WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Екологічні особливості родини складноцвітних (Ромашка) - Курсова робота

Екологічні особливості родини складноцвітних (Ромашка) - Курсова робота

В останні декілька сторіч, коли перевезення різних вантажів між материками і країнами сталі інтенсивнішими, виняткова плодючість деяких складноцвітих в поєднанні з їх невибагливістю дозволила їм освоїти величезні нові простори, у багато разів перевищуючі первинний (природний) ареал. Прикладом може служити північноамериканська кониза канадська (Conyza canadensis), вперше що з'явилася в Європі лише в XVII ст. і тепер стала космополітом. Добре відомі і такі випадки, коли європейські складноцвіті, потрапивши на інші континенти, стали там витісняти аборигенів. Так, чортополох никлий (Carduus nutans), завезений до Північної Америки з Європи в кінці минулого сторіччя, тепер став там широко поширеним і важко викорінюваним бур'яном. З біологічних особливостей сім'янок складноцвітих згадаємо ще про спостережуване у багатьох видів цього сімейства різноплодії, або гетерокарпії. Добре виражена гетерокарпія у календули лікарської (Calendula ofi'icinalis), широко відомої за форму її зігнутих сім'янок під назвою "нігтики". В одному кошику у календули зустрічаються кігтевидні, човноподібні і кільцеподібні сім'янки, а також перехідні між ними форми.

Сімейство складноцвітих ділиться на 2 підродини: айстрові (Asteroideae), яке об'єднує переважну більшість родів сімейства і включає 11-12 триб, і більш однорідна підродина латукові (Lactucoideae), або цикорієві (Cichorioideae), до якого відносять до однієї триби.

Підродина айстрових характеризується трубчастими або рідше двогубими квітками; краєві язичкові квітки, коли вони є, на верхівці з 3, рідше з іншим числом зубців або останні слабо помітні. Рослини із схізогенними смоляними ходами і звичайно без молочних судин. Триба геліантових, або соняшникових (Heliantheae), включає понад 210 родів, більшість з яких — аборигени Америки. На думку Д. Бентама, Дж. Хатчинсона і А. Кронквіста, геліантові – найпримітивніша група складноцвітих. В економічних відносинах найбільш важливий американський рід соняшник (Helianthus). В ньому приблизно 70 видів і серед них широко відомий соняшник однорічний. Ще декілька геліантових використовують як олійні рослини. Такі, зокрема, гвізотія абіссінська, або нуг абіссінський (Guizotia abyssinica), відомий ще під назвами рамтила і рантил, що розводиться головним чином в Ефіопії і Індії, і мадія посівна (Madia sativa), виростаюча на заході Північної Америки і в Чилі. Як неолійні харчові геліантові нерідко культивують два види, які обидва родом з Америки. Це спілантес городній (Spilanthes oleracea) тепер розводять в тропіках і субтропіках обох півкуль. Це салатна, декоративна і лікарська рослина. Полімнію осотолистну, або льякон (Polymnia sonchifolia), із стародавніх часів розводять в Перу і в інших латиноамериканських країнах ради їстівних бульб, використовують ще для отримання цукру, інуліну і спирту, а також як кормове. Серед складноцвітих – каучуконосів досить популярна гваюла (Partheiiium argentatum). Цей представник геліантових – невисокий, сильно гіллястий чагарник — росте в Техасі (США) і північній частині Мексики. Дає каучук невисокої якості (багато смолянистих речовин).

Серед складноцвітих багато смітних рослин, значна частина яких належить до триби геліантових. До небезпечних (карантинних) бур'янів відносяться рослини з роду амброзія, завезені в безліч країн з Америки. Для амброзії характерні одностатеві кошики, вітрозапилювання і утворення великої кількості пилку, що викликає алергічне захворювання — сінну лихоманку. В Україні знайдено п'ять (з 30 родів) видів амброзії.

Виключно плодовита галинсога мілкоквітчаста (Galinsoga parviflora), родом з південноамериканських Анд, тепер розповсюдилася в багато країн світу. В Україні вона вже знайдена в різних областях, також у Европі, на Кавказі і на Дальньому Сході і має тенденцію до подальшого розширення свого ареалу. Деякі представники роду череди (Bidens) також відносяться до смітних рослин. В роді 230 видів, зустрічаються вони в обох півкулях, але особливо багато їх в Америці. Види череди часто мешкають поблизу води – по берегах річок, озер, боліт і ставків, на зрошуваних полях, по краях каналів і так далі. Сім'янки на верхівці з 1-8, але переважно з 2-4 остюками або зубцями, усадженими обернутими донизу шипами; завдяки цьому вони легко застряють в шерсті тварин, одягу людини або в перах птахів і таким чином розносяться на далекі відстані. Однорічну череду трьохроздільну (В. tripartite) вживають в науковій і народній медицині; в даний час цей вид окультурено.

Два роди, близькі до роду череди, а саме – космос (Cosmos) і кореопсис (Coreopsis), відомі завдяки наявності серед них декоративних рослин. Часто розводять мексиканський космос двопірьїстий (С. bipinnatus), нерідко званий космея, і два види кореопсису – кореопсис крупноквітковий (С. grandiflora) і кореопсис фарбувальний (С. tinctoria), обидва родом із США. До числа найпопулярніших садових культур з триби геліантових відносяться види жоржини, або далії. Це багаторічники з бульбоподібними потовщеними коренями. В роді близько 27 видів родом з Мексики і Гватемали. Культурні жоржини відносяться до числа складних гібридів між різними видами роду.

Приблизно 50 видів роду чорнобривців, або тагетес (Tagetes) дико ростуть в Америці — від Південної Арізони і Західного Техасу до Аргентини. Три види мексиканського походження розводять майже повсюдно. Це чорнобривці відхилені (Т. patula), чорнобривці прямостоячі (Т. erecta) і чорнобривці тонколисті (Т. tenui-folia). Вони відрізняються рясним і тривалим цвітінням, а також характерним запахом завдяки залозам на листах обгортки і листі. На батьківщині багато чорнобривців використовують як лікарські і ритуальні рослини. Рід тагетес разом з 15 іншими родами в даний час виділяють в окрему трибу тагетові (Tageteae).

Є серед геліантових і деревовидні форми. Це, зокрема, полінезійські роди фічія (Fitchia, 6 видів), опарантус (Oparanthus, 4 види) і монотипний рід петробіум (Petrobium), який ендемічний для острова Святої Олени. Оригінальні розеткові дерева з роду еспелетія (Espeletia) характерні для парамос Анд. Не менше оригінальні ендемічні для Гавайських островів своєрідні види роду аргіроксифіум (Argyroxiphium). Це монокарпічні рослини, серед яких особливо виділяється аргіроксифіум гавайський з його могутнім і ефектним загальним суцвіттям.

Невеликий рід маргаритка (Bellis) налічує всього 7 видів, що мешкають в Європі і країнах Середземномор'я. Рід широко відомий завдяки дуже декоративній маргаритці багаторічній (В. реrennis), яку культивують в безлічі сортів (звичайно як дворічник). На закінчення стисло згадаємо про деревовидні айстрові. В роді олеарія (Olearia), характерному для Австралії, а також для Повий Гвінеї і острова Лорд-Хау, налічується 130 видів. Більшість з них чагарники. В поясі панування жорстких субальпійських чагарників в Новій Зеландії перше місце по числу видів належить видам олеарія. В південній частині Атлантичного океану, на острові Святої Олени ростуть ендемічні деревовидні айстрові – 4 види роду коммідендрум (Commidendrum) і монотипний рід меланодендрон (Melanodendron). До триби антемідеевих, або пупавкових (Anthemideae), відносяться близько 90 родів і 1400 видів, більшість в Південній Африці (зокрема, в Капській області) і в Середземномор'ї; широко поширені антемідеєві також в Євразії, де вони часто домінують на величезних площах. Це в першу чергу відноситься до найбільшого роду триби — полину (Artemisia). В ньому близько 400 видів, що виростають майже виключно в північній півкулі. В аридних і семіаридних областях полини є найважливішими компонентами рослинності. Велика їх роль особливо в посушливих районах. Тільки на півдні Казахстану і в північних районах Таджикистану росте полин цитварний, або дармина (А. cina), – важлива лікарська рослина, що містить сантонин – випробуваний засіб проти круглих глистів.

Немало інших видів полину також прийнято в медицині. Рід деревію налічує близько 100 видів, що ростуть головним чином в помірній зоні північної півкулі. Своєрідні псаммофітні співтовариства з пануванням деревію тонколистого що зустрічаються в Закавказзі. Багато деревію, в їх числі деревій звичайний, застосовують в народній медицині.

Рід антеміс, або пупавка (Anthemis), по якому дано назву всієї триби, містить до 150 видів, що мешкають в Євразії, Середземномор'ї, Західній Азії, а також в Африці. Квітки пупавки фарбувальної (А. tinctoria) придатні для забарвлення тканин і інсектицидні, а однорічна пупавка собача (А. cptula) смітне; обидва види застосовують в народній медицині.

З роду пижмо (Tanacetum), налічуючого близько 80 видів, широко поширено пижмо звичайне, або дика горобина (Т. vulgare),— одна з самих старовинних лікарських рослин. Багато видів пижма, особливо з тієї групи видів, яка часто виділяється в рід піретрум (Pyrethrum), здатні накопичувати особливі речовини піретрини; вони отруйні для комах і інших безхребетних, але нешкідливі для теплокровних тварин і людини. Тому вони із старовини відомі як інсектицидні рослини. Основним джерелом для отримання пиретрину, високо цінованого на світовому ринку, служить введена в культуру пижмо цинерарієлистна, або далматська ромашка (Т. cinerariifolium), родом з Балканського півострова, а також пижмо рожеве (Т. roseum) і близьке до неї пижмо червоне (Т. coccineum) з Кавказу (більш відомі як персидська і кавказька ромашки). Деякі антемідееві використовують як пряноароматичні рослини. Такі, наприклад, культивовані полин естрагон, або острогін (Artemisia dracunculus), і бальзамовий кануфер (Balsamita major). Естрагон широко культивують в багатьох країнах. В їжу використовують ароматне листя для салатів, як приправи до різних блюд, а також для засолки овочів і в лікерно-горілчаному виробництві. Полин гіркий (А. absinthium) прославився в лікерно-горілчаному виробництві.

Loading...

 
 

Цікаве