WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Оцінка майна з метою страхування - Курсова робота

Оцінка майна з метою страхування - Курсова робота

"Звичайна ціна", — саме таку назву має підпункт 1.20. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Редакцію даного підпункту з 1 липня 2004 року було дещо змінено. А саме зазначено, що з метою оподаткування термін "справедлива вартість", "ринкова вартість", "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна".

Оцінка майна, майнових прав — це процес визначення їхньої вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, (із Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Поява професії оцінювача і розвиток оцінювальної діяльності в Україні пов'язані з початком приватизації.

Оцінка — бізнес, що вимагає наявності сертифіката суб'єкта оцінювальної діяльності, виданого Фондом державного майна України. Для рядового споживача це означає, що необхідно вибрати неодмінно сертифікованого оцінювача. В іншому випадку, звіт не матиме юридичної чинності.

У всьому світі, незважаючи на існування в різних країнах значного числа оцінювачів, оцінка не вважається масовою спеціальністю. Більш того, ця спеціалізація розцінюється як елітарна, адже послугами оцінювачів користуються в більшості випадків не громадяни, а інші професіонали — аудитори, юристи, брокери, що працюють з нерухомістю, банківські службовці.

В умовах активного реформування відносин власності потреба в послугах з оцінки майна і майнових прав закономірно зростає. Оцінка майна стає широко затребуваною, з'являються такі актуальні проблеми, як примусове відчуження майна за рішенням суду, проблеми земельної реформи, податкової застави, вирішення майнових суперечок і т.д., вирішення яких багато в чому визначається об'єктивністю оцінки вартості.

Проведення незалежної оцінки потрібне в цілому ряді випадків.

Обов'язкове проведення оцінки регламентується Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Оцінка обов'язкова у випадках:

• створення підприємств на базі державного майна або майна, що є в комунальній власності;

• реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств з державною часткою майна;

• виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка;

• визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою, а також у разі виходу учасника або засновника із складу такого товариства;

• приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державно го майна, майна, що є в комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

• переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку (в тому числі визначення чистих активів акціонерних товариств);

• оподаткування майна згідно з законом;

• визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

• в інших випадках за рішенням суду або в зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

• визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Дуже часто послуги оцінювача потрібні для оцінки доцільності і ефективності інвестування коштів в конкретний об'єкт. А деякі власники вдаються до допомоги оцінювачів, щоб знати який потенціал має майно, що їм належить, для прийняття управлінських рішень.

Крім того, дуже часто замовляють проведення незалежної оцінки для таких цілей:

• продажу-придбання майна;

• здачі в оренду, передачі права оренди, лізингу;

• одержання кредиту під його заставу;

• страхування;

• внесення в статутний капітал підприємства;

• реструктуризації, ліквідації підприємства;

• проведення конкурсів, аукціонів, торгів;

• розподілу, спадкування, дарування;

• обчислення податку, держмита, зборів;

• передачі в довірче керування;

• збереження майна;

• складання шлюбного контракту.

Деякі з випадків обов'язковості проведення оцінки вимагають окремого пояснення.

Порядок проведення переоцінки основних засобів у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання всіх форм власності регулюється Стандартом бухгалтерського обліку N 7 "Основні засоби". В його нинішній редакції підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. В разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Тобто, якщо, наприклад, страховик у 2004 році продав за ціною нижчою ніж балансова один комп'ютер або один автомобіль, то на ту саму дату він мав би здійснити переоцінку всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Подібна ситуація має також турбувати страховика, якщо він, наприклад, виплатив страхувальнику у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою повну страхову суму застрахованого автомобіля, отримавши (як "спадок" від ДТП) якісь рештки обладнання. Вартість цієї "рештки" має бути взята на баланс страховика за "звичайною ціною", яку треба визначити експертним актом оцінювача.

При цьому, страховику дуже важливо пам'ятати, що переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитись з такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Відповідно до ст. 1, 9 та 10 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума — це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна.

За постановою Кабінету Міністрів N 1440 "Про затвердження Національного стандарту N1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" 1 жовтня 2003 року набув чинності Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав". За цим стандартом, "дійсна вартість майна для цілей страхування" визначається уповноваженою особою, що має відповідний сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.

Якщо договори страхування, об'єк тами яких є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) укладаються без експертного висновку "дійсної вартості майна для цілей страхування", — то це не відповідає вимогам зазначеної постанови Кабінету Міністрів.

Не визначення "дійсної вартості для цілей страхування" за вимогами Національного стандарту N 1 та статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майно-вих прав та професійну оціночну діяльність в Україні" протирічить вимогам пункту 5.4.6. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції, екологічної та ядерної шкоди, майна, кредитних та інших комерційних ризиків платника податку відносяться до складу валових витрат платника податку.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Страховий тариф — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

За умов відсутності експертного висновку щодо "дійсної вартості для цілей страхування", сума страхового платежу (страхового тарифу чи страхової премії), сплачена страхувальником за договорами страхування, об'єктами яких є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) є такою, що неправомірно віднесена до валових затрат такого страхувальника — юридичної особи.

ДІЛ в Печерському районі Києва листом від 29 квітня 2004 року за N 13771/10/31-211 визнала, що "віднесення юридичними особами — страхувальниками сплачених сум страхових платежів за договорами страхування, об'єктами яких є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) до валових витрат правомірне тільки за умов наявності експертного висновку "дійсної вартості майна для цілей страхування", визначеної за пунктами З, 31, 32, 33 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінювальну діяльність в Україні".

Звичайно, це не узагальнююче податкове роз'яснення, яке надається виключно Державною податковою адміністрацією України, але з огляду на діючу редакцію пункту 1.20. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" додатково чекати подібного узагальнення страхувальникам не треба.

Реалізація вимоги обов'язковості проведення оцінки з метою визначення розміру державного збору, зокрема, по ряду угод (в першу чергу, пов'язаних з нерухомим майном) розмір державного збору визначається як частина вартості, зафіксованої в договорі.

Loading...

 
 

Цікаве