WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Класифікація грибів - Курсова робота

Класифікація грибів - Курсова робота

Однак ще задовго до Пастера людство використовувало мікроорганізми.

Винороби й сировари стародавності навіть не підозрювали про існування мікробів, але це не заважало їм варити сири й робити провина. Процес скисання молока, випічки хліба був також відомий нашим предкам, але мікробіологічна сутність його була непояснена. Тільки на основі знання хімічних законів Луї Пастер дав пояснення процесам, використовуваним у виноробстві, при одержанні сирів, пива й в інших виробництвах.

Породжена досвідом усього людства й генієм Луї Пастера мікробіологія переживає зараз період бурхливого розквіту.

Неможливо назвати область людських знань, прямо або побічно не пов'язану з мікробіологією. Недосвідчена людина знайома, як правило, лише з негативною стороною діяльності мікроорганізмів. Мікроби викликають хвороби рослин, тварин, людини. Люди більше знаючі знають, що кисляк, кефір, ряжанку, масло й сметану одержують із молока за допомогою різних мікроорганізмів.

Мікроорганізмам властива й разюча здатність пристосовуватися до нових умов існування, що появились у результаті діяльності людини. Вони не гинуть навіть в умовах глибокого вакууму й при наднизьких температурах. При недоліку їжі або інших несприятливих умов чимало мікроорганізмів упадають у сплячку, спочиваючі форми у вигляді спор або цист. У такому стані вони можуть перебувати десятки, сотні років чекаючи гарних умов.

Бактерії здатні протистояти високим температурам, тиску й радіоактивному випромінюванню, залишають далеко позаду інші форми життя.

Мікроорганізми здатні жити у внутрішнім середовищі інших живих організмів. Тут вони виступають у двох ролях: як паразити і як організми, що виконують корисні функції. Наприклад, величезний обсяг роботи з переварювання рослинної їжі в шлунку жуйних тварин проводять мікроби.

Безліч бактерій вступають у симбіотичні відношення з рослинами. Деякі з них, поселяючись на коріннях бобових рослин, допомагають їм засвоювати азот з повітря. На 1 г сухих корінь доводиться до 10 млрд. бактерій-азотфиксаторів.

Та й у внутрішніх органах людини живе величезна кількість бактерій, тільки в шлунку їхніх 500 видів. І не дивно, що мікроорганізми всюдисущі.

У цей час у світі налічується близько 2,5 млн. органічних і неорганічних з'єднань. Щодня створюються всі нові речовини й матеріали, що синтезуються в лабораторіях усього миру. І, незважаючи на виробництво в астрономічних цифрах, різних продуктів, наша планета не перетворилася в склад виключених із кругообігу речовин. Основна заслуга в цьому належить всеїдним мікроорганізмам. Вони використовують не тільки органіку, але й неорганікові. Є й такі, які харчуються аміаком, нітратами, сірководнем, залізом, воднем, вуглекислим газом і іншими хімічними елементами.

Без мікроорганізмів життя на Землі неможлива. Тому будь-яка дія, втручання людини в природу повинне бути попередньо обдумане з погляду впливу на навколишні нас мікроорганізми.

Специфічний шлях розвитку грибів, тенденція до спрощення полового апарата, особливі форми захисту генеративних органів, якими є плодові тіла, що не мають аналогів у рослинному світі, існування поряд зі спільністю також і розходжень у біосинтезі, здійснюваному рослинами й тваринами, будова таллома, відсутність гормонів і інші особливості грибів дали підстава біологам, поряд із прокаріотами, рослинами й тваринами, виділити цю якісно своєрідну групу в самостійне царство.

У більшості грибів вегетативне тіло складається зі сплетення гіф - міцелію, що представляє собою багатоядерну цитоплазму, найчастіше розділену перегородками й оточену клітинною стінкою. У деяких грибів вегетативне тіло складається з однієї клітини.

Процеси, що одночасно протікають у клітині, об'єднані в загальну збалансовану систему, тобто втримуються в ній органоїди й мікромолекулярні комплекси діють не ізольовано, а в тісній взаємодії один з одним, тому що тільки при цих умовах можлива нормальна життєдіяльність клітини.

Головна роль у житті належить ядру, ДНК якого контролює синтез білків-ферментів, що здійснюють тісний зв'язок між всіма компонентами клітини. Загальне число білків-ферментів у клітинах досягає 10 000, у той час, як кількість не ферментних білків не перевищує 100. Значні зміни в змісті білків, необхідних для регуляції синтетичних процесів у клітинах грибів, наступають протягом декількох хвилин, тобто значно швидше, ніж у вищих рослин. Існує регуляція механізму індукції ферментів або прискореного його синтезу при адаптації гриба до відповідного субстрату (індуктору), а також до репресії (процесу, протилежному індукції). У репрессуїмой системі репрессор блокує синтез ферменту, а в індукційний фермент інактивується, у результаті чого з певної ділянки ДНК як би знімається гальмо, починається синтез відповідної матричної РНК, і відбувається синтез ферменту. Іншими словами, наступають прискорена координація й регулювання обмінних процесів, реакцій синтезу й розпаду органічних речовин, що входять до складу грибних клітин.

Клітини грибів синтезують власні білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди, ліпіди й інші речовини, використовуючи при цьому порівняно деякі метаболіти: пировиноградну кислоту, ацетил-коа, сукцинил-Коа, рибозу, гліцин і ін. Ці вихідні продукти мають невелику молекулярну масу. Їхнє утворення супроводжується виділенням доступної для засвоєння енергії. Отже, у живій клітині постійно йдуть процеси розпаду складових частин цитоплазми й органоїдів і відновлення їх за рахунок речовин, що надходять із навколишнього середовища.

Харчування грибів

Поглинання живильних речовин організмами являє собою складний і багатобічний процес, у якому беруть активну участь поверхневі мембрани - плазмалемма й тонопласт. Речовини, необхідні організму й вступники в клітину, здатні вступати з поверхневими ділянками цитоплазми в різноманітні зв'язки. Природа цих зв'язків визначена особливостями харчування й загальним станом цитоплазми, здатністю її до руху й швидко, що протікають процесами, самовідновлення.

Подиху належить найважливіша роль в активуванні поверхні цитоплазми й насиченні її акцепторами з'єднань, що поглинаються з навколишнього середовища, зокрема мінеральних речовин. Енергія, необхідна для фіксації мінеральних з'єднань, що поглинаються цитоплазмою з навколишнього середовища, доставляється макроергичними зв'язками АТФ, що утворяться в ході подиху. Кожному мінеральному елементу властиве специфічний механізм взаємозв'язку з подихом, тобто єдиний механізм взаємозв'язку між подихом і поглинанням речовин відсутній. Таким чином, тільки в процесі подиху створюються умови для безперервного активного зв'язування на поверхні цитоплазми мінеральних і органічних сполук. У грибів проникнення мінеральних і інших речовин відбувається в результаті дії Н+-насоса, дифузії й пиноцитоза.

Засвоєння вуглеводів. Головна роль у харчуванні грибів - бесхлорофилльних гетеротрофов - належить органічним джерелам вуглецю, оскільки інші форми вуглецю для них недоступні. Більшість грибів належить до полифаг, тобто пристосовано до використання різноманітних органічних речовин. Частина їх ставиться до монофагам з характерною вузькою спеціалізацією (спеціалізовані паразити, а також деякі сапрофіти, наприклад, різні дріжджові гриби).

Для харчування грибів як джерело вуглецю найбільше значення мають вуглеводи, органічні кислоти, жири й жирні кислоти, амінокислоти й деякі інші вуглеводні з'єднання. Вуглеводи. У природних умовах більшість грибів для харчування звичайно використовують високомолекулярні полісахариди, які гидролизуються відповідними ферментами до простих цукрів. Придатність для харчування тих або інших джерел вуглецю визначається по швидкості росту міцелію, інтенсивності утворення спор, кількості певного метаболіту, що накопичується в середовищі. Тим часом по ступені засвоєння моносахариди істотно різняться. Всі гриби краще засвоюють глюкозу. Цей цукор широко використовується для готування живильних у з якості джерела вуглецю. Фруктоза менш універсальна, хоча більшість грибів на середовищі, що містить фруктозу, росте так само добре, як і на середовищі із глюкозою. Галактоза, що також ставиться до гексоз, засвоюється погано. Трохи гірше організмами грибів використовуються пентози, із числа яких найбільше охоче сприймається ксилоза, що втримується в здеревілих клітинах у вигляді ксилана. Тому деякі дереворазрушающие гриби, наприклад Serpula lacrymans, Stereum frustulosurn і інші, ксилозу воліють всім іншим джерелам вуглецю. З інших пентоз вони досить добре усмоктують арабинозу, значно гірше - рибозу. Дуже добре засвоюють багато грибів багатоатомні спирти, що дають при окислюванні відповідні цукри. Особливо придатний для них маннит, хоча деякі гриби-дермафити маннит не використовують. Ця властивість є їхньою систематичною ознакою. Сорбіт і продукти його окислювання засвоюються всіма грибами. Передбачається, що маннит відіграє роль осмотического агента, що забезпечує тургур плодових тел. Одноатомні спирти (етиловий, метиловий і ін.) мало придатні для їхнього харчування.

Loading...

 
 

Цікаве