WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій - Курсова робота

Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій - Курсова робота

– організація моніторингу повинна сприяти покращенню відносин між кредитором та позичальником;

– банк повинен враховувати особливості бізнесу щодо супроводження кожного проекту, що кредитується;

– кредитний контроль повинен здійснюватись найбільш кваліфікованими та досвідченими працівниками банку.

При здійсненні контролю за реалізацією кредитного проекту слід враховувати, що оцінка кредитоспроможності позичальника дає визначення ступеня ризиків тільки на дату оцінки, тобто на дату видачі кредиту, а в подальшому ступінь ризику може змінюватись. Адже банкіри повинні прагнути уникати ризиків або зменшувати їх навіть більше, ніж інші кредитори, оскільки дають у позику не свої власні гроші, а кошти своїх кредиторів.

Лімітування. Являє собою таку форму контролю за формуванням кредитного портфеля банку, яка полягає у встановленні максимально можливих розмірів видачі позички, а також зменшення розмірів видаваних кредитів одному позичальникові. Цей спосіб застосовується, коли банк не цілком упевнений у достатній кредитоспроможності клієнта. Зменшений розмір кредиту дозволяє знизити рівень втрат у випадку його неповернення.

Страхування кредитів. Страхування кредиту припускає повну передачу ризику його неповернення страховій кампанії. Існує багато різних варіантів страхування кредитів, але усі витрати по страхуванню звичайно відносяться на позичальників. В даний час така форма захисту від ризику не поширена у зв'язку з відсутністю надійних страхових кампаній.

Залучення достатнього забезпечення. Цей метод практично цілком гарантує банкові повернення кредиту і відсотків по ньому. Слід зазначити, що розмір забезпечення позички повинен покривати не тільки сам кредит, але і відсотки. Перевага повинна надаватися заставі рухомого і нерухомого майна. Такі форми забезпечення як поручительство (гарантії) юридичних осіб, страхування можуть бути використані лише при наданні кредиту надійним позичальникам або у разі прийняття у забезпечення гарантій Уряду України, гарантій банків, зареєстрованих як юридичні особи у країнах, віднесених до категорії А. Однак пріоритет по захисту від ризику повинен віддаватися не забезпеченню, призначеному для покриття збитків у випадку втрат, а аналізові кредитоспроможності, що повинен передбачити можливі збитки. Кредит видається не для того, щоб для його повернення приходилося продавати якісь активи, а для повернення на основі окупності і прибутку від кредитуємого заходу.

Диверсифікація. Як відомо, кредитний ризик банку зростає в міру збільшення загального обсягу кредитування і рівня концентрації кредитів серед обмеженого числа позичальників. Тому банкам слід намагатися при незмінному обсязі кредитних вкладень надавати кредити на більш дрібні суми більшій кількості незалежних один від одного клієнтів.

Серед основних критеріїв диверсифікації, що можуть застосовуватись комерційними банками у нашій країні, найбільш доцільно виділити наступні:

– склад позичальників – дрібної, середньої і великої груп – залежно від розміру капіталу підприємства;

– територіальне розміщення позичальників, тобто розподіл кредитних вкладень між клієнтами, що діють у різних регіонах країни;

– регулювання видачі кредитів за строками (коротко, середньо та довгострокові позики), враховуючи при цьому, що чим довший строк кредитування, тим вищий рівень ризику;

– призначення позик (сезонні, на поповнення оборотного капіталу, на будівництво і т.д.);

– вид забезпечення (залежно від якості відповідних активів);

– галузева належність позичальника (відповідно до стану і перспектив розвитку різних галузей економіки);

– платоспроможність позичальників;

– способи забезпечення повернення наданих кредитів;

– відповідність напрямків кредитних вкладень кредитній політиці банку;

– інші критерії, які впливають на величину кредитного ризику.

Можливо також застосування сполучених схем компенсації ризику втрат. Наприклад, і деяке підвищення ставки, і залучення достатнього забезпечення.

Підсумовуючи зазначене, потрібно зауважити що:

– ризик-менеджмент є невід'ємною частиною здійснення діяльності будь-якої організації;

– підвищення рівня ризикованості операцій та застосування нових механізмів взаємодії з клієнтами визначає зростання ролі ризик-менеджмету, що знаходить своє відображення у набуванні виключного права на блокування операцій і зміні підпорядкованості в структурі банку;

– необхідність постійного удосконалення інструментів, методик та моделей оцінки ризику потребує постійного підвищення рівня кваліфікації ризик-менеджерів, адаптації моделей та врахування закордонного досвіду;

– потреба в оперативному виконанні або блокуванні операцій визначає поступовий перехід до індивідуальної або колективної авторизації, оцінки ризиків і прийнятті рішень;

– необхідність більш оперативного реагування та вдосконалення стратегій управління ризиками зумовлює зростання відповідальності колегіальних банківських структур.

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

4.1 Характеристика інформаційних систем і технологій у банківській сфері. Стан інформаційних систем і технологій в сфері кредитування

Фінансова і банківська діяльність нерозривно пов'язані із загальним політичним і економічним станом держави. За останні роки в Україні відбувалися процеси бурхливого розвитку банківського сектора. Це та галузь діяльності, де найбільш динамічно і активно йдуть реформи, знаходять відображення всі позитивні та негативні явища, що відбуваються в економіці України. Період екстенсивного розвитку банківської сфери обумовлював необхідність розробки і впровадження адекватних систем автоматизації базового переліку банківських процедур, викликало попит у банківських установах на різні види обчислювальної та офісної техніки. Швидкими темпами формувався ринок програмно-технічних комплексів, що автоматизували різні сфери діяльності банків. Тому банківський сектор економіки України на сьогодні виявився чи не найбільший щодо використання в повсякденній практиці найсучасніших інформаційних технологій.

Використання автоматизованих банківських систем дозволяє банкам скоротити витрати і час на обслуговування клієнтів, контролювати виконання банківських операцій у реальному масштабі часу, приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін, що впливає на якість роботи і конкурентоздатність банківських установ.

Таким чином, інформаційні системи і технології є невід'ємною частиною будь-якого підрозділу як Національного банку України, так і комерційних банків.

Автоматизована банківська система (АБС), в загальному вигляді, являє собою особливу форму організаційного управління сучасним банком на базі використання основних наукових і прикладних положень інформаційно-кібернетичного синтезу. Для створення і функціонування АБС широко застосовуються основи теорії управління складними динамічними об'єктами і практичні аспекти побудови інформаційних систем для збору, зберігання, переробки, аналізу та передачі інформації про хід реалізації банком своїх основних функцій.

Схематично будьяка інформаційна система може бути представлена таким чином як показано на рис 4.1.

Рис.4.1. Функціональна схема інформаційної системи.

Сучасні інформаційні технології в банку створюються відповідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" [9] і базуються на таких принципах:

– комплексний підхід до автоматизації широкого спектра банківських функцій і процедур при повній їх інтеграції, що дає можливість безперешкодного обміну інформацією між різними компонентами системи через деяке загальне інформаційне поле, а також забезпечує взаємозв'язок з іншими інформаційними системами;

– модульний принцип побудови, що дозволяє легко конфігурувати та адаптувати систему під конкретну організаційно-технологічну структуру банку;

– відкритість інформаційних технологій, що використовуються, здатних взаємодіяти з різними зовнішніми системами, забезпечувати вільний вибір програмно-технологічної платформи та перенесення її на інші апаратні засоби;

– маштабованість системи, що передбачає можливість розширення і ускладнення її функціональних можливостей в міру розвитку і розширення технологічного рівня окремих бізнес-процесів;

– можливість організації розрахованого на велику кількість користувачів доступу до даних у реальному часі та реалізація всіх інформаційно-аналітичних і облікових функцій в єдиному інформаційному просторі;

– можливість моделювання банківських функцій і бізнес-процесів, з реалізацією їх алгоритмічного уявлення;

– розвиток і вдосконалення системи моделювання різних нетривіальних банківських процедур і процесів;

– наявність обов'язкового програмного інструментарію для генерування звітів довільної форми і змісту;

Loading...

 
 

Цікаве