WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Становлення сучасної системи ризик-менеджменту в кредитних установах - Курсова робота

Становлення сучасної системи ризик-менеджменту в кредитних установах - Курсова робота

Як показує практика, одним з найефективніших статистичних методів є метод "Монте-Карло". Заснований він на моделюванні випадкових процесів із заданими характеристиками. Метод дає змогу аналізувати й оцінювати різні "сценарії" реалізації проекту і враховувати різні фактори в межах одного підходу. Різні типи проектів мають різну вразливість щодо ризиків, що з'ясовується при моделюванні. Недоліком цього методу є те, що в ньому для оцінок використовуються вірогідні характеристики, що не дуже зручно в практичному застосуванні.

2. Метод експертних оцінок схожий зі статистичним. Різниця полягає в тому, що розглянутий метод акцентує увагу на вивченні оцінок, зроблених різними фахівцями (внутрішніми чи зовнішніми експертами). Експертну оцінку молена отримати як після проведення спеціальних досліджень, так і при використанні накопиченого досвіду провідних спеціалістів.

Різновидом експертного методу є метод Дельфи. Він характеризується анонімністю і керованим зворотнім зв'язком. Анонімність досягається шляхом фізичного поділу експертів, що не дає їм можливість обговорювати відповіді на поставлені питання. Після обробки результату через керований зворотній зв'язок узагальнений результат повідомляється коленому експерту. Це дає змогу ознайомитися з оцінками інших провідних спеціалістів, не зазнаючи тиску через знання того, хто конкретно дав ту чи іншу оцінку. Після цього можна повторити опитування експертів.

Наступний вид експертного методу — це метод "дерева рішень". Цей метод передбачає графічну побудову варіантів рішень, що можуть бути прийняті. Випливаючи уздовж побудованих гілок та використовуючи спеціальні методики розрахунку імовірності, менеджери оцінюють кожен шлях і потім вибирають менш ризикований.

Для кількісного визначення кредитного ризику використовується метод "коефіцієнтного аналізу" і метод рейтингів. Метод "коефіцієнтного аналізу" полягає в експертному аналізі та зіставленні економічних коефіцієнтів, які характеризують кредитоспроможність і фінансовий стан контрагента, із середніми показниками відповідної групи банків за визначений часовий період. Відповідно до методу рейтингів, кожен банк за певною методикою розраховує рейтинг і робить висновок про кредитоспроможність та фінансовий стан контрагента.

Одним з головних недоліків усіх перерахованих вище експертних методів є суб'єктивний характер оцінок.

3. Аналітичний метод базується на теорії ігор і містить такі етапи:

1) вибір ключового показника (наприклад, внутрішня норма прибутковості);

2) визначення факторів, що впливають на ключовий показник (рівень інфляції, стан економіки тощо.);

3) розрахунок значень ключового показника при зміні параметрів ринку.

Для аналізу процентного, ринкового та валютного ризиків у банківській діяльності використовують метод стрес-тестування. Цей метод дозволяє проаналізувати н динаміці зміни важливих кількісних показників ризику. Стрес-тестування призначено для віртуальної оцінки ступеня зміни основних показникиів ризику у випадках значних змін параметрів ринку.

При кількісній оцінці ринкового і процентного ризиків також може використовуватися метод дюрації. Дюрація відображає чутливість поточної вартості фінансового інструмента до зміни процентних ставок. Чим вища дюрація фінансового інструмента, тим більш чутлива його поточна вартість до зміни процентної ставки. Різниця між середньою дюрацією активів і пасивів характеризує позицію, що займає банк стосовно ринкових і процентних ризиків. Позитивний дисбаланс дюрації призводить до зміни економічної вартості банку у бік, протилежний зміні процентних ставок. Негативний дисбаланс дюрації призводить до зміни економічної вартості в одному напрямку зі зміною процентних ставок.

Виділяють три види дюрації фінансового інструмента:

— стандартна дюрація, що є терміном дії фінансового інструмента, зваженого на величину приведених до поточного вартості потоків коштів, отриманих відповідно до специфіки цього фінансового інструмента;

— модифікована дюрація, яка розраховується як співвідношення стандартної дюрації до величини (1 + г), де г — процентна ставка, використовується для оцінки чутливості потоку платежів до процентної ставки;

— ефективна дюрація, яка є співвідношенням зміни ціни фінансового інструмента до відповідної зміни ринкової процентної ставки, визначається на основі статистичних даних і використовується для оцінки процентної чутливості складних фінансових інструментів з опціонною природою.

Для інтегрованого кількісного виміру ризику, що має кілька джерел виникнення, використовують аналітичний метод RAROC (Risk Adjusted Return on Capital).

До переваг цього методу наложить таке:

— RARORAC дозволяє розрахувати обсяг економічного капіталу, необхідного для покриття ризиків, за кожним видом діяльності чи продуктами банку з установленим акціонерами рівнем толерантності до ризиків;

— метод надає послідовні та справедливі інструменти оцінки діяльності, зважені на ризик, що дозволяє зробити вибір між ризиками і винагородою більш ефективним;

— RARORAC може використовуватися у плануванні й оцінці діяльності, оскільки обсяг капіталу, який необхідно сформувати для здійснення кожної операції, є важливим показником для розрахунку справедливої ціни операції і для визначення доцільності їх здійснення;

— метод дає економічне обґрунтування для послідовної оцінки усіх властивих діяльності банку ризиків і відкритих ризикованих позицій.

Для оцінки процентного ризику і ризику ліквідності використовується GAP-метод. Відповідно до цього методу певні активи та пасиви розподіляються на часові періоди. Проводиться аналіз — чи вистачає потоків, отриманих від розміщених активів, на виконання зобов'язань за кожний часовий період.

4. Метод оцінки доцільності витрат базується на тому факті, що витрати за кожним напрямком діяльності мають різні ступені ризику. Таким чином, за допомогою цього методу визначають статті витрат, у яких ризик максимальний чи мінімальний.

5. Взагалі метод аналогій використовують при аналізі нових продуктів чи проектів. Суть цього методу полягає в переносі аналогічної ситуації на об'єкт дослідження. Одним з недоліків цього методу є те, що дуже важко створити умови, в яких повторився б минулий досвід.

6. Плюсом комбінованого методу є те, що він використовує переваги усіх вищерозглянутих методів. Так статистичний метод як результат оцінки минулого може поєднуватися з елементами аналітичного й експертного методів, а метод аналізу оцінки доцільності витрат — з методом аналогій.

Таким чином, в умовах становлення сучасного ринкового господарства України розвиток методів аналізу ризиків є важливим завданням. Але при цьому треба пам'ятати, що формальні моделі (особливо статистичні) обмежені та спрощені. З одного боку, така спрощеність робить їх дуже корисними для ідентифікації і виміру ризиків, а з іншого боку, це є і великим недоліком, тому що моделі не можуть у повному обсязі відобразити динамічні й складні ринкові процеси.

Висновки

Будь-якій кредитній організації, яка думає про своє майбутнє, вже сьогодні необхідно вибрати ту модель системи управління ризиками, яка найоптимальніше вирішує поставлені акціонерами завдання.

В умовах становлення сучасного ринкового господарства України роль системи ризик-менеджменту зростає до стратегічної. Умовно розвиток корпоративного управління в банку можна розділити на два етапи. На першому основний акцент робиться на оцінці ризиків поточної діяльності. На другому, при досягненні кредитною організацією вищого рівня розвитку, крім оперативного аналізу ризиків досліджуються ризики, що супроводжують процес потенційного розвитку, потенційних можливостей банку.

Розвинута система ризик-менеджменту передбачає об'єднання стратегії, бізнес-процесів, технологій і інтелектуального потенціалу з метою збільшення вартості банку. Мета впровадження такої системи полягає в більш ефективному використанні взаємозалежності ризиків і потенційних можливостей, у перетворенні функції ризику-менеджменту в джерело конкурентних переваг.

Список використаної літератури

  1. Бобиль В.В. Корпоративне управління ризиками в комерційних банках: практичні рекомендації. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С.31-35

  2. Бобиль В.В. Стратегія управління капіталом банка в умовах становлення сучасного ринкового господарства України // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Вип..211. – Т.2. – Дніпропетровськ:ДНУ, 2006. – С.583-589

  3. Клименко С. Як постояти корпоративну систему ризик-менеджменту // Бізнес – 2005. - №15.- С.24

  4. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків", затверджені постановою Правління НБУ від 15.03.2004 № 104.

  5. Уваров К., Куценко О. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризиків менеджменту в банках України: орієнтир на майбутнє // Вісник Національного банку України — 2005. — № 1 — С.61.

Loading...

 
 

Цікаве