WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Управління ризиками банку - Курсова робота

Управління ризиками банку - Курсова робота

3

Зміст:

1. Управління ризиками банку..........................................................................3

2. Аналіз балансу банку.......................................................................................7

3. Аналіз активних та пасивних операцій банку................................................10

Список використаної літератури.......................................................................14

1. Управління ризиками банку.

Під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих або інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства. Ризик - це історична й економічна категорія. Ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки.

Рівень ризику, зв'язаного з тим або іншою подією, постійно міняється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.

Кожен банк повинний думати про мінімізацію своїх ризиків. Це потрібно для його виживання і для здорового розвитку банківської системи країни. Мінімізація ризиків - це боротьба за зниження втрат, інакше називана управлінням ризиками. Цей процес управління містить у собі: передбачення ризиків, визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків, розробку і реалізацію заходів щодо запобігання або мінімізації пов'язаних з ними втрат.

Усе це припускає розробку кожним банком власної стратегії управління ризиками, тобто основ політики прийняття рішень таким чином, щоб вчасно і послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному і керованому рівні.

Цілі і задачі стратегії управління ризиками у великій мірі визначаються постійно змінюючимся зовнішнім економічним середовищем, у якій приходиться працювати банкові. Основними ознаками зміни зовнішнього середовища в банківській справі України в останні роки є: зростання кількості банків і їхніх філій; регулювання умов конкуренції між банками з боку Національного банку й інших державних органів; перерозподіл ризиків між банками при участі Національного банку; розширення грошового і кредитного ринків; поява нових (нетрадиційних) видів банківських послуг; посилення конкуренції між банками, випадки поглинання великими банками дрібних конкурентів; збільшення потреби в кредитних ресурсах у результаті зміни структури росту потреби підприємств в оборотному капіталі і зміни структури фінансування убік зменшення банківської частки власного капіталу клієнтів банку; частішання банкрутств у сфері дрібного і середнього бізнесу з одночасним ухиленням від виконання вимог кредиторів: відсутність діючих гарантій по поверненню кредиту.

Банк повинен вміти вибирати такі ризики, які він може правильно оцінити і якими здатний ефективно керувати. Вирішивши прийняти визначений ризик, банк повинен бути готовим керувати ним, відслідковувати його. Це вимагає володіння навичками якісної оцінки відповідних процесів.

В основу банківського управління ризиками повинні бути покладені наступні принципи:

- прогнозування можливих джерел збитків або ситуацій, здатних принести збитки, їхній кількісний вимір;

- фінансування ризиків, економічне стимулювання їхнього зменшення;

- відповідальність і обов'язок керівників і співробітників, чіткість політики і механізмів управління ризиками;

- скоординований контроль ризиків по всіх підрозділах і службах банку, спостереження за ефективністю процедур управління ризиками.

Завершальний, найважливіший етап процесу управління ризиками - запобігання (попередження) виникнення ризиків або їхня мінімізація. Відповідні способи разом зі способами відшкодування ризиків складають зміст так називаного регулювання ризиків.

Найважливішими елементами систем управління ризиками є:

- чіткі і документовані принципи, правила і директиви з питань торговельної політики банку, управління ризиками, організації трудового процесу і використовуваної термінології;

- створення спеціальних груп управління ризиками, не залежних від комерційних підрозділів банку; керівник підрозділу, що відає ринковими ризиками, звітує перед виконавчим директором банку, керівник підрозділу кредитних ризиків - перед директором по кредитах, тобто перед членами вищого керівництва банку;

- установлення лімітів ринкових і кредитних ризиків і контроль за їх дотриманням, а також об'єднання ризиків по окремим банківським продуктам, контрагентам і регіонам;

- визначення періодичності інформування керівництва банку про ризики. Як правило, така інформація представляється щодня, особливо по ринкових ризиках;

- для всіх типів ризиків створюються спеціальні нечисленні групи по управлінню, не залежні від комерційних підрозділів банку;

- всі елементи системи контролю і управління ризиками регулярно перевіряються аудиторами, що не залежать від комерційних служб банку.

Великі банки звичайно мають два комітети з управління ризиками: комітет із кредитного ризику і комітет з управління активами і пасивами банку.

Відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної комітетом із кредитного ризику, несе кредитний відділ. Операційний відділ, відділи цінних паперів, міжнародних кредитів і розрахунків, аналізу банківської діяльності, маркетинговий несуть відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної комітетом з управління ризиками, зв'язаними з активами і пасивами.

Ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки. Рівень ризику, зв'язаного з тим або іншою подією, постійно міняється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.

До основних засобів (методик) управління ризиками можна віднести:

- використання принципу зважених ризиків;

- здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнтів банку;

- здійснення систематичного аналізу платоспроможності і кредитоспроможності банку;

- застосування принципу поділу ризиків;

- рефінансування кредитів;

- проведення політики диверсифікації (широкий перерозподіл кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів, при збереженні загального обсягу операцій банку);

- страхування кредитів і депозитів;

- застосування застави;

- застосування реальних персональних і "мнимих" гарантій;

- хеджування валютних операцій;

- збільшення спектру здійснюваних операцій (диверсифікація діяльності).

2. Аналіз балансу банку.

Баланс - це метод економічного групування і відображення коштів банку за складом, розміщенням та джерелами утворення, це основа фінансової звітності, яка відображає його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

У балансі здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними правилами. Баланс є головним інструментом для вивчення діяльності банку.

Елементи, що безпосередньо пов'язані з оцінкою фінансового стану в балансовому звіті, визначають:

Активи - це ресурси, що контролюються установою банку в результаті попередніх подій і з яких передбачається отримання майбутньої економічної вигоди, що врешті призведе до потоку грошових коштів для установи.

Зобов'язання - це поточні обов'язки установи банку, що випливають із попередніх подій, виконання яких пов'язане з відпливом ресурсів (активів).

Капітал - залишкова частка в активах після відрахування всіх зобов'язань.

В основу побудови балансу банків покладено такі принципи:

■ Інформація в балансі відображається методом подвійного запису. Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації в балансі, аналізується зпозиції бухгалтерської моделі облікової формули балансу:

Активи = Зобов'язання + Капітал;

  • Баланс банку може складатися як у розгорнутій формі, тобто за всією номенклатурою діючих рахунків, так і за скороченою формою - за статтямибалансу. Баланс, складений за скороченою формою, називається балансовим звітом;

  • Балансовий звіт та звіт про прибутки і збитки взаємопов'язані. Цей зв'язок може бути представлений в обліковій моделі:

Активи = Зобов'язання + Капітал + (Доходи - Витрати);

  • Банк повинен представляти балансовий звіт, у якому групуються активи і зобов'язання за їх характером і подається перелік у порядку їх відносної ліквідності;

  • Повне і чітке відображення стану всіх коштів і цінностей, зосереджених у комерційних банках за окремими видами (це забезпечує контроль за їх збереженням та цільовим використанням);

  • Одностороння форма складання балансу. Таблиця балансу складається з двох частин: перша - актив - характеризує стан (тобто залишки і розміщення коштів); друга - пасив – характеризує джерела цих же коштів і їх цільове призначення. Пасив включає зобов'язання та капітал. Різниця між доходами і витратами банку на певну дату показується в капіталі на статті "Фінансовий результат поточного року" і може впливати на капітал як позитивно, так і негативно. Правильно складений баланс має рівність сум статей активу і пасиву;

  • Відображення однорідних за економічною суттю операцій на одній і тій же статті балансу;

  • Щоденне складання балансу пов'язане з оперативністю обліку в комерційних банках. Забезпечення своєчасного щоденного складаннябалансу досягається на даному етапі шляхом використання сучасних банківських технологій, комп'ютеризації.

Таким чином, у балансі банку відображені всі операції за звітний період (день, місяць, рік) та залишки на рахунках на відповідні дати. Залишки відображають фактичну наявність коштів банку, його матеріальних засобів, а також фінансові результати.

Loading...

 
 

Цікаве