WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Класифікація грибів - Курсова робота

Класифікація грибів - Курсова робота

Гриби

У житті лісу гриби відіграють виняткову роль. Розмножуються вони дрібними часточками - спорами. На грибниці (міцелій) розвиваються плодові тіла - гриби, які ставляться до не зелених рослин. Вони позбавлені хлорофілу, не виробляють органічних речовин з неорганічних, а харчуються за рахунок готових речовин. По способі харчування гриби підрозділяють на три групи: сапрофіти, паразити й мікоризні.

Сапрофіти - гриби, що харчуються залишками живих організмів, в основному рослин. До них ставляться дощовики й печериці. Паразити - гриби, що розвиваються за рахунок живих організмів - рослин і тварин. Це численні трутовики, що утворять на деревах великі плодові тіла й зухвале гниття деревини. Мікоризні гриби присвячені до певних видів дерев. Грибниця, обплітаючи коріння дерев, одержує від них вітаміни й вуглеводні речовини. У свою чергу гриби сприяють розвитку лісу, беруть участь у створенні ґрунтового покриву. Разом з мікроорганізмами вони розкладають лісову підстилку, переробляє мінеральні речовини й інші продукти розкладання в легко доступні форми для засвоєння.

Приуроченість грибів до однієї якої-небудь породи дерев знайшла відбиття в їхній назві - красноголовець, підберезник, дубовик. Деякі гриби перебувають у симбіозі з одним деревом, інші - з декількома, окремі взаємовигідно живуть з багатьма деревами. Мікоризні гриби й ліс не можуть існувати друг без друга. Для вирощування лісу на новому місці необхідно вносити в ґрунт гриби.

Взаємовигідне співжиття утворюють гриби з деревними породами вищих рослин. Міцелій гриба обплітає корінь зовні, а також проникає в тканину дерева. Утвориться так звана мікориза, тобто з'єднання кореневої системи дерева з гіфами гриба. У результаті значно збільшується усмоктувальна поверхня кореневої системи дерева. Гриб своїми сильно розгалуженими гіфами всмоктує із ґрунту воду й передає її в корінь дерева, які в такий спосіб одержують додаткову вологу.

Наукові досвіди показали, що дерева в симбіозі із грибами ростуть набагато швидше, ніж ті, у коріннях яких відсутня грибна мікориза. Дерево одержує від гриба додаткову вологу й мінеральні солі, гриб від дерева - готове харчування. Для багатьох грибів симбіоз необхідний, оскільки їхнє плодове тіло утвориться тільки в контакті гіфів з коріннями дерева.

Деякі види грибів пов'язані з кореневою системою певних видів листяних або хвойних дерев. Наприклад, білий гриб утворить мікоризу з дубом, грабом, буком, березою, сосною, ялиною.

Гриби розмножуються спорами, які розсипаються в безпосередній близькості від капелюшка гриба. Пророслі суперечки на наступний рік утворять на коріннях дерева нову мікоризу. Досвідчені грибники знають це й щорічно приходять на те саме місце, зрізуючи гриби ножем, щоб гіфи залишилися в землі. Тоді наступного дня або незабаром з'являються нові молоді капелюшки грибів.

Грибники, відправляючись на "тихе полювання", залишають не торкнутими багато їстівних грибів. Не беруть навіть печериці. А цей гриб по поживності рівноцінний білому й рижику. Він росте групами із травня до пізньої осені на полях, у садах, городах, лісосмугах, лугах, навіть на тротуарах.

Найчастіше грибники зневажають і дощовиками. Ці смачні й живильні гриби ростуть рясно після теплих травневих дощів усюди, досягаючи іноді гігантських розмірів (більше 10 кг).

Ліки із грибів широко використовують у сучасній медицині. Практика підтвердила їхній сприятливий вплив на організм людини завдяки антибактеріальним властивостям.

У сироварінні здавна використовували витяжку зі сичуга жуйних тварин, виділяючи сичуговий фермент ренін, необхідний для виготовлення твердих сирів. Фермент руссулін, ні в чому не уступає реніну. Кілька років назад ленінградські мікологи виявили, що один із грибних ферментів добре сквашує молоко з утворенням щільного згустку. Це відкриття привернуло увагу фахівців. Співробітники Всесоюзного науково-дослідного інституту молочної промисловості після численних досвідів, дослідивши 150 видів сироїжок, знайшли один вид, фермент якого за 30 хв сквашує 100 л молока з утворенням щільного згустку.

А "тихе полювання"! Ми одержуємо заряд бадьорості, знаходимо щиросердечну рівновагу. Але це не таке просте заняття. Воно вимагає надзвичайної обережності, тому що існують і отрутні гриби, досить схожі на їстівні. Щоб виключити небезпека отруєння, необхідно навчитися визначати гриби. Особливо обережно необхідно збирати пластинчасті гриби, тому що більшість отрутних грибів ставиться до них.

Серед трубчастих грибів відомий єдиний отрутний гриб - сатанинський. В окрему групу виділяють умовно їстівні гриби. Незважаючи на те, що вони містять отруйні речовини, після відповідної обробки вони стають придатними для їжі. Деякі гриби, хоча й знешкоджуються при попередній обробці, зберігають неприємний смак і запах. Їх відносять до групи неїстівних і не збирають.

Небезпечними можуть бути і їстівні гриби, якщо вони перерослі, старі. У дубових лісах ростуть білий гриб, сатанинський, грузді, сироїжки, свинушки, лисички, опеньки, мухомори, дубовик, у соснових - білий гриб, рижики, маслюки, сироїжки, свинушки, козляки, моховики, польський гриб, рядовики, рядка, лисички, опеньки, мухомори, у березових гаях - білий гриб, дубовик, грузді, підберезник, красноголовець, сироїжки, волнушки, лисички, моховики, свинушки, рядка, вешенки, опеньки, мухомори, у ялинниках - білий гриб, рижики, красноголовці, грузді, сироїжки, гриб-парасолька, маслюки, моховики, зморшки, рядки, свинушки, лисички, мухомори, в осичняках - красноголовець, грузді, лисички, ожин жовтий, моховики, свинушки, зморшки, вешенки, опеньки, мухомори.

Гриби з'являються в місцях, де добре розвивається грибниця: на узліссях, галявинах, узбіччях доріг, просіках, невеликих височинах (в основному на схилах).

Білий гриб варто шукати в заростях вересу, серед невеликих мохових купин. У густому лісі гриби майже не зустрічаються, оскільки ґрунт тут недостатньо прогрітий, а також на сильно задерненних або замшілих ділянках лісу. Строки появи грибів залежать від погодних умов. Про їхню появу сигналізують фази розвитку рослин: цвіте осика - з'являються зморшки; з осики летить пух - під нею шукайте красноголовець; колоситься жито - пішли білі гриби-колосовики; цвіте липа мелколистяна - поява другого шару білих грибів; у жнива з'являється другий шар підберезників; овес у восковій спілості - пішли осінні опеньки; поява мухоморів - через кілька днів будуть білі гриби. За волнушками з'являються рижики.

На жаль, необережне втручання людини в життя лісу, забруднення навколишнього середовища приводять до зменшення грибів. Уже багато хто з них занесені в Червону книгу.

Перебуваючи в лісі, варто пам'ятати, що гриби, як і всі корисні рослини, необхідно охороняти, берегти їх для майбутніх поколінь.

Не збирайте (і не зрізуйте) переспілі гриби. Вітер рознесе їхні суперечки для утворення нових грибниць. Не спушуйте, не розкидайте лісову підстилку. Цим ви руйнуєте нитки грибниць, після чого вони погано плодоносять.

При зборі зрізуйте гриби ножем. Не збирайте поганок, мухоморів. Ними годуються звірі й птахи. Помнете, у лісі немає нічого зайвого.

На Землі немає такої сфери, у якій би не були виявлені мікроорганізми. Вони скрізь - у повітрі, воді, ґрунті. Роль і участь у нашім житті мікроорганізмів важко переоцінити. Вони воістину всюдисущі, мають величезну швидкість росту, можуть існувати й розмножуватися на будь-яких субстратах, у тому числі й неорганічних, здатні давати астрономічне по чисельності потомство, а при несприятливих умовах упадати в анабіоз - стан між життям і смертю. Мікроорганізми - дивні трансформатори й акумулятори енергії.

Понад триста років тому (1663 р.) завдяки допитливості сукнороба з голландського міста Дельфта Антони ван Левенгука людство довідалося про існування мікроорганізмів. Він описав свої спостереження в 112 листах Лондонському Королівському товариству. Пізніше була видана книга "Таємниці природи". І лише через 100 років у результаті геніальних відкриттів Луї Пастера стала прояснятися роль мікроорганізмів як діючого початку багатьох харчових виробництв, історія яких іде в глибоку стародавність. Початок мікробіології - науки про мікроорганізми - прийнято відраховувати із часу Луї Пастера.

Loading...

 
 

Цікаве