WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Інсулін - Курсова робота

Інсулін - Курсова робота

Радіонммунний метод визначення І. заснований на конкуренції міченого і неміченого І. у реакції з антитілом до I. у аналізованій пробі. Кількість радіоактивного І., пов'язаного з антитілами, буде обернено пропорційно до концентрації I. у аналізованій пробі. Найбільш вдалим варіантом радіоімунного методу виявився метод подвійних антитіл, який умовно (схематично) можна представити таким чином. Антитіла проти І. отримують на морських свинках (так наз. антитіла першого порядку) і сполучають їх з міченим інсуліном. Отриманий комплекс повторно сполучають з антитілами другого порядку (отриманими від кролика). Це забезпечує стабільність комплексу і можливість реакції заміщення міченого інсуліну на немічений. В результаті цієї реакції немічений інсулін зв'язується з антитілами, а мічений інсулін переходить у вільний розчин.

Численні модифікації цього методу засновані на етапі відділення міченого інсуліну від комплексу з неміченим інсуліном. Метод подвійних антитіл покладений в основу приготування готових наборів для радіоімунного методу визначення інсуліну (фірмами Англії і Франції).

Препарати інсуліну

Для медичних цілей І. отримують з підшлункової залози великого рогатого скота, свиней, китів.

Активність інсуліну визначають біологічним шляхом (по здатності знижувати вміст цукру в крові у здорових кроликів). За одиницю дії (ЕД), або інтернаціональну одиницю (И.Е), приймають активність 0,04082 міліграм кристалічного інсуліну (стандарту). Інсулін легко з'єднується з двовалентними металами, особливо з цинком, кобальтом, кадмієм, і може утворювати комплекси з поліпептидами, зокрема з протаміном. Ця властивість була використана при створенні препаратів І. пролонгованої дії.

По тривалості дії розрізняють три типи препаратів І. Препаратом короткої дії (близько 6 годин) є інсулін вітчизняного виробництва (І. великої рогатої худоби і свиней). Препарат середньої тривалості дії (10—12 година.) — суспензія цинк-інсуліну аморфного — вітчизняний препарат, аналогічний зарубіжному препарату семіленте.

До препаратів тривалої дії відносяться протамін-цинк-інсулін для ін'єкцій (16—20 годин дії), суспензія інсулін-протаміна (18— 24 годин), суспензія цинк-інсуліну (до 24 годин), суспензія цинк-інсуліну кристалічного (до 30—36 годин дії).

Свідчення і протипоказання. Інсулін є специфічним протіводіабетним засобом і застосовується в основному при цукровому діабеті; абсолютним свідченням є наявність кетоацидоза і діабетичної коми. Вибір препарату і його дозування залежать від форми і тяжкості перебігу хвороби, віку і загального стану хворого. Підбір доз і лікування інсуліну проводиться під контролем вмісту цукру в крові і в сечі і спостереженням за станом хворого. Передозування І. загрожує різким падінням змісту цукру в крові, гіпоглікемічною комою.

Препарати І. застосовуються для лікування деяких психічних хвороб. У СРСР інсуліношокове лікування шизофренії було застосоване в 1936 р. А. С. Конфельдом і Е. Л. Штернбергом. З появою нейролептиків лікування І. стало методом вибору.

У невеликих дозах інсулін іноді призначають при загальному виснаженні, фурункульозі, блювоті вагітних, гепатитах і ін.

Всі препарати інсуліну пролонгованої дії вводять тільки йод шкіру (або внутрішньом'язовий). Внутрішньовенно (напр. при діабетичній комі) можна вводити тільки розчин інсулінукристалічного для ін'єкцій. Не можна вводити суспензії цинк-інсуліну (і інші препарати інсуліну пролонгованої дії в одному шприці з розчином інсуліну для ін'єкцій; у разі потреби вводять розчин інсуліну для ін'єкцій окремим шприцом).

Протипоказання — алергія до інсуліну; відносні протипоказання — захворювання, що протікають з гіпоглікемією. Необхідна обережність при лікуванні І. хворих у яких спостерігаються коронарна недостатність і порушення мозкового кровообігу.

Інсулінова проба

Інсулінова проба (сип.: реакція на інсулін, інсуліновий тест) — метод діагностики ендокринних захворювань, супроводжуючихся порушенням вуглеводного обміну. В основі проби лежить властивість інсуліну викликати зниження вміст цукру в крові і чуттевість організму до інсуліну. Інсулінова проба була запропонована Хімсвортом (Н. P. Hirasworth) в 1936 р.

Обстежуваному натщесерце вводять під шкіряний 0,2 або внутрішньовенно 0.1 ЕД інсуліну на 1 кг ваги тіла і через -20, 30, 45, 60, 90 і 120 хв. після ін'єкції визначають вміст цукру в крові. Інсулінова проба більш специфічна, якщо застосовують монокомпонентні інсуліни — препарати інсуліну, вільні від глюкагона.

При підозрі на гіпофункцію передньої частки гіпофіза і кори наднирників інсулінову пробу проводять особливо обережно щоб уникнути гіпоглікемічного шоку, при атом вища допустима доза інсуліну складає 0,03 ЕД на 1 кг ваги тіла.

У здорової людини через 20— 45 хв. після ін'єкції інсуліну рівень цукру в крові складає близько 50% вихідного, потім підвищується і через 90—120 хвилин досягає початкового показника або перевищує його.

При ендокринній патології спостерігають два типи цукрових кривих. Перший тип демонструє резистентність організму до інсуліну: після ін'єкції рівень глікемії не міняється або змінюється трохи (менше 30%). Резистентність до інсуліну наголошується при акромегалії, хвороби Іценко — Кушинга, синдромі Кушинга, тиреотоксикозі і інших захворюваннях, пов'язаних з гіперфункцією контрінсулярних залоз внутрішньої секреції (передньої частки гіпофіза, кіркової речовини надниркових, щитовидної залози). Другий тип цукрової кривої відображає високу чутливість до інсуліну і уповільнення реакції організму на гіпоглікемію: через 40 хв. рівень глікемії знижується на 50% і більше та залишається низьким протягом 2-3 годин.

Висока чутливість до інсуліну спостерігається при гипофізарній кахексії, аддісоновій хворобі, гіпотіреозі, гіперінсулінізмі та ін.

При цукровому діабеті інсулінова проба неспецифічна, чутливість до інсуліну у хворих може бути виражена, а за наявності синдрому інсулінрезістентності — понижена або відсутня.

Висновок

Підшлункова залоза належить до залоз змішаної секреції. Основна маса її виробляє травні ферменти, які виділяються протокою в порожнину дванадцятипалої кишки.

Ендокринна функція належить острівцям Лангерганса, які знаходяться серед екзокринної паренхіми залози.

Гормони: інсулін і глюкагон. Це основні гормони. Проте нещодавно виділено соматостатин, який регулює секрецію інсуліну, глюкагону та інших гормонів. Знайдено аналоги гормонів травної системи панкреагастрин і секретин.

Функції інсуліну: інсулін - єдиний цукрознижувальний гормон, стимулює утворення тригліцеридів і депонування ліпідів у жировій тканині, гальмує ліполіз, регулює обмін білків, підсилює транспорт амінокислот крізь мембрани, активує секрецію соматостатину. Інсулін бере участь у 22 реакціях обміну речовин.

Список використаної літератури

  1. Колб В. Г., Камышников В. С. Клиническая биохимия. – Минск, 1976.

  2. Петровський Б. В. Большая медицинская энциклопедия. – М.: 1978. - 483с.

  3. Држевецкая И. А. Основы физиологии обмена веществ и эндокринной системы: Учебное пособие для биологыческих специальностей университетов и институтов. – М.: Высшая школа, 1983. – 272 с.

  4. Ефимов А. С., Боднар П. Н., Зелинский Б. А. Эндокринология. – К: Вища школа, 1983. – 328 с.

  5. Лакин Г. Ф. Биометрия: Учебн. Пособие для биол. спец. ВУЗов. – М.: Высшая школа, 1990. – 352 с.

  6. Ефимов А. С., Щербак Ю. В. Сахарный диабет: проблемы наших дней. – К.: Наукова думка, 1991. – 153 с.

  7. Комов В. П., Шведов В. Н. Биохимия: учебник для вузов. – М: Дрофа, 2004. – 638с.

  8. Пішак В. П., Бажора Ю. І. Медична біологія. – Вінниця: Нова книга, 2004.

  9. Гунський Ю. І. Біоорганічна хімія: підручник для вищих медичних та фармацевтичних закладів освіти. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 464 с.

5

Loading...

 
 

Цікаве