WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Ринок цінних паперів України - Курсова робота

Ринок цінних паперів України - Курсова робота

° рівень прибутковості діяльності підгалузі;

° рівень перспективності розвитку підгалузі;

° рівень інвестиційних ризиків, що характерні для підгалузі.

Кожен з цих інтегрованих показників оцінюють за сукупністю аналітичних показників, що входять до нього.

Під час проведення аналізу діяльності підгалузі враховують наступні аналітичні показники:

1. Рівень конкуренції підгалузі (показник кількості компаній, котрі функціонують в даній підгалузі, і тих, що займають монопольний стан ринку);

2. Рівень інфляційної стійкості продукції підгалузі (показник співвідношення динаміки рівня цін на основну продукцію підгалузі і динаміки індексу оптових цін в цілому по Україні);

3. Рівень соціальної напруженості в підгалузі (показник середнього рівня заробітної плати працівників підгалузі в співставленні з реальним рівнем прожиткового мінімуму в Україні).

Розглянуті показники інвестиційних ризиків безумовно не охоплюють всього їх різноманіття, однак ці показники мають реальну статистичну базу щодо проведення оцінки в розрізі підгалузей.

АНАЛІЗ РЕГІОНІВ ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙ.

Аналіз, оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості окремих регіонів України здійснюється на базі використання та ранжування їх за п"ятьма інтегрованими (узагальненими) показниками:

1. рівень загальноекономічного розвитку регіону;

2. рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

3. демографічні характеристики регіону;

4. рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону;

5. рівень криміногенних, екологічних і інших ризиків.

Під час аналізу і оцінювання ступенів криміногенних, екологічних та інших ризиків вивчають ступінь безпеки інвестиційної ( а згодом виробничої ) діяльності в регіоні, і зокрема, розглядають такі показники:

° рівень економічних злочинів ( по основних видах і в цілому ) в розрахунку на 100 тис. мешканців;

° питому вагу підприємств з шкідливими викидами, що перевищують гранично допустимі норми, в загальній кількості промислових підприємств;

° середній радіаційний фон у містах регіону;

° питому вагу незавершених будівельних об"єктів в загальній кількості розпочатих будівельних об"єктів за останні три роки.

ОЦІНКА НВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ КОМПАНІЇ.

Оцінювання інвестиційної стратегії компанії може здійснюватись за багатьма критеріями, виходячи із загальної і стратегічної спрямованості:

  • узгодженість інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії. При цьому досліджується узгодженість цілей, спрямованостей і етапів реалізації цих стратегій;

  • внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. Під час цього визначається, наскільки узгоджені між собою окремі стратегічні цілі і спрямованість інвестиційної діяльності, а також послідовність їх виконання;

  • узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем.

Оцінюється, наскільки інвестиційна стратегія відповідає прогнозним змінамекономічного розвитку, а також кон" юктурі інвестиційного ринку;

  • можливість інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу. Тут в першу чергу розглядаються потенційні можливості компанії щодо формування фінансових ресурсів за рахунок власних джерел. Окрім цього, рівень кваліфікації виконавців щодо реалізації інвестиційної стратегії. Розглядається також можливість залучення до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових технологічних, сировинних, енергетичних та інших ресурсів;

  • допустимість ступеня ризику, пов"язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. Розглядаються ступені основних ризиків і можливі небажані фінансові наслідки для компанії;

  • результативність інвестиційної стратегії. Оцінка результативності інвестиційних програм базується перш за все на визначенні економічної ефективності їх реалізації. Оцінюються також і позаекономічні результати (зростання іміджу компанії, покращання умов праці працівників, покращання обслуговування клієнтів тощо). Таким чином, розробка інвестиційної стратегії дозволяє прийняти ефективне управлінське рішення, що пов"язане з розвитком компанії за умов динаміки та невизначеності зовнішніх та внутрішніх чинників, що визначають цей розвиток.

Окрім того, одним з найбільш важливих факторів формування інвестиційної стратегії фірми виступає формування інвестиційного портфелю. Це одне з центральних питань в процесі аналізу діяльності стосовно операцій з цінними паперами. Тому наступним питанням потрібно розглянути принципи формування інвестиційного портфеля.

Більшість інвесторів для реального чи фінансового інвестування обирають більше ніж один об"єкт, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких об"єктів становить процес формування інвестиціїїного портфеля.

Інвестиційний портфель становить цілеспрямовано сформовану множину об"єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльність в середньотерміновому періоді згідно з розробленою інвестиційною стратегією компанії.

Головною ціллю формування інвестиційного портфеля компанії є забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом відбору найбільш ефективних і безпечних (з допустимим рівнем ризику) інвестиційних проектів і фінансових інструментів. 3 урахуванням сформованої головної цілі будується система

часткових цілей з урахуванням обраної стратегії і особливостей щодо здійснення інвестиційної діяльності. Так, систему цілей щодо формування інвестиційного портфеля можна представити в таблиці.

Таблиця 14.

ГОЛОВНА ЦІЛЬ

(забезпечення реалізації інвестиційної стратегії компанії - підбір найефективніших,

з допустимим ступенем ризику, об'єктів

інвестування).

Наведена система цілей може бути значно розширена. Слід зазначити, що різні цілі щодо формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними, суперечать одна одній. Так, зокрема, забезпечення високих темпів зростання капіталу досягається зниженням рівня поточної дохідності портфеля. Зростання капіталу і зростання доходів знаходяться в прямій залежності з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення достатньої ліквідності не дозволяє залучати до портфеля високоприбуткові інвестиційні проекти, а також проекти, що забезпечують значний приріст капіталу в довготерміновому періоді.

Враховуючи альтернативність цілей можна говорити також про ризик, що спричиняється невизначеністю, суперечливістю цілей. Враховуючи конфліктність цілей формування інвестиційного портфеля, можна визначити їх пріоритети зокрема експертним методом.

Основні цілі формування інвестиційного портфеля закладаються в основу відповідних критеріальних показників які компанії необхідно розробити, користуючись відповідною методикою та математичним апаратом. Зокрема, кожна компанія може розробити актуальні на певний період часу та прийнятні для неї нормативні показники:

° мінімальних темпів зростання капіталу;

° мінімального рівня поточного доходу;

° максимального ступеня інвестиційного ризику;

° мінімальну за капіталомісткістю частку високоліквідних інвестиційних проектів.

Ті чи інші конкретні значення критеріальних показників можуть використовуватись не лише до портфеля в цілому, але й під час оцінювання окремих інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування), з яких, власне, і повинен сформуватись портфель. Відмінності цілей (їх питомої ваги), видів об"єктів інвестування, що залучаються до портфелів, та і нші умови визначають різноманіття варіантів спрямованості і складу портфелів окремих компаній, що може бути певним чином типізоване.

Типізація інвестиційних портфелів за їхніми видами пов"язані зі спрямованістю і обсягом діяльності компанії.

Портфель доходу формується в основному з об"єктів інвестування, котрі забезпечують досягнення високих темпів зростання доходу і обтяжені досить значним ступенем ризику.

Консервативний портфель формується в основному з об"єктів інвестування з середнім та незначним ступенем ризику. Відповідно темпи зростання доходу і капіталу за такими об"єктами є значно нижчими. Існує ряд проміжних портфелів, а також інші принципи та критерії типізації проектів та інвестиційних портфелів.

Розглянемо основні етапи формування інвестиційних портфелів.

Таблиця 15.

Формуючи інвестиційний портфель, важливо брати до уваги те, що закони ринкової економіки вимагають постійного обігу засобів з урахуванням платоспроможності. За цих умов визначення фінансової стійкості, маневреності компанії допустимого рівня ризику, яким вона обтяжена, важливими ознаками є, зокрема, її платоспроможність, наявність ресурсів для розвитку, які, відносяться до найважливіших не лише фінансових, але й загальноекономічних проблем.

3.5. АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ.

Дивідендна політика, як і управління структурою капіталу, справляє істотний вплив на ціну акцій підприємства. Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і певним чином сигналізують їм про те, що підприємство в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно. Спрощену схему розподілення прибутку звітного періоду можливо представити таким чином: частина прибутку виплачується в вигляді дивідендів, залишена частина реінвестується в активи підприємства. Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування діяльності підприємства, тому очевидно, що дивідендна політика визначає розмір залучаємих підприємством зовнішніх джерел фінансування.

Loading...

 
 

Цікаве