WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Проблеми в розвитку сільськогосподарського страхування в Україні - Курсова робота

Проблеми в розвитку сільськогосподарського страхування в Україні - Курсова робота

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком упродовж 15-ти робочих днів з дня складання страхового акта.

Якщо розмір страхової суми становить певну частку вартості майбутнього врожаю застрахованої сільськогосподарської культури, зазначеної в додатку до договору страхування, то розмір страхового відшкодування визначається у такій само частці від завданих страхувальником збитків.

Якщо порушено кримінальну справу щодо настання страхового випадку й ведеться розслідування обставин, що призвели до його настання, страховик має право відстрочити термін прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до закінчення розслідування або судового розгляду.

Відмова у виплаті страхового відшкодування. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених законодавством України, а також у разі, якщо:

  • страхувальник без поважних причин не повідомив страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку у встановлений договором термін та не представив необхідних документів від компетентних органів чи не допустив представника страховика на місце події, що має ознаки страхового випадку, у зв'язку з чим не можна визначити причини і розмір збитку;

  • страхувальник учинив навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку, або не вжив заходів, спрямованих на запобігання страхового випадку й зменшення розміру збитку;

  • страхувальник повідомив свідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;

  • страхувальник у встановлені строки не розпочинав збирання вирощеного врожаю;

  • страхувальник суттєво порушив агротехнічні норми вирощування сільськогосподарських культур або умови страхування, передбачені договором та правилами, що спричинило та зумовило виникнення збитків;

  • страхувальник порушив рекомендації страховика або уповноваженого ним експерта, правила та приписи органів пожежного нагляду, енергонагляду, інших компетентних органів, спрямовані на зменшення збитків;

  • страхувальник не вжив заходів з урятування застрахованих сільгоспкультур під час і після страхового випадку, забезпечення збереження його залишків і запобігання їх подальшого пошкодження;

  • рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови в п'ятнадцятиденний термін з миті надходження всіх документів.

Останніми роками з'явилися також погоджені з уповноваженим органом державного страхового нагляду програми страхування врожаю сільськогосподарських культур СК "Лемма", СК "Кредо-класик", СГ "ТАС", СК "АСКА" та деяких інших страховиків. Усі вони ще не мають такого широкого застосування, як програми НАСК "Оранта".

Під час страхування кількісних втрат врожаю сільськогосподарських культур на випадок прямої дії ризиків відповідальність страховика встановлюється в межах 70 % страхової суми. Решту, по суті, становить власне утримання ризику. Така велика фран-шиза не може бути покрита резервним фондом господарства. Крім того, не всі аграрії створюють такі фонди. Значні відхилення допускаються під час розрахунку планової врожайності, ігноруються втрати, зумовлені інфляцією.

Є спроби визначати планово-нормативну суму витрат страхувальника на вирощування культури згідно з технологічною картою. Це ускладнює процес страхування. Особливо такий порядок незручний для малих і середніх господарств, які не мають можливості утримувати фахівців для виконання складних планових розрахунків і здійснення моніторингу дотримання технології польових робіт. Водночас навіть незначне порушення технологічної карти може бути підставою для відмови страховика у відшкодуванні збитків.

Існує проект страхування сільськогосподарських культур на основі врахування агрокліматичної ймовірності сільськогосподарських ризиків з огляду на території України та бонітет грунтів. Цей, на перший погляд, "справедливий підхід" до розкладки ризиків також викликає сумніви. Його вадою є заниження розміру відповідальності страховика. Останній несе відповідальність за втрати врожаю, якщо вони перевищують 30 % загального обсягу продукції. Отже, більшість господарств буде позбавлена можливості претендувати на страхові відшкодування за частково загиблий врожай.

Таким чином, методологія страхування врожаю сільськогосподарських культур ще потребує серйозного вдосконалення. Вона повинна ґрунтуватися на використанні кращого зарубіжного досвіду. Останній передбачає суттєву державну складову в формуванні страхового захисту аграріїв.

3. Страхування сільськогосподарських тварин

Принциповою особливістю страхування сільськогосподарських тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини. Як відомо, при страхуванні іншого майна можливе відшкодування збитків, що настали внаслідок часткового пошкодження майна.

Як правило страхування проводиться не у повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у збереженні поголів'я.

Диференціацію ставок страхових платежів при страхуванні тварин слід пов'язувати не з територіальною належністю того чи іншого сільгоспвиробника (як при страхуванні посівів), а з рівнем його господарювання, зокрема з додержанням технологічних вимог утримання й відгодівлі тварин, з ефективністю проведення ветеринарно-профілактичних та інших заходів. Найпростішою формою такого обліку є зіставлення конкретної ставки страхового платежу з показниками фактичного падежу тварин за попередній період.

На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:

  • продуктивна худоба;

  • молодняк;

  • племінні і високоцінні тварини.

Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застрахованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.

Молодняк тварин потребує особливого догляду і може бути застрахований лише від стихійних лих, пожеж та електричного струму.

Для останньої групи тварин застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, враховуючи падіж тварин від інфекційних та загальних захворювань, нещасних випадків.

Страхування продуктивних сільськогосподарських тварин, що є приватною власністю громадян, проводиться як обов'язкове, так і добровільне.

Тварини приймаються на страхування в договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледиця, попадання під рухомий транспорт, під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.

Страхова сума встановлюється за заявою страхувальника, але не більше ринкової вартості тварини на день укладання договору чи балансової вартості.

Тварини страхуються за двома варіантами:

  • страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзання, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;

  • всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та вимушений забій.

Страхувальнику відшкодовується тільки прямий збиток (загибель, падіж або вимушений забій), але не відшкодовується втрата продукції, яка є непрямим збитком. При загибелі тварин цей збиток рівний балансовій вартості тварин, що загинули. Якщо індивідуальний облік балансової вартості тварин не ведеться, то вона визначається як середня за всіма тваринами даного виду. При вимушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней, верблюдів, а також домашньої птиці, збиток визначається в розмірі різниці між їх балансовою вартістю і сумою, отриманою від реалізації придатного в їжу м'яса. Якщо м'ясо повністю непридатне для вживання, то збиток обчислюється як при падежу. При падежу або вимушеному забої пушних звірів збиток визначається з врахуванням зміни вартості шкірок у результаті інфекційної хвороби, стихійного лиха чи пожежі. Ціна реалізованої шкірки встановлюється на основі відповідних довідок заготівельної організації.

За договором можуть бути застраховані: свині, хутрові звірі і кролі - після досягнення ними чотиримісячного віку; домашня птиця яйценосних порід - п'ятимісячного; птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів, - одномісячного; ВРХ, вівці, кози шестимісячного віку; коні - після одного року.

Договір вступає в силу після сплати страхувальником страхової премії повністю або частково, не менше 50% відповідної суми, але не пізніше 30 днів після його підписання.

Договір набуває чинності:

  • у разі внесення платежу готівкою - з наступного дня після його сплати;

  • у разі безготівкового розрахунку - з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.

Страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування за застрахованих тварин:

Loading...

 
 

Цікаве