WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Фондовий ринок України - Курсова робота

Фондовий ринок України - Курсова робота

Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Контрольна робота

з дисципліни Основи ринку цінних паперів

виконала студентка 3-ого курсу

групи ЗМЗЕД-41

спеціальності

"менеджмент ЗЕД"

Бобруйко Ірина

Викладач: Колобова Л.В.

Київ 2006

Завдання 1. Розкрити основні тенденції і проблеми розвитку фондового ринку України.

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу.

Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника - держави, формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою формою якого є організований фондовий ринок, - досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегменту економіки.

Розглянувши умови виникнення і подальшої перспективи розвитку фондового ринку в Україні, можна відмітити, що його формування відбувалося в кілька етапів. Перший етап - це період виходу України зі складу Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі - продажу компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів - ваучерів.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

активний продаж державою значних пакетів акцій великих підприємств;

бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;

концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у населення;

розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності яких стали операції за кошти на ринку цінних паперів.

Фінансовий ринок України відкритий для західних інвестицій, однак його привабливість, за оцінкою західних інвесторів, украй низька. Втім, це біда не лише нашої країни.

Особливої актуальності набуває підвищення ефективності використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. Обсяг заощаджень свідчить, що навіть за умов довготривалої економічної кризи інвестиційний потенціал домашніх господарств як постачальників інвестицій є вельми суттєвими. За цих умов основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути:

стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;

проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу;

централізація та організаційна оформленість обігу ЦП в Україні через створення єдиної біржової системи;

здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нерезидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу;

запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;

обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;

залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;

розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;

створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку;

формування учасника фінансового ринку як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися у суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці.

Завдання 2. Розкрити зміст понять: „облігація", „корпоративна облігація", „муніципальна облігація", „вартість погашення облігації", „вартість облігації, „рейтинг облігації".

На ринку цінних паперів України функціонують різні цінні папери, одним з яких є облігація.

Облігація - це боргове зобов'язання, відповідно до котрого позичальник гарантує кредитору виплату певної суми після закінчення певного терміна і виплату щорічного прибутку у вигляді фіксованого або плаваючого відсотка.

Облігації приносять їхнім власникам прибуток у виді фіксованого відсотка від своєї номінальної вартості. Навіть якщо цей відсоток змінюється (облігації з плаваючою ставкою), ті самі зміни носять строго визначений характер. Тому облігації називаються цінним папером із фіксованим прибутком.

Облігації мають загальну (або номінальну) ціну, викупну і ринкову ціну. Номінальна ціна надрукована на самій облігації і служить у якості бази при подальших перерахунках і при нарахуванні відсотків. По викупній ціні, яка може збігатися, а може не збігатися з номінальної, що залежить від умов позики, емітент викуповує облігацію після закінчення терміну позики. Ринкова (курсова) ціна облігацій визначається виходячи з умов самої позики і ситуації, що склалася в момент реалізації на ринку облігацій.

Значення ринкової ціни облігації, виражене у відсотках до її номіналу, називається курсом облігації. Звичайно в якості номіналу облігації задається величина 100 або 1000 грошових одиниць.

Однієї з основних характеристик облігації є термін її дії (дозрівання), після закінчення якого тримач одержує вартість облігації, тобто відбувається її повне погашення.

По строку дії облігації діляться на:

короткочасні - від року до 3 років;

середньо тривалі - від 3 до 7 років;

довготривалі - від 7 до 30 років;

безстрокові - виплата відсотків робиться невизначено довго й у такий спосіб відшкодовується сума, витрачена на купівлю облігації, а інвестори одержують прибуток від наступної виплати відсотків.

Для державних і корпораційних облігацій насамперед передбачається періодична виплата прибутків у вигляді відсотків і робиться вона по купонах, (наприклад, облігації державної ощадної позики). Купон являє собою вирізний талон із надрукованої на ньому цифрою купонної ставки. Факт виплати прибутку відзначають вилученням купона з карти, що додається до облігації. У залежності від умов позики купонний прибуток може нараховуватися по кварталах, півріччям і один раз у рік.

Облігації можуть перебувати у вільному або в обмеженому обігу. Облігації державних та муніципальних позик випускаються на пред'явника.

Муніципальні облігації випускаються за рішенням місцевих органів влади. Умови їх випуску пов'язані з особливостями регіону та мають конкретний характер. Широко відомі муніципальні облігації житлових і телефонних позик.

Корпоративні облігації випускаються з метою акумулювання додаткових коштів на термін. Існують такі різновиди цього типу облігацій:

облігації під заставу майна;

без заставні облігації;

конвертовані облігації;

прибуткові облігації;

дисконтні облігації.

Класифікують корпоративні облігації за такими ознаками:

термін дії:

короткострокові;

середньострокові;

довгострокові;

ті що випускають на термін більше 10 років

термін погашення:

строкові (безвідключні);

дострокові (відключні);

вид закріпленості власності:

конвертовані;

неконвертовані;

форма обігу:

конвертовані;

неконвертовані;

забезпеченість активами:

забезпечені (заставні);

незабезпечені;

методи одержання прибутку:

із плаваючим (коливним) прибутком;

із жорстким (фіксованим) прибутком;

принципи одержання прибутку:

безвідсоткові;

відсоткові:

купонні;

виграшні;

регулювання терміну погашення:

із розширенням (звуженням) терміну;

Loading...

 
 

Цікаве