WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Функціонування грошово-кредитної системи в умовах трансформації економіки - Курсова робота

Функціонування грошово-кредитної системи в умовах трансформації економіки - Курсова робота

Також до основних інструментів грошово-кредитної політики відносяться зміна норми обов'язкових резервів, зміна облікової ставки. Змінюючи мінімальну обов'язкову норму, НБУ може впливати на кредитні можливості комерційних банків. Збільшення норми резерву призводить до скорочення грошової пропозиції та підвищення відсоткової ставки. Гроші стають „дорогими", що означає рестриктивну політику. І, навпаки, знижуючи резервну норму, НБУ здійснює експансіоністську політику, тобто політику „дешевих" грошей.

Слід зауважити, що зміна резервної норми – досить потужний інструмент монетарної політики, а практичне застосування цього елементу потребує обережності. Це пояснюється тим, що зміна норми резервування призводить до більшої зміни пропозиції грошей у відповідності з грошовим мультиплікатором:

(2.1)

Облікова ставка – це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам (табл. 2.2). НБУ може надавати безпосередньо позику комерційним банкам, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку. Тому ця політика також називається дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерційних банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсоткову ставку на грошовому ринку.

Таблиця 2.2

Зміна облікової ставки НБУ протягом 2000 – 2003 рр.

Показники

2000

2001

2002

2003

Облікова ставка НБУ (середньозважена за рік), %

30,6

19,7

9,5

7

Індекс споживчих цін, % до попереднього року

125,8

106,1

99,4

108,8

Темпи зростання грошової маси М3, % до попереднього року

145

142

142

102

Зміна реального ВВП, % до попереднього року

5,9

9,2

5,2

9,3

Спрямування зміни облікової ставки НБУ в кінцевому випадку залежить від типу монетарної політики (рестрикційного чи експансивного) та мети регулятивного процесу, спрямованого на обмеження чи розширення кредитних можливостей банківської системи країни. Зниження облікової ставки, як важіль експансивної політики, обумовлює зниження ставок за кредитами комерційних банків і відповідно зростання у підприємств можливостей інвестування коштів у виробництво. Тенденції економічного розвитку України свідчать про посилення ролі банківського кредиту у забезпеченні виробничого сектору необхідними коштами. Попри досі невисокий рівень банківського кредиту у валовому внутрішньому продукті України його значення значно зросло: від 8,65% к 1998 р. до 25,68% - у 2003 р.

2.2 Правові основи створення та діяльність комерційних банків в Україні

Другою підсистемою грошово-кредитної системи є комерційні банки. Дозвіл на створення комерційних банків в Україні дає НБУ шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій. Він веде книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки набувають статусу юридичної особи з моменту їх реєстрації в даній книзі.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюють на акціонерних засадах. Засновниками комерційних банків можуть бути українські й іноземні юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.

Основна функція комерційних банків полягає в здійсненні на договірних умовах кредитно-розрахункового, касового та іншого банківського обслуговування підприємств, установ та організацій. Банки відіграють роль посередників між надходженням вітчизняних заощаджень і раціональним розміщенням капіталів в економічному процесі. Практично всі українські банки універсальні, а це означає, що вони пропонують класичний набір банківських послуг. Законом України „Про банки та банківську діяльність" регламентовано перелік банківських операцій:

  1. залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів;

  2. здійснення розрахунків за дорученням клієнтів та їх касове обслуговування;

  3. ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

  4. фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

  5. випуск платіжних документів і цінних паперів;

  6. купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

  7. видача поручництв, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

  8. придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

  9. придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

  10. купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

  11. залучення та розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

  12. довірчі операції за дорученням клієнтів;

  13. надання консультаційних послуг;

  14. здійснення інших операцій з дозволу Нацбанку України.

За період з 1991 року в Україні виникло понад 230 банків. Ряд з них збанкротували і пішли з ринку. В той же час спостерігається стабільна тенденція заснування нових банків. Статистичні дані про комерційні банки в України протягом 2000 – 2002 рр. характеризує табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Основні дані про комерційні банки України (2000 – 2002 рік)

2000

2001

2002

Кількість банків за реєстром

З них:

- акціонерних товариств

- товариств з обмеженою відповідальністю

- кооперативний банк

- банків за участю іноземного капіталу у тому числі зі 100% іноземним капіталом

195

169

26

-

31

7

189

164

25

-

28

6

157

136

20

1

28

6

Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій

149

149

149

Сплачений статутний фонд діючих комерційних банків у гривневому еквіваленті (млн. грн.)

3666

4576

5987,4

Кількість ліквідованих банків у зв'язку з порушенням банківського законодавства та з інших причин (за рік)

9

9

12

Як вже було зазначено у першому розділі комерційні банки залежно від форми власності бувають державними кредитними установами та комерційними банками приватної форми власності. У даний час в Україні на ринку банківських послуг функціонує два державних банки: Ексімбанк та Ощадний банк України. Що стосується комерційних банків приватної форми власності, то тут сформувалися такі розмежування:

  1. Постдержавні комерційні банки („банки великої трійки"): Промінвестбанк, АПБ „Україна", Укрсоцбанк.

  2. Нові приватні універсальні банки („банки нової хвилі").

„Банки великої трійки" були створені внаслідок реорганізації державних спеціалізованих банків у комерційні банки. Наявність значного капіталу, мережі філій, необхідних виробничих потужностей, фахівців і певної групи клієнтури, яка складалася десятками років їх тісної співпраці, дала можливість цим банкам зайняти керівні позиції в банківській системі України. Наслідком цього є те, що частка даних банків на ринку банківських послуг складає близько 55-60%, однак вона має тенденцію до зменшення.

Що стосується банків „нової хвилі", тут слід зазначити, що більшість з них – це приватні універсальні комерційні банки, середній вік яких – шість-сім років. За формою організації серед приватних банків переважають акціонерні товариства відкритого та закритого типу (близько 83% всіх банків). Більш гнучкою структурою є банки у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю (близько 16%).

Залежно від території діяльності комерційні банки поділяються на:

  • міжнародні (ПУМБ, Український кредитний банк і т.д.);

  • республіканські;

  • регіональні.

Міжнародні банки створюються за участю іноземного капіталу і можуть мати відділи (філії) в інших країнах. Значним кроком на шляху створення конкурентних умов і демократизації банківської системи став дозвіл НБУ на відкриття в Україні банків зі 100%-ним іноземним капіталом. Ці банки ведуть активну політику по „завойовуванню" різних секторів ринку банківських послуг. Їх діяльність однозначно спрямована на інтенсивний розвиток та одержання максимального прибутку. Звичайно це послаблює позиції вітчизняних банків на ринку банківських послуг і в той же час посилює конкуренцію в галузі, що врешті-решт служить інтересам користувачів даних послуг. Станом на кінець 1998 р. налічувалось вісім таких банків (найбільші з них: Креді Ліоне Україна, Сосьєте Женераль Україна, Кредитанштальт Україна), крім того, 17 банків створені за участю іноземного капіталу. Наприклад для створення ПУМБ було залучено близько 50% іноземного капіталу, в якому значна питома вага належить відомому міжнародному банку „Mees Pierson". Кредитні лінії, що надаються даному банку, спрямовані в основному на фінансування експортно-орієнтованих промислових підприємств.

Loading...

 
 

Цікаве