WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Оцінка збитку після настання страхового випадку - Курсова робота

Оцінка збитку після настання страхового випадку - Курсова робота

План контрольної роботи

Вступ

Оцінка збитку після настання страхового випадку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розширення самостійності товаровиробників, формування ринкової інфраструктури та договірних відносин, різке скорочення державного впливу на розвиток процесів виробництва і розподіл матеріальних благ вимагають формування чіткого діючого фінансово-кредитного механізму в управлінні економікою. Але слід враховувати, що діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Як свідчать спеціалісти, ризик належить до факторів, що обмежують вітчизняні та іноземні капіталовкладення і підприємницьку активність. Спроби мінімізувати ризик, як правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а, відповідно, і робочих місць. У цьому контексті швидко зростає значення страхування як ефективного, раціонального, економічного і легкодоступного засобу захисту майнових інтересів господарюючих суб'єктів, виробників товарів і послуг, громадян держави, спрямованого на створення однакових умов для розвитку ринкових відносин.

Фінансові ризики можуть виникати там, де відбуваються фінансові відносини, тобто на усіх фазах процесу відтворення. З огляду ж на різноманітність проявів підприємницької діяльності можна стверджувати, що суспільне виробництво в цілому, а також діяльність господарських структур та окремих громадян в своїй основі об'єктивно вміщують об'єкти ризику, що зумовлює необхідність їх попередження, подолання, зменшення руйнівних або збиткових наслідків.

Зважаючи на велику різноманітність фінансових ризиків, а також враховуючи економічну вагомість окремих з них, наукові дослідження проблем, пов'язаних з організацією їх страхового захисту у багатьох країнах здебільшого концентруються на предметі, обмеженому страхуванням кредитів(в тому числі і експортних),наданням страхових гарантій, а також страхуванням інших фінансових ризиків, передусім втрати прибутку у випадку перерви виробничого процесу.

Оцінка збитку після настання страхового випадку

Передумовою виникнення страхових відносин є наявність страхового інтересу. Існує думка, що інтерес – це обумовлена суспільним характером потреба користуватися конкретним соціальним благом. Але, очікувані блага з причини настання несприятливого випадку можуть бути втрачені, внаслідок чого проблема залишиться незадоволеною, а інтерес суб'єкта виявиться незабезпеченим. Отже, страховий інтерес формується під впливом усвідомлення суб'єктом можливості зазнати у майбутньому збитку, бо, як стверджував французький страховий теоретик Людвік Бланк, збиток – це інтерес скоректований на коефіцієнт часу. Завчасне відчуття суб'єктом майбутнього збитку визначається його сприйняттям імовірності настання ризику. Таким чином, ризик і страховий інтерес, пов'язані збитком, є головними елементами кожного страхового процесу. Характеризуючи роль цих понять у системі страхових відносин ринкового типу, В.К. Райхер наділив їх багатьма визначними епітетами: страховий інтерес і страховий ризик є як центральними, основоположними категоріями, керівними принципами, двома осями, довкола котрих обертаються майже усі великі та малі проблеми страхового права.

У страховій практиці та цивільному законодавстві України й інших країн, як стверджують фахівці, відсутнє єдине визначення поняття збитку. Відсутня також лінгвістична визначеність та розмежування близьких за змістом понять "втрата", "шкода", "збиток", про що виразно свідчить значна розбіжність їх тлумачення у міжнародному порівнянні. Правда, І.М. Миценко стверджує "Збиток, що завданий основним фондам народного господарства, в літературі відомий як втрати, збиток же оборотними фондам(витрати на попереджувальні і аварійно-ремонтні роботи), а також недоотримання прибутку підприємствами –збитком. На те, що втрати є лише загальним поняттям, вказує українська навчальна література зі страхування, подаючи окремі визначення та англомовні відповідники: шкода(damage),і збиток(claim). З коротких пояснень їх змісту виникає, що перший із цих термінів є вартісним або ж безвартісним наслідком порушення прав, а другий – втратою у значенні шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховиком. Виходячи із правил українського словотворення, можна зробити висновок, що, кажучи про збитки, маємо на увазі ті втрати, які виникають у сфері майнових інтересів (збиток – втрата того, що вже було) в окремих господарських суб'єктів. Шкодою ж можна вважати і втрати того, чого ще немає на момент випадку, але що може ще бути. Саме тому, зокрема, суперечливою є справа про те, чи поняттям збитку можна охоплювати лише втрати майнового типу, чи також і немайнового.

Згідно зі звуженою концепцією збиток (шкода) є синонімом тільки майнової втрати, а згідно з розширеною концепцією, він, як поняття вторинне і похідне, може охоплювати також втрати немайнового характеру. У цивільному законодавстві багатьох країн має місце поділ збитків на прямі і непрямі(наприклад, Цивільний кодекс Російської Федерації та Цивільний кодекс України). Все ж професор Вітольд Варкалло вважає таке визначення неточним, оскільки в загальній теорії права і економічній теорії ризик, як причина втрат, поділяється на ризик втрати власності та на ризик втрати доходу. При цьому, крім незначних винятків, тільки перший вид втрати охоплюється майновим страхуванням, а отже визнається як майнова шкода.

У цивільному, господарському праві проводиться розмежування між шкодою, вчиненою на майні, і шкодою, вчиненою на особі. Поняття шкоди на майні стосується втрат, які виникають у зв'язку з складовими пошкодованого майна (безпосередньо), але не мають зв'язку з особою його власника. У протилежність цьому поняття збитку на особі стосується безпосередньо особи, яка зазнала втрати. Вона є наслідком втручання у свої особисті блага: життя, здоров'я, що лише посередньо може знайти вияв у майновому виразі. Отже поняття шкоди, як більш загальне поняття розглядається як втрата майнового характеру, яка може набувати різних видів. Згідно з пропозицією польського юриста Ф. Цолля таку шкоду почали називати дійсною (damnum emergens, wirklicher Schade). Тобто втрати типу "damnum emergens" характеризуються фактичною зміною майнового стану пошкодованого суб'єкта, що знаходить свій вираз у зменшенні його майна щодо обсягу, який існував до настання випадкової події та подальшого зменшення цього майна, що є натуральним продовженням попереднього і міститься у межах наслідків початкової випадкової події. Оскільки "damnum emergens" може також стосуватися майбутнього періоду, то визначається як шкода дійсна.

Важливим доповненням дійсної шкоди (але ніяк не її протилежністю)є другий вид шкоди, який визначається як втрачена користь (lucrum cessans). Втрата користі полягає у втраті можливості збільшення майна, користі, яку пошкодований міг був би отримати, якби не випадок, який призвів до збитків.

Зазначимо, що другий елемент шкоди у розумінні сучасного діючого цивільного законодавства теж не однозначний. Можна при цьому, крім"lucrum cessans" у його вузькому значенні(наприклад, прибуток, втрачений у випадку затримки початку виробництва продукції) визначити також шкоду майбутню – "damnum futurum" (наприклад, підтверджений, об'єктивно втрачений, дохід з праці),а що ще більше –очікуваний прибуток –"lucrum speratum" (наприклад, прибуток у товарах, транспортований морем, який був би отриманий при їх успішному перевезенні до місця призначення). З позиції міжнародного права майнову шкоду становить різниця між дійсним станом майна пошкодованої особи, та станом, який би настав, якби не наступив випадок. Тобто, враховується втрата майбутньої користі.

Якщо майно певної особи сприймається як загальний обсяг її активів та пасивів, то втрата першого виду (активів) буде проявлятися у зменшенні активної частини цього майна пошкодованої особи, і, відповідно, на зростанні пасивної позиції цього майнового стану. Втрата ж другого виду (пасиву) буде супроводжуватися незмінністю активних елементів майнового стану пошкодованої особи. Відповідно до норм діючого права потрібно враховувати обидва види майнових збитків –всюди там, де появиться відповідальність відшкодування. Таким чином, майнова шкода може проявлятися як у зменшенні активів, так і на зростанні пасивів цього майна, внаслідок чого він стає меншим, а суб'єкт убогішим, ніж був. Маємо при цьому на увазі реальну шкоду" damnum emergens". Шкодою може також бути втрата очікуваної, сподіваної користі "lucrum cessans". Вони є двома найважливішими видами шкоди, латинські назви яких, з метою їх одностайного визначення, широко застосовуються у міжнародній та правовій теорії та практиці. Однак, як вважають спеціалісти, таке традиційне розуміння збитків, пов'язаних з прийняттям відповідальності, які збитків, що виникли на ґрунті вчинення недозволених дій або надуживання діючим правом, сьогодні вже стає недостатнім. Значна кількість шкоди виникає на основі дедалі ширшого застосування технологічних і виробничих промислових процесів.

Loading...

 
 

Цікаве