WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → " Управління неторговими валютними операціями у ТОВ ""Укрпромбанк""" - Курсова робота

" Управління неторговими валютними операціями у ТОВ ""Укрпромбанк""" - Курсова робота

НБУ відслідковує динаміку реального ефективного обмінного курсу - показника внутрішньої і зовнішньої купівельної спроможності національної валюти по відношенню до валют країн - основних торгових партнерів України. Саме цей показник сигналізує про зміну конкурентних позицій українських товарів на зарубіжних ринках.

Якщо реальний ефективний обмінний курс девальвує, то зростають резервні курсові та ринкові переваги українських виробників на зовнішніх ринках. Вважається, що оптимальне значення обмінного курсу національної валюти визначається двома граничними параметрами. Верхню межу визначає відношення загальної ліквідності (резервні гроші та депозити бюджетних організацій в НБУ та в банках) до валових міжнародних активів НБУ. Нижню межу визначає відношення грошової бази до валових міжнародних активів НБУ.

Грошово-кредитна політика НБУ як центрального банку країни, направлена на забезпечення стабільного валютного курсу національної валюти як необхідної умови сталого економічного розвитку. В зв'язку з цим, важливо зупинитися на питанні про доцільність девальвації національної валюти. Девальвація вигідна насамперед експортерам, оскільки дає можливість отримувати більший дохід від експорту в перерахунку на гривню. Але цей ефект є короткочасним. Внутрішні ціни швидко зростають і досягають рівня експортних. Також девальвація національної валюти знижує купівельну спроможність населення, адже ціни багатьох товарів прив'язані до долара США. Наслідком цього є звуження внутрішнього ринку. Як свідчить практика, девальвація не завжди позитивно впливає на динаміку українського експорту.

Навпаки, зміцнення курсу національної валюти сприяє здешевленню критичного імпорту, технологічного імпорту машин та устаткування, здешевленню обслуговування зовнішнього боргу країни. Зміцнення національної валюти є чинником цінової стабільності.

Внаслідок високого рівня відкритості української економіки зовнішні шоки через канали двосторонньої торгівлі, потоки капіталу та взаємозалежність кредитних портфелів справляють відчутний негативний вплив на фінансовий ринок. Після приєднання України до статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду вона не може обмежувати проведення розрахунків між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними валютними операціями у національній грошовій одиниці. Тому органи валютного контролю для реалізації економічної політики держави змушені вживати адміністративних заходів, спрямованих на підтримку курсу гривні й регулювання платіжного балансу [41, c.101-103].

Валютні операції резидентів на території України та за її межами, а також нерезидентів на території України підлягають валютному контролю (в тому числі шляхом проведення перевірок), з метою забезпечення дотримання резидентами й нерезидентами валютного законодавства України при здійсненні валютних операцій.

Основними напрямками валютного контролю є:

  • здійснення контролю за повнотою та своєчасністю валютних надходжень в Україну та виконання резидентами та нерезидентами зобов'язань в іноземній валюті та валюті України;

  • здійснення контролю за законністю валютних операцій резидентів на території України і за її межами та нерезидентів на території України;

  • здійснення контролю за повнотою та об'єктивністю обліку та документації стосовно валютних операцій, звітності про валютні операції та декларування резидентами валютних цінностей, товарів та майна, які перебувають за межами України, а також здійснення контролю за реєстрацією договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами щодо залучених від нерезидентів кредитів, позик (поворотної фінансової допомоги) у грошовій формі або банківських металах.

Валютний контроль в Україні здійснюється на основі Положення про валютний контроль яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. N 49.

Положення про валютний контроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Органами валютного контролю в Україні є:

а) Національний банк України – головний орган валютного контролю;

б) Державна податкова адміністрація України;

в) Державна митна служба України.

Агентами валютного контролю в Україні є:

а) уповноважені банки;

б) уповноважені фінансові установи;

в) уповноважені спеціалізовані організації;

г) Державне казначейство України.

Агенти валютного контролю здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через їх установи. У випадках, встановлених законами України, про виявлені порушення агенти валютного контролю інформують:

  • Національний банк України у порядку, встановленому Національним банком України;

  • органи державної податкової служби в порядку, установленому Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

За порушення валютного законодавства настає адміністративна або кримінальна відповідальність згідно із законодавством України.

Органи валютного контролю (крім Національного банку України) та інші органи виконавчої влади про виявлені порушення валютного законодавства інформують Національний банк України у порядку, установленому Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

3.2 Валютне обмеження та валютні ризики

Валютне обмеження - це законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями [44, c.85].

Вони є складовою частиною валютного контролю, який передбачає також заходи держави з нагляду, реєстрації, статистичного обліку названих операцій. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством, яке є підставою для постанов і директив з конкретних проблем.

Серед основних цілей валютних обмежень можна виділити:

  1. вирівнювання платіжного балансу;

  2. підтримання валютного курсу;

  3. концентрація валютних цінностей в руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань.

Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, бо сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави і великих підприємств за рахунок дрібних і середніх підприємців, ускладнюючи їм доступ до іноземної валюти. Валютні обмеження переважно є складовою політики протекціонізму і дискримінації торгових партнерів. Неабияке значення в їх реалізації мають політичні мотиви.

З метою тиску на інші країни провідні держави застосовують валютну блокаду. Це економічна санкція у формі односторонніх валютних обмежень однієї країни чи групи країн щодо іншої держави, які перешкоджають використанню її валютних цінностей з метою змусити її до виконання певних вимог і спрямованих на підрив її валютно-економічного становища.

Валютні обмеженні передбачають:

  1. регулювання міжнародних платежів і переказів капіталів, репатріації прибутків, руху золота, грошових знаків і цінних паперів;

  2. заборону вільної купівлі-продажу іноземної валюти;

  3. концентрацію в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей.

Існують наступні форми валютних обмежень:

1.За поточними операціями платіжного балансу:

  • блокування валютного виторгу іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатись цими коштами;

  • обов'язковий продаж валютного виторгу експортерів повністю або частково Центральному або уповноваженому банкам;

  • обмежений продаж інвалюти імпортерам. У деяких країнах імпортер повинен внести на депозит у банк певну суму національної валюти для отримання імпортної ліцензії;

  • обмеження на форвардні купівлі імпортерами іноземної валюти;

  • заборона продажу товарів за кордоном на національну валюту; заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

  • регулювання термінів платежів з експорту та імпорту в умовах нестабільності валютних курсів. При цьому суворо контролюються авансові платежі іноземним експортерам [47, c.23-25].

2.За фінансовими операціями платіжного балансу:

1) при пасивному платіжному балансі застосовують такі заходи З обмеження вивозу капіталу і стимулювання приймання капіталу і для підтримання курсу валюти:

  • лімітування вивезення національної і іноземної валюти, золота, І цінних паперів, надання кредитів;

  • контроль за діяльністю ринку позичкових капіталів: операції Здійснюються тільки з дозволу Міністерства фінансів і за | представлення інформації про розмір кредитів, які надають, і прямих ! інвестицій за кордоном та залучення іноземних інвестицій за умови попереднього дозволу органів валютного контролю;

  • повне чи часткове припинення погашення зовнішньої і заборгованості або дозвіл оплати її національною валютою без і права переказу її за кордон.

Loading...

 
 

Цікаве