1274), у якій вперше описано деталі анатомії птахів.

У ветеринарних трактатах Моруса і Марко (1316) та Августіно Колумбре (1518) подано основи анатомії коня і великої рогатої худоби.

Історія анатомії в новий час (до заснування вищих ветеринарних закладів)

Цей період історики ще називають періодом Карла Руїні - засновника доскональної анатомії коня (1598). З ім'ям Андрія Везалія (1514-1564 рр) пов'язаний вік Відродження, або реформ. Везалія по праву називають реформатором анатомії.

Він розтинав трупи і в 1543 р. закінчив працю "Про будову людського тіла" в семи книгах. Після тривалих віків глибокого занепаду науки відкриття йшло за відкриттям.

Імена багатьох анатомів епохи Відродження перейшли в анатомічну номенклатуру - Я. Сільвій (1478-1555), Г. Фаллопій (1525-1562), В. Євстахій (1500-1570).

Незалежно один від одного М. Сервет (1553), Р. Коломбо (1559) і А. Цезальпін (1569) описали мале коло кровообігу. Відкриття великого кола кровообігу належить В. Гарвею (1578-1638).

А. Бареллі (1608-1679) в книзі "Про рухи тварин" на основі законів механіки вперше розглянув кістки як важелі, на які діють м'язи.

Г. Белліні (1643-1704) вивів із властивостей скорочення і розслаблення термін еластичності. Він вважав, що м'язи складаються з дрібних волоконець, яким властива функція скорочення.

К. Мальпігі (1623-1694) за допомогою мікроскопа не лише описав мікроструктуру рослин, багатьох комах, а й відкрив капіляри внутрішніх органів, описав судинні клубочки нирок.

Завдяки появі мікроскопа багато вчених близько підійшли до розуміння клітинної теорії - Я. Пуркіньє (1787-1869), Т. Шванн (1810-1882), М. Шлейден (1804-1881).

Період від заснування вищих ветеринарних закладів до наших днів

Цей період слід вважати ерою правильного, систематичного наукового розвитку всієї ветеринарної науки і анатомії зокрема. Організовуються наукові центри при навчальних закладах з необхідними для наукової діяльності умовами. Заслуга у вирішенні цих питань належить вченим Франції, особливо К. Буржелату (1712-1799) - анатому й директору першої в Європі Ліонської ветеринарної школи (1762).

Він видав "Анатомічний опис тіла коня в порівнянні з биком і бараном" (1769). У цей період особливо виділяється плеяда вчених-анатомів у Франції (Шово, Вілет, Жірард), Німеччині та Швейцарії (Еммерт, Гюрльт, Шваб, Вагнер, Мюллер, Франк, Ляйзерінг), які написали багатопраць з анатомії (підручники, монографії, анатомічні атласи).

К. Вольф (1733-1794), Ж. Кюв'є (1769-1832), К. Бер (1792-1876), застосовуючи результати порівняльної анатомії, заклали основи ембріології.

Школи сучасних анатомів Росії та України

Визначними вченими і авторами підручників у Росії були І.С. Адрієвський (1759-1806), І.Л. Книгін (1778-1830), О.І. Кікін (1810-1852), В.І. Всеволодов (1790-1863), А.Й. Стржедзинський (1823-1882), Д.А. Третьяков (1856-1922), Д.М. Автократов (1868-1953), О.П. Климов (1878-1940), А.І. Акаєвський (1893-1982), О.П. Глаголєв (1896-1972).

Фундатором української ветеринарної морфології є професор Харківського ветеринарного інституту І.М. Садовський (1855-1911). Професор Г. Кадій (1851-1912) започаткував викладання анатомії у Львівській вищій ветеринарній школі.

Перший підручник з анатомії в Україні "Анатомія свійських тварин" (1883) і посібник з анатомії верблюда (1893) написав професор Харківського ветеринарного інституту В.Ф. Новопольський.

Професор цього інституту Д.П. Поручиков видав підручник українською мовою "Курс порівняльної анатомії свійських ссавців" (1931) у трьох частинах, а професор І.П. Осипов - атлас з анатомії тварин (1965, 1972).

Професором Одеського сільськогосподарського інституту В.М. Жеденовим написані посібники "Загальна анатомія свійський тварин" (1958), "Анатомія кроля" (1957), "Анатомія приматів" (1962).

Колектив працівників кафедри анатомії УСГА (Національний аграрний університет) під керівництвом професора Г.О. Гіммельрейха видав практикум з препарування "Анатомія свійських тварин" (1980), а в 1990 р. вийшов словник колективу авторів "Словник морфологічних ветеринарних термінів", за редакцією професора С.К. Рудика вийшов друком перший том підручника "Анатомія свійських тварин" (1999) та практикум з препарування "Анатомія свійських тварин" (2000).

В Україні сформувались Київська (професори Б.О. Домбровський, В.Г. Касьяненко, Г.О. Гіммельрейх, М.Ф. Волкобой, С.Ф. Манзій, П.М. Мажуга, О.Г. Безносенко, Ю.П. Антипчук, П.Я. Роговський, С.К. Рудик, В.Т. Хомич, О.Г. Березкін, М.М. Ільєнко) та Білоцерківська (професори П.О. Ковальський, Г.М. Цихмістренко, О.І. Кононський, Ю.О. Павловський, В.П. Новак) школи ветеринарних морфологів.

Значний внесок в анатомію зробили професори Є.Ф. Лісницький, Т.Г. Цимбал, Г.С. Крок, Г.М. Фоменко, М.Ю. Пилипенко (Харків), А.В. Комаров (Херсон), В.С. Кононенко (Львів), Б.В. Криштофорова (Сімферополь).

Використана література

  1. Анатомія свійських тварин: Підручник / С.К. Рудик, Ю.О. Павловський, Б.В. Криштофорова та ін.; За ред.. С.К. Рудика. К.: Аграрна освіта, 2001. - 575 с.: іл.

  2. А.И. Акаевский. Анатомия домашних животных. Москва: Колос, 1984. - 609 с.

  3. Вракин В.Ф., Сидорова М.В., Морфология сельскохозяйственных животных. Москва: Агропромиздат, 1991. - 528 с.

  4. Жеденов В.Н. Общая анатомия домашних животных. Москва: Советская наука, 1988. - 463 с.

Loading...

 
 

Цікаве