WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Управління власним капіталом банку - Курсова робота

Управління власним капіталом банку - Курсова робота

Під власним капіталом банку слід розуміти спеціально створювані фонди і резерви, призначені для забезпечення його економічної стабільності та погашення можливих, збитків, які перебувають у користуванні банку впродовж усього періоду його функціонування. Капітал банку містить: статутний капітал, Резервний капітал, засновницький прибуток, нерозподілений прибуток поточного і минулого років, залишений у розпорядженні банку, резерви на покриття різноманітних ризиків і виконує ряд найважливіших функцій у діяльності банку.

Власний капітал банку складається із статутного фонду, спеціальних фондів банку, загальних резервів, нерозподіленого фінансового результату минулих років, фінансового результату поточного року і фонду переоцінки основних засобів. Статутний фонд є основним компонентом власного капіталу банку, а інші елементи в сукупності — додатковими компонентами. При цьому додатковий капітал, за міжнародними стандартами, не може перевищувати основний капітал.

Формула визначення власного капіталу банку така:

К=ОК+ДК

де К— власний капітал банку;

ОК— основний капітал банку;

ДК—додатковий капітал банку.

У фінансовій звітності власний капітал банку являє собою нефіксовану, неконтрактну частину вимог до активів банку. Такі вимоги виникають на момент внесення власниками коштів у статутний фонд банку. Тому власний капітал банку можна також обчислювати за формулою:

К=А-З

де К— власний капітал банк);

А — активи банку;

3 — зобов'язання банку.

Власний капітал банку є тим фундаментом, на якому будується вся споруда банківських операцій. Чим міцніший фундамент, тим міцніший банк. Основними функціями власного капіталу банку є: захисна, регулятивна та оперативна.

Звідси випливає регулятивна функція власного капіталу банку, яка полягає в принципі адекватності або достатності, — обсяг власного капіталу повинен відповідати обсягу активів банку з урахуванням ступеня їхнього ризику. Ця функція пов'язана із зацікавленням суспільства у підвищенні надійності банківської системи країни. Центральний (національний) банк звичайно регламентує діяльність комерційних банків, виходячи з розміру власного капіталу кожного банку. Як правило, при цьому встановлюються вимоги до мінімального розміру статутного фонду і власного капіталу, а також припустимі співвідношення між власним капіталом і активами з метою обмеження кредитних та інвестиційних операцій.

1.3. Методи оцінювання достатності банківського капіталу

Величина банківського капіталу істотно впливає на рівень надійності та довіри до банку з боку суспільства. Саме тому проблеми об'єктивного оцінювання величини банківського капіталу та методи визначення його достатності залишаються актуальними як у міжнародній, так і у вітчизняній банківській практиці.

У процесі управління капіталом банку важливе значення має метод оцінювання його вартості. У банківській практиці існує кілька методів обчислення вартості власного капіталу банку.

Метод балансової вартості.Згідно із цим методом усі активи та зобов'язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали на момент придбання або випуску. За основу прийнято бухгалтерську модель, де величина власного капіталу банку визначається із базового балансового співвідношення:

A=L+K

де А — активи; L — зобов'язання; К — капітал банку, звідки:

K=A-L

Отже, капітал банку розраховують, виходячи з балансової вартості активів та зобов'язань. Такий метод оцінювання капіталу прийнятний у тому разі, коли балансова та ринкова вартість активів і зобов'язань банку не дуже різняться між собою. Але з часом дійсна вартість може значно відхилятися від первісної балансової вартості, що призводить до неадекватної оцінки банківського капіталу. У періоди, коли кредити та цінні папери знецінюються, метод оцінювання капіталу за балансовою вартістю не дає надійних результатів для визначення ступеня захисту вкладників від ризику.

Метод ринкової вартості.Цей метод полягає в тому, що активи та зобов'язання банку оцінюють за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховують і капітал банку. Такий метод оцінювання банківського капіталу найкорисніший як для інвесторів та вкладників, так і для менеджерів банку. Ринкова вартість капіталу достатньо точно відбиває реальний рівень захищеності банку від ризику банкрутства. Крім того, розглядуваний метод оцінювання є найдинамічнішим, оскільки ринкова вартість активів і зобов'язань, а отже і капіталу, може змінюватися щодня. Менеджмент банку має змогу приблизно оцінити зміну ринкової вартості капіталу, виходячи з поточної курсової вартості акцій банку та їх кількості на ринку.

Метод "регулюючих бухгалтерських процедур".Сутність методу полягає в обчисленні розміру капіталу за правилами, які встановлено регулюючими інстанціями. Правила в різних країнах неоднакові, але часто такий підхід є спробою зробити банки надійнішими для сторонніх спостерігачів. За методом "регулюючих бухгалтерських процедур" капітал банку розраховується як сума низки складових: акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку, резервних фондів, зокрема на покриття кредитних і валютних ризиків, субординованих зобов'язань і т. ін. Такий підхід має істотні недоліки, котрі полягають у розгляді боргових зобов'язань та резервів на покриття збитків як капіталу банку. Саме з цієї причини метод "регулюючих бухгалтерських процедур" критикують зарубіжні економісти.

Питання про рівень достатності капіталу, який забезпечив би довіру до банку з боку вкладників, інвесторів, кредиторів та органів нагляду, є найсуперечливішим у теорії банківської справи. В економічній літературі це питання називають проблемою адекватності капіталу. Термін "адекватність капіталу" містить уявлення про банківський капітал як джерело покриття збитків і відображає рівень надійності та ризикованості банку.

Для реєстрації банку необхідно забезпечити мінімальний обов'язковий розмір статутного капіталу і підтримувати встановлені нормативи достатності капіталу впродовж усього періоду діяльності.

Розділ ІІ. Аналіз банківського капіталу на прикладі Полтавської філії – ЗАТ КБ "Приватбанк"

2.1. Загальна характеристика банківської установи – об'єкту дослідження

Полтавське обласне управління ЗАТ "КБ Приватбанк" створене наказом № 2-к від 02.01.92 року. Управління здійснює банківську діяльність у відповідності до Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Положення про філію - Полтавське обласне управління.

Управління з відокремленим госпрозрахунковим підрозділом, що входить в єдину організаційну структуру і здійснює його функції на території Полтавської області, має окремий баланс, який входить в консолідований баланс.

Обласне управління має свій субкореспондентський рахунок в ОПЕРУ Полтавського облуправління НБУ №29091061 та МФО 333368. Метою діяльності облуправління є одержання прибутку в інтересах КБ Приватбанк. Предметом діяльності є організація та координація діяльності підпорядкованих установ (відділень, філій), виконання банківських та інших; операцій, а також надання послуг згідно з дозволом, наданим Приватбанком.

Банк входить до складу банківської системи України, має самостійний баланс. Метою діяльності Банку є одержання прибутку від виконання банківських операцій та від надання банківських послуг. Предмет діяльності Банку - виконання банківських операцій та надання банківських послуг згідно з наданими Національним банком ліцензіями та провадження іншої діяльності в порядку, передбаченому законодавством. З метою забезпечення статутної діяльності Банк формує статутний, резервний та інші фонди відповідно до законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку. Банк може змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, визначеному законодавством. Резервний фонд Банку створюється у розмірі не менш як 25% статутного фонду. Розмір щорічних відрахувати, до резервного фонду становить не менш як 5% суми чистого прибутку.

Банк відповідно до наданих йому Національним банком дозволів і ліцензій з додержанням вимог законодавства та нормативно правових актів Національного банку може здійснювати такі операції:

  1. залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

  1. здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

Loading...

 
 

Цікаве