WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Комерційні банки - Курсова робота

Комерційні банки - Курсова робота

зростання життєвого рівня населення, реального виробництва, високої зайнятості, стабільності цін та стабільного валютного курсу національної валюти.
Реформування та розвиток банківської системи в Україні повинно відбуватись за такими напрямками:
по-перше, треба вдосконалити вже існуючу банківську систему, пристосувавши її до вирішення вимог сьогодення;
по-друге, слід забезпечити реформування фінансових ринків і мережі банківських установ паралельно з реформуванням економіки України і відповідно до виникаючих потреб фінансово-кредитного забезпечення ринкової економіки.
Головна мета реформування банківської системи в Україні - створення мережі банків і кредитних установ, які перебували б під банківським наглядом і мали довіру суспільства.
Удосконалювати діяльність банківської системи треба за такими напрямами:
1. Вивчити і законодавчо затвердити поняття "банк" і "небанківська фінансово-кредитна установа".
При цьому під поняттям "банк" повинна розумітися установа, яка створена для залучення грошщових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміновості. Основне завдання комерційного банку - здійснювати посередництво в переміщені грошових коштів від кредиторів до позичальників.
Поняття "банк" повинно відповідати таким вимогам щодо необхідності:
- мати загальну ліцензію на діяльність банку;
- мати встановлений нормативами розмір статутного капіталу;
- здійснювати набір суто банківських операцій (депозитні,розрахункові та кредитні);
- перебувати під наглядом Національного банку України;
- дотримуватися встановлених економічних нормативів діяльності комерційних банків (щодо ліквідності, активів банку, достатності капіталу та інше).
Понняття "небанківська фінансово-кредитна установа" повинно включати підприємства, що здійснюють такі основні види діяльності:
- отримання процентів від власних акцій;
- придбання грошових вимог до сплати;
- укладення лізингових контрактів;
- випуск або управління кредитними картками та дорожніми чеками;
- продаж зарубізних платіжних засобів (операцій з іноземними банкнотами та монетами);
- продаж цінних паперів, ф'ючерсних контрактів тощо;
- участь у випуску цінних паперів та обслуговування їхнього обігу;
- надання консультацій підприємствам щодо структури їхнього капіталу, виробничої стратегії та пов'язаних з цим питань, послуг на випадок злиття котпорацій або поглинання однієї компанії іншою.
За світовою практикою до небанківських установ належать: інвестиційні фонди, страхові та трастові компанії, брокерські, ділерські фірми тощо. Відрізняються вони від банків тим, що здійснюють діяльність на фінансовому ринку не випускаючи власних боргових зобов'язань, а лише власні акції. Всі ризики, пов'язані зі зміною вартості активів і пасивів, вони розподіляються серед акціонерів.
2. Комерційні банки повинні бути класифіковані за такими ознаками:
- за формами власності (колективні, приватні, змішаної форми власності, іноземні);
- за способом формування статутного капіталу (акціонерні, пайові, бюджетні, відкритого типу, закритого типу);
- за належністю капіталу банку (українські, іноземні, сільні за участю іноземного капіталу);
- за видами здійснених операцій (універсальні, спеціалізовані);
- за територією діяльності (регіональні, міжрегіональні, закордонні);
- за галузевою ознакою (галузеві, міжгалузеві);
- за розміром статутного капіталу (великі, середні, малі).
3. На вибір моделі комерційного банку повинні впливати характерні причини:
- діяльність на нових ринках (цінних паперів, землі, нерухомості, майна та інше);
- тісні зв'язки банку з підприємствами;
- збереження в умовах інфляції активів банку від знецінення;
- створення умов для довгострокових інвестицій та структурої перебудови економіки;
- можливість конверсії частини безнадійної заборгованості державних підприємств в акції або інші цінні папери (при перетворенні держпідприємств в акціонерні товариства).
4. Впровадження вексельного обігу передбачає функціонування механізму банкрутства підприємств, що неодмінно загострить проблему "ненадійних боргів" та шляхів її вирішення. В цьому випадку банки, які тримають "ненадійні борги", можуть стати законними співвласниками підприємств, що підпадуть під механізм банкрутства. З цією метою необхідно внести відповідні зміни до законодавства щодо реформи активів комерційних банків, тобто передбачити можливість "зрощення" фінансового та промислового капіталу й утворення на цій основі конкурентно спроможного національного капіталу. Внаслідок цього будуть створені умови для переплетення банків із господатськими структурами, з одного боку, як засновників та акціонерів комерційних банків, а з іншого - банки стануть акціонерами підприємств. Лише за таких умов, притаманних ринковій економіці, комерційні банки будуть зацікавлені в процвітанні підприємств. І тут як позитивне слід відзначити утворення фінансово-промислових груп.
У центрі уваги - комерційні банки.
Враховуючи недостатню насиченість банківської мережі (порівняно з економічно розвинутими країнами), з одного боку, а з другого - низьку ефективність діяльності окремих існуючих банків, необхідні такі зрушення:
1. Лікідація "монобанківської" структури: один банк або його філія - один адміністративно-територіальний район.
2. Сворення ядра системи комерційних банків - групи банків, що мають розгалужену мережу філій, поринні бути добре регульваними, створюючи атмосферу надійності в банківському секторі.
3. Розширення ринків кредитних ресурсів для комерційних банків. Для цього необхідні:
- залучення комерційних банків до нерозподілу кредитних ресурсів між галузями і підприємствами всіх форм власності відповідно до цілей та стратегії економічних реформ України;
- розширення функцій комерційних банків у сфері операції із цінними паперами та довірчими операціями, що спростиь і пискорить процеси приватизації.
4. Комерційні банки слід реформувати за такими напрямами:
- переведення частини діючих слабких банків до розряду фінансових компаній чи приєднання їх до сильніших банків;
- вивдення сильних банків на міжнародні фінансово-кредитні ринки;
- створення фінансових компаній, відокремлення банків від небанківських кредитних інститутів;
- запровадження видачі ліцензій на окремі банківські операції;
- сприяння
Loading...

 
 

Цікаве