WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Страхування інвестицій - Курсова робота

Страхування інвестицій - Курсова робота

1.3 Класифікація інвестицій

У праці професора Бланка І.О. "Інвестиційний менеджмент" знаходимо наступне визначення цього поняття: "Інвестиційний ринок – це сукупність економічних відносин, які виникають між продавцями та покупцями інвестиційних товарів і послуг, а також об'єктів інвестування в усіх його формах" [19].

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками:

1. За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні. Іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції.

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають кошти у цінні папери.

2.За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами /інвестиційними або фінансовими посередниками/.

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року.

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні /акціонерні/, державні, іноземні та спільні.

5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.

Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном /іноземні інвестиції/ розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Під інвестиціями розуміються довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток /доход/ або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.

Основними цінностями інвестицій є:

- рухоме та нерухоме майно /будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності;

- кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

- майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;

- право користування землею та іншими природними ресурсами, а також

інші майнові права.

За обсягом та значущістю основною складовою частиною інвестицій є капітальні вкладення, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

Існує також таке розуміння інвестування, яке характеризується витратами матеріальних, трудових та грошових ресурсів на створення основних фондів галузей народного господарства шляхом капітальних вкладень. У капітальному будівництві планування, управління та організація, разом з проектуванням, ресурсозбереженням будівництва в сукупності складають зміст процесу інвестування.

Головними етапами інвестування є:

- перетворення ресурсів у капітальні вкладення /витрати/, тобто процес

- спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності;

- перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;

- приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

РОЗДІЛ 2. СТРАХУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1. Форми та методи страхування в інвестиційній діяльності

У зв'язку з розширенням інвестиційної діяльності в Україні доцільно визначити її основні джерела. Основними з них є :

Власні кошти (статутний фонд , резервний фонд , утворений з прибутку , прибуток , цільове фінансування і надходження).

Залучені кошти (поточне надходження страхових премій , резерви внесків і відшкодувань, фонд запобіжних заходів).

При інвестування коштів страхової компанії в Україні керуються Законом

України " Про страхування " . Відповідно до статті 30 цього Закону , "

Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності , прибутковості , ліквідності та диверсифікованості .

Перший принцип розміщення активів - принцип безпечності . Його дія повною мірою розповсюджується як на активи, що покривають страхові резерви так і на вільні активи. Данний принцип передбачає максимально надійне розміщення активів що забезпечує їх повернення у повному обсязі .

Другий принцип - прибутковість вкладень. Відповідно до нього активи повинні приносити постійні і достатньо високі доходи .

Третій принцип - ліквідність вкладів . Страхова компанія повинна у будь-який час мати у розпорядженні сумму грошей, яка б забезпечувала страхувальникам виплату обумовлених договором сум у встановлені терміни .

Четвертий принцип - деверсифікація вкладів. Він служить розподілу інвестиційних ризиків серед різних видів вкладів , що в свою чергу забезпечує фінансову стійкість інвестиційного портфеля страховика .

З урахуванням вище наведеного і спираючись на Закон України " Про страхування " можна визначити такі напрямки інвестування для страхових компаній :

Банківські вклади та депозити.

Нерухоме майно.

Цінні папери, що передбачають одержання доходів.

Цінні папери, що емітуються державою.

Права вимоги до перестраховиків.

Довгострокові інвестиційні кредити.

Згідно з " Тимчасовим положенням про порядок формування і розміщення страхових резервів " , при визначенні рівня покриття до заліку приймаються в обме6жених обсягах такі активи ( у відсотках до суми наявних технічних резервів і 50 % сформованого Статутного фонду ):

Банківські вклади (депозити ) не більше 30 % в одному банку .

Нерухоме майно не більше 10 % .

Іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів не більше 40 % , в тому числі:

а ) акції які не котуються на фондовій біржі - не більше 15 , з них акції одного емітента не більше - 2 % .

б ) акції які котуються на фондовій біржі - не більше 5 % одного емітента.

в ) облігації - не більше 5 % [19].

4. Грошові позики юридичним та фізичним особам - страхувальникам - не більше 30 % , в тч:

а ) позики юридичним особам незабезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків - не більше 5 % , з них розмір позики окремому позикоодержувачу не повинен перевищувати 1 % .

б) позики юридичним особам забезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків не повинні перевищувати 5 % окремому позикоодержувачу.

5. Права вимоги до перестрахувальників - не більше 50 % обсягів страхових зобов'язань , переданих до перестрахування .

Як бачимо, наведені вище обмеження при формуванні інвестиційного портфеля страховика спрямовані в першу чергу на диверсифікацію ризику втрати інвестиції чи отримання збитків від інвестиційної діяльності . На мій погляд це дуже правильне рішення в умовах економічної нестабільності в нашій країні . Однак , в цих обмеженнях , я вважаю є певні недоліки.

Наприклад , обмеження по нерухомому майну - 10 % . Виділивши у складі нерухомого майна житлові будинки і піднявши ліміт наприклад до 30-40 % можна було б досягти значних залучень капіталу в сферу будівництва житла , яке на даний момент і необхідне і досить прибуткове . Така форма інвестицій ( і будівництво в цілому ) є найбільш привабливою особливо для компаній , що займаються довгостроковим страхуванням .

Для підняття авторитету і цінності національної валюти треба також обмежити ще більше обсяги вкладень коштів страховиками в іноземну валюту до 1-2 % .

В Україні в силу нерозвинутості деяких видів вкладень основний доход українські страхові компанії отримали від банківських депозитів ( в 1994 році 75 % ) . Зниження відсотку по банківських депозитах спонукало страховиків до переорієнтації інвестиційних портфелів в напрямку відносно більш доходних , але й одночасно менш ліквідних активів.

Лише 5-10 % всіх активів склали цінні папери банків та підприємств. Це пояснюється насамперед фактором невизначеності , що домінує в економіці [19].

2.2. Основні чинники страхування в інвестиційну діяльність

Loading...

 
 

Цікаве