WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Розвиток лізингу в Україні - Курсова робота

Розвиток лізингу в Україні - Курсова робота

Банківське кредитування пов'язане з кредитним ризиком, тому банки мають ретельно оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів . За оцінками експертів у більшості банків в Україні відсутні ефективні механізми та інструменти управління ризиками.

На фоні гострого дефіциту інвестицій в оновлення техніки та технології підприємств різних галузей банки-резиденти України надають кредити переважно для фінансування поточної, а не інвестиційної діяльності своїх клієнтів. Про це свідчить те, що заборгованість по кредитах інвестиційного характеру нині становить лише трохи більше 9% загального обсягу вимог за наданими кредитами . Заборгованість по наданих банками кредитах за договорами фінансового лізингу складає лише 0,017 млрд. дол. США, або 1% всієї заборгованості по кредитах інвестиційного характеру. Згідно інструкції НБУ, для розрахунку адекватності регулятивного капіталу будь-якого банку його активи за ступенем ризику поділяються на п'ять груп. Кожній групі присвоєно відповідний коефіцієнт. Зазначимо, що кредитування лізингових угод віднесено нині активів зі ступенем ризику 100% (V група активів).

На величину відсоткових ставок по банківських кредитах значною мірою впливає рівень облікової ставки Національного банку України та відсоткових ставок за депозитами. Крім того, рівень відсоткових ставок за банківськими кредитами формується під впливом ризиків, які мають місце при кредитуванні банками своїх клієнтів, адміністративних, операційних та інших витрат банків.

За період 2002-2004 років середньозважені відсоткові ставки за депозитами суб'єктів господарювання збільшилася з 6,6% до 8,5%, при цьому швидше росли відсотки по депозитах у національній валюті (Таблиця 2.9).

Таблиця 2.9

Відсоткові ставки банків-резидентів України за строковими депозитами (депозитами, тривалістю більше 1 року)

Види депозитів

Середньозважена річна ставка, %

2002 р.

2003 р.

2004 р.

Депозити суб'єктів господарювання – всього

у тому числі:

в національній валюті

у іноземній валюті

6,6

6,9

5,5

7,9

8,2

5,9

8,5

8,9

6,3

Депозити фізичних осіб – всього

у тому числі:

в національній валюті

у іноземній валюті

14,8

19,8

8,2

12,6

16,1

9,1

12,2

15,7

8,7

У цей же період відсоткові ставки за депозитами фізичних осіб зменшилися з 14,8% до 12,2%. Зазначимо, відсотки за депозитами у національній валюті зменшилися майже на 4%, а по депозитах у іноземній валюті – дещо зросли.

Разом з тим, нині спостерігається позитивна тенденція розвитку банківського сектора України, що проявляється у зменшенні частки проблемних кредитів у кредитному портфелі банків. За перше півріччя 2005 року цей показник зменшився з 3,2 % до 2,9 %.

Аналіз динаміки відсоткових ставок за банківськими кредитами свідчить, що вартість кредитів для всіх позичальників має тенденцію до зменшення. У 2004 році відсотки по кредитах у національній валюті для суб'єктів господарювання складали у середньому 18%, а в іноземній валюті 12%. Для фізичних осіб відповідно 19 та 14% (Таблиця 2.10).

Таблиця 2.10

Процентні ставки банків-резидентів України за кредитами

Види кредитів

Середньозважена річна ставка, %

2002 р.

2003 р.

2004 р.

Кредити суб'єктам господарювання – всього

у тому числі:

в національній валюті

у іноземній валюті

20,8

24,9

11,9

17,2

19,8

11,2

15,1

17,8

12,2

Кредити фізичним особам – всього

у тому числі:

в національній валюті

у іноземній валюті

18,3

21,9

14,4

22,6

27,6

16,0

16,9

19,8

14,0

Серед відсоткових ставок по банківських кредитах, наданих у різні галузі економіки, найвищими були ставки для позичальників з галузі освіти (більше 20,4%), фінансової діяльності (18,9%). Серед галузей реального сектору найдорожчими були кредити для галузі будівництва (18,2%) та сільського господарства (17,5%).

Вартість банківських кредитів в Україні є досить високою. За висновками експертів високі ставки за кредитами значною мірою обумовлені наступним чинниками :

  • процентні ставки змушені перекривати ризик неповернення кредитів, у тому числі іншими позичальниками;

  • неефективна структура витрат банків, коли процентні доходи виступають не тільки компенсатором процентних витрат, але і чи не єдиним джерелом покриття витрат адміністративних;

  • недосконала практика управління кредитними ризиками, зокрема відсутність інструментів пом'якшення такого ризику;

  • недосконала конкуренція на ринку банківських послуг та висока вартість залучених коштів.

На 1 червня 2005 року загальний обсяг доходів банків-резидентів України склав 9,7 млрд. грн. (1,9 млрд. дол. США), а витрат – 8,9 млрд. грн. (1,7 млрд. дол. США) . Доходи банків зростають більш високими темпами порівняно з витратами. Левова частка доходів банків (69%) формується за рахунок надходжень від сплачених банкам відсотків. Комісійні надходження забезпечують 21% доходів банків (Рисунок 2.9).

Рисунок 2.9 Структура доходів банків резидентів України, станом на 1 червня 2005 року

Рисунок 2.10 Структура витрат банків резидентів України, станом на 1 червня 2005 року

Найбільшою складовою витрат банків-резидентів України (44%) є сплачені банками відсотки. Загальні адміністративні витрати складають 36% (Рисунок 2.10).

НБУ використовує нормативи обов'язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують обов'язкові резерви .

Перед банківською системою України нині поставлена ціла низка завдань , серед яких:

  • розширити спектр та збільшити обсяг продуктів та послуг на банківському та фінансовому ринках;

  • продовжити роботу по адаптації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій;

  • оптимізація банківського законодавства щодо витрат на формування банками резервів під активні операції та процедури списання заборгованості за рахунок таких резервів;

  • створення умов для розвитку небанківських фінансових установ (розвиток інституційного та законодавчого забезпечення лізингу, незалежність та ефективність функціонування Держфінпослуг);

  • активніше використовувати лізингові схеми кредитування, зокрема для підтримки підприємств сільського господарства та сфери послуг.

3.Лізингові платежі – основа лізингових взаємовідносин

3.1 Склад, види та форми лізингових платежів

Основу економічних взаємозв'язків між лізингоодержувачем та лізингодавцем створюють лізингові платежі, котрі відображають відносини власності, користування реалізація та присвоєння прав власності на засоби виробництва.

Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи з цього, загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:

  • суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового майна;

  • накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);

  • вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговою угодою;

  • прибуток лізингодавця;

  • експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);

  • сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);

  • витрати на страхування майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;

  • витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, послуги посередникам;

  • втрати від знецінення майна в результаті інфляції.

Loading...

 
 

Цікаве