WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → " Управління неторговими валютними операціями у ТОВ ""Укрпромбанк""" - Курсова робота

" Управління неторговими валютними операціями у ТОВ ""Укрпромбанк""" - Курсова робота

Управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк".

ПЛАН

Вступ 3

Розділ 1. Організація неторгових валютних операцій комерційного банку 6

1.1 Валютний ринок та його структура 6

1.2 Валютний курс та фактори, що на нього впливають 18

1.3. Поняття валютних операцій та їх класифікація 30

Розділ 2. Аналіз управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк" 40

2.1 Фінансовий стан та результати діяльності банку 40

2.2 Діяльність ТОВ „Укрпромбанк" на валютному ринку 48

2.3 Методи управління неторговими валютними операціями 56

2.3.1 Обмінні операції з готівковою іноземною валютою 56

2.3.2 Організація роботи щодо обслуговування фізичних осіб пластиковими картками та дорожніми чеками міжнародних платіжних систем 61

Розділ 3. Валютна політика та валютне регулювання. 65

3.1 Становлення системи валютного регулювання в Україні 65

3.2 Валютне обмеження та валютні ризики 72

3.3 Валютне регулювання щодо здійснення неторгових операцій в Україні 82

Висновок 89

Список використаної літератури 92

Вступ

Актуальність теми. Розвиток комерційної діяльності банків пов'язаний із розширенням банківських послуг для клієнтури. Сучасні банки західних країн можуть надавати сотні різноманітних послуг юридичним та фізичним особам і отримувати найбільшу частку доходів від здійснення цих операцій. Характерною в цьому аспекті є діяльність одного із найбільших банків Англії - "Barclays". Понад 95% доходів банк отримує за послуги, які надає своїм клієнтам [5, c. 135].

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, на даний час комерційні банки пропонують своїм клієнтам великий діапазон послуг, пов'язаних із задоволенням їхніх фінансових потреб. За деякими оцінками комерційні банки європейських країн виконують понад 100 видів операцій з обслуговування клієнтури, банки США – понад 150, а фінансово-кредитні установи Японії – близько 300 видів [5, с.142]. Згідно з прогнозами, в умовах загострення конкуренції комерційні банки будуть змушені все більше уваги приділяти реалізації високоякісних фінансових послуг, як торгового так і неторгового характеру, з врахуванням спеціальних потреб клієнтів. Банки активніше виконуватимуть функції агентів з торгівлі такими послугами. Завдяки чіткішій диференціації груп споживачів за інтересами стане можливим більш обґрунтовано пропонувати банківські продукти, здійснювати додаткове обслуговування. Крім того, не може не залишатися поза увагою керівництва банку тенденція підвищення не кількості, а якості банківських продуктів, яка підсилюється сьогодні на міжнародних фінансових ринках. Про це свідчить розробка і застосування індексу задоволеності клієнтів як американськими, так і європейськими банками, створення систем управління якістю у банках

Ряд фахівців у галузі банківської справи, зокрема С. Аржевітін, прогнозуючи ситуацію на ринку банківських послуг на початку ХХІ століття, пише, що "в Україну дуже швидко приходять нові банківські послуги. Попри крихітний розмір цього сегмента ринку за якихось рік-два клієнти вже не визнаватимуть банків, у арсеналі яких бракує нових технологій"[65, c.15]. Отже, можна зробити висновок, що послуги неторгового характеру, з плином часу, будуть займати все більше питому вагу у загальній кількості послуг, що комерційні банки пропонують своїм клієнтам. Таким чином, актуальність проблеми управління неторговими послугами комерційного банку на сьогодення важко переоцінити.

Мета дослідження – обґрунтування необхідності нового підходу до управління таким банківським продуктом як неторгові послуги.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

  • дослідження теоретичних аспектів організації неторгових операцій комерційним банком;

  • аналіз стратегій управління неторговими операціями на матеріалах діючого вітчизняного банку;

  • визначення шляхів покращення управління неторговими операціями в комерційному банку;

  • напрацювання рекомендацій щодо вдосконалення процесу надання неторгових операцій в ТОВ „Укрпромбанк".

Предметом дослідження є процес управління неторговими операціями в комерційному банку.

Об'єктом дослідження є особливості організації управління неторговими операціями в ТОВ „Укрпромбанк".

Інформативною базою дослідження є праці вітчизняних фахівців в галузі банківської діяльності, матеріали спеціалізованої періодичної преси, нормативно-правові акти з регламентації банківської діяльності в Україні.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання.

Структура робота. Дипломна робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. Окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню науково-теоретичної основи управління неторговими операціями в комерційному банку. У висновках сформульовано основні результати дипломного дослідження.

Розділ 1. Організація неторгових валютних операцій комерційного банку

1.1 Валютний ринок та його структура

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.

За своїм економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції [56, c.25].

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є:

  • підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

  • інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

  • спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;

  • хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;

  • посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.

Провідне місце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскільки вони ведуть рахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи телекомунікацій, їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу валюти. Тому банки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами як безпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть за свої кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію від свого центрального банку [64].

Loading...

 
 

Цікаве