WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Екологія та поведінка плазунів - Курсова робота

Екологія та поведінка плазунів - Курсова робота

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 40 шт

Живлення: риби, птахи, дрібні ссавці

  1. ВИДИ, ЗАНЕСЕНІ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

Червона книга України складається з 2-х томів: "Тваринний світ" та "Рослинний світ". Том "Тваринний світ" складається з наступних розділів: гідроїдні поліпи, черви круглі, черви кільчасті, ракоподібні, павукоподібні, комахи, молюски, круглороті, риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці. Загалом в цьому томі розміщено статті про 382 види тварин: гідроїдні поліпи - 2 види, черви круглі - 2, черви кільчасті - 7, ракоподібні - 26, павукоподібні - 2, багатоніжки - 3, комахи - 173, молюски - 12, круглороті - 2, риби - 32, земноводні - 5, плазуни - 8, птахи - 67, ссавці - 41.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРОНОГІ – TETRAPODA

КЛАС ПЛАЗУНИ – REPTILIA

Ряд Лускаті – Squamata

Підряд Ящірки – Sauria

Родина Чіпкопалі, або гекони – Gekkonidae

Кримський гекон - Mediodactylus kotshyi danilewskii

Родина Веретільницеві – Anguidae

Жовтопуз – Ophisaurusapodus

Родина Вужоподібні змії – Colubridae

Підродина Справжні вужі – Colubrinae

Жовточеревий полоз – Coluberjugularis

Ескулапова змія - Elaphelongissima

Чотирисмуговий полоз - Elaphequatuoriineata

Леопардовий полоз - Elaphe leopardina

Звичайна мідянка – Coronellaaustriaca

Родина Гадюкові – Viperidae

Степова східна гадюка – Viperaursunirenardi

Кримський гекон (Mediodactylus kotshyi danilewskii)

Таксономічна характеристика: єдиний підвид виду середземноморський гекон у фауні України.

Статус: III категорія.

Поширення: Пд. Кримського п-ва - вiд Севастополя до Алушти.

Місця перебування: Старі кам`яні будівлі та руїни (античні й пізніші), відслонення скельних порід, купи каміння. Іноді трапляється під корою ялівцю, що росте поблизу руїн.

Чисельність: Налічується бл. 500 особин.

За спостереженнями, в 1975 - 86 рр. чисельність була стабільною. Максимальна щільність - 1 особина на 10 м2.

Причини зміни чисельності: Руйнування біотопів під час реставраційних і ремонтних робіт.

Особливості біології: Активний з квітня по жовтень. Веде присмерковий спосіб життя.

Здатний пересуватися вертикальними поверхнями і навіть по стелі. Живиться павуками й комахами. Статевозрілим стає на 3-му році життя. Шлюбний період у квітні - травні. Самка відкладає 2 яйця один раз у травні - липні. Молодь з`являється в кін. липня - на поч. серпня, живе самостійно.

Розмноження у неволі: Не проводилося.

Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980) та Європейського Червоного списку (1991). Охороняється на тер. Херсонеського історико-археологічного заповідника.

Доцільно в місцях, де проводяться реставраційні та ремонтні роботи, розвішувати штучні схованки (на зразок шпаківень) зі щілиноподібним отвором (випробувані в Херсонеському заповіднику).

Жовтопуз (Ophisaurusapodus)

Таксономічна характеристика: Один з 2 (9?) видів роду; у фауні України представлений номінативним підвидом.

Статус: I категорія.

Поширення: Кримськi гори i Керченський п-в. Ареал виду простягається вiд Балканського п-ва до Серед. Азiї включно.

Місця перебування: Кам`янисті схили гір з чагарником на висоті до 500 м над рівнем моря, нагромадження каміння.

Чисельність: Зустрічаються поодинокі особини. На зх. схилі г. Аюдаг та у пн. частині Керченського п-ва можна натрапити на 1 - 2 особини за екскурсію.

Причини зміни чисельності: Порушення біотопів внаслідок антропогенного впливу на ландшафти, безпосереднє знищення людиною (жовтопуза помилково вважають за змію), загибель під колесами автомашин (особливо навесні, коли він виповзає на дорогу погрітися).

Особливості біології: Одна з найбільших ящірок у країні (довжина до 1 м). Активний з кін. березня до поч. листопада. Денна тварина. Схованки - у купах каміння, норах гризунів, порожнинах під корінням дерев. Живиться комахами, молюсками, мишоподібними гризунами та дрібними ящірками. Статевозрілим стає на 4-му році життя. Шлюбний період у квітні - травні. В червні - липні відкладає б- 10 яєць. Молодь з`являється наприкінці липня. Не отруйний.

Розмноження у неволі: Не проводилося.

Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках: Ялтинському гірсько-лісовому, Мис Мартьян, Карадазькому та Кримському. Для збереження керченської популяції слід надати заповідний статус мисові Казантіп.

Жовточеревий полоз (Coluberjugularis)

Таксономічна характеристика: Один з 30 видів роду Coluber; єциний від роду у фауні України, представлений підвидом С. j. caspius. На думку деяких дослідників (Schatti, 1988), С. J. caspius є підвидом роду Hierophis, інші автори (Basoglu, Baran, 1978) вважають окремим видом С. caspius.

Статус: II категорія.

Поширення: Степова зона та Кримськi гори. Ареал охоплює також сумiжнi степовi територiї Молдови й Росiї, пн. частину Туреччини.

Місця перебування: Кам`янисті схили гір з чагарником, яри з виходами скельних порід, рідше відкриті степові ділянки з трав`янистою рослинністю.

Чисельність: Зустрічаються поодинокі особини. У заповідниках Криму під час маршрутного дослідження трапляється 1 особина на 2 км.

Причини зміни чисельності: Освоєння людиною місць перебування виду, безпосереднє його знищення.

Особливості біології:Найбільша за розмірами змія Європи (довжина понад 2 м). Активний з кін. березня по жовтень. Денна тварина. Добре лазить по кущах. Ховається у норах гризунів, кам`яних осипищах, низько розміщених дуплах. Полоз жовточеревій живиться переважно гризунами, а також ящірками, птахами. Шлюбний період у квітні - травні. У червні - на поч. липня відкладає 6 - 14 яєць. Молодь спостерігалась у вересні. Належить до найагресивніших змій фауни України. Не отруйний.

Розмноження у неволі: Не проводилося.

Заходи охорони: Охороняється у природних заповідниках: Українському степовому. Чорноморському біосферному, Ялтинському гірсько-лісовому. Мис Мартьян, Карадазькому, Кримському.

Ескулапова змія (Elaphelongissima)

Таксономічна характеристика: Один з 50 видів роду; один з 4 видів роду у фауні України.

Статус: III категорія.

Поширення: Закарпатська, Тернопiльська i Миколаївська областi. Ранiше спостерiгався в Чернiвецькiй, Вiнницькiй, Одеськiй та Кiровоградськiй областях. Ареал охоплює також Пд. i Центр. Європу, Малу Азiю, Пн. Iран i Зх. Закавказзя.

Місця перебування: Кам`янисті схили з розрідженим листяним лісом у передгір`ях, порослі чагарником виходи скельних порід у річкових долинах, іноді руїни старих будівель.

Чисельність: Зустрічаються поодинокі особини. Найбільша чисельність (2 - 3 змії на 1 км) спостерігалася на Закарпатті під час маршрутних досліджень.

Причини зміни чисельності: Порушення ландшафту під впливом господарської діяльності, безпосереднє знищення виду людиною.

Особливості біології: Активний теплої пори року, переважно вдень. Здебільшого перебуває на деревах, рідше - на землі. Добре лазить по стовбурах і гілках, а також вертикальних поверхнях. Сховища - у норах гризунів, порожнинах під пнями і камінням, дуплах. Живиться гризунами, зрідка птахами. Статевозрілим стає на 3-му році життя. Шлюбний період у травні. Відкладає 4 - 10 яєць (червень-липень). Молодь з`являється у серпні. Не отруйний.

Розмноження у неволі: Є вдалі спроби розведення у західноєвропейських країнах.

Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980) та Червоної книги МСОП. Слід надати охоронний статус ділянці скелястого каньйону Пд. Бугу біля с. Мигії Миколаївської обл. та виходам скель уздовж каналу Ужгород - Невицьке (можливо, на правах філіалу Карпатського біосферного заповідника).

Чотирисмуговий полоз (Elaphequatuoriineata)

Таксономічна характеристика: Один з понад 50 видів роду; один з 4 видів роду у фауні України, представлений підвидом Е. q. sauromates.

Статус: II категорія.

Поширення: Пiвдень степової зони. Ареал простягається вiд Сх. Середземномор`я до Зх. Казахстану.

Місця перебування: Полиновий степ, кам`янисті схили, яри, зарослі чагарником, узлісся острівних лісів.

Чисельність: Зустрічаються поодинокі особини. На заповідних ділянках (Чорноморський біосферний заповідник) найбільша щільність спостерігається на ділянках, де розвішані шпаківні (до 4 особин на 100 шпаківень).

Loading...

 
 

Цікаве