WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Організація та планування кредитування - Курсова робота

Організація та планування кредитування - Курсова робота

Природно, найприйнятнішим варіантом завжди є такий перегляд умов кредитного договору, який дає і банку, і його клієнту шанс відновити нормальну діяльність. Навіть за наявності серйозних проблем з кредитним договором у банку подібних проблем може не бути у клієнта. Це означає, що у разі правильно розробленого кредитного договору нерозв'язні проблеми виникають рідко. Проте неправильно складений кредитний договір може посилити фінансові проблеми позичальника і послужити причиною невиконання зобов'язань по кредиту.

Труднощі з погашенням позик можуть виникати з різних причин, найпоширенішими з яких є: помилки і упущення самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і подальшому контролі; неефективна робота клієнта, що одержав позику; чинники, які не знаходяться під контролем банку.

Серед причин непогашення позик, залежних від самого банку, слід зазначити: необгрунтовано ліберальне відношення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; погана структуризація позики; помилки в оцінці забезпеченості позики; неповне віддзеркалення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником в період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення і ін.).

Основні причини виникнення проблемних позик (позик, по яких виникають труднощі з їх погашенням і сплатою відсотків), залежні від клієнта, пов'язані із слабким керівництвом підприємства, погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, із слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат і ін.

До чинників виникнення труднощів з погашенням кредиту, які не знаходяться під контролем банку, відносяться: погіршення економічної кон'юнктури, зміна політичної ситуації і законодавства і т.д.

Якнайкращою мірою є розробка спільно з позичальником плану заходів для відновлення стабільності підприємства і усунення недоліків в його роботі. Якщо цей захід не дасть необхідних результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси, зажадавши платіж по позиці, продажі забезпечення, пред'явлення претензій до гаранта і т.п. Самий крайній захід - постановка питання про оголошення позичальника банкротом, але це якнайменше бажаний шлях як для банку, так і для клієнта.

У роботі по стягненню проблемних позик банк повинен діяти швидко, без зволікання, оскільки якщо позичальник затримає розрахунки за своїми зобов'язаннями перед іншими організаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страхова організація) раніше, ніж виникне вимога банку, останньому прійдется перебувати в довгій черзі кредиторів, що вимагають відшкодування довга.

Залежно від форми забезпечення кредиту банк застосовує різні способи примусового стягнення боргу і відсотків але йому у разі відсутності у позичальника найближчим часом реальні перспектив розрахуватися з ним.

Якщо позика видана під заставу майна, банк одержує задоволення своїх вимог до позичальника з вартості закладеного майна в порядку, визначеному в договорі застави. Звичайно це здійснюється шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на позиковий рахунок позичальника, минувши його розрахунковий рахунок, до повного погашення позикової заборгованості. Проте загальна сума прямих зарахувань на позиковий рахунок виручки від реалізації продукції не повинна перевищувати суми, вказаної в договорі застави.

При видачі позики під гарантію (поручительство) банк пред'являє до стягнення суму боргу своїм розпорядженням (вимогою) в безперечному порядку з рахунку гаранта.

У випадку, якщо забезпеченням позики є страхове свідоцтво (поліс), банк одержує страхове відшкодування від органів страхування (державних або акціонерних) в межах термінів, визначених правилами страхування.

Якщо забезпеченням позики служить переуступка вимог, банк пред'являє до оплати вимоги і рахунки позичальника третій особі і поступаючі засоби направляє на погашення кредиту.

Як вже було відмічено, кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, яка складається під впливом поточних і перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується виробленої політики і тому періодично аналізує склад і структуру виданих позик або кредитний портфель. Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежать його стійкість, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи крупних кредитні проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від напряму кредитної політики. Банківські працівники, що займаються позиковими операціями, зобов'язані направляти свої зусилля на виявлення у складі кредитного портфеля крупних і особливо крупних кредитів, а також проблемних позик, що вимагають підвищеної уваги.

Контроль за крупними, особливо крупними і проблемними позиками може полягати в повторному аналізі бухгалтерських балансів і фінансових звітів, відвідинах ссудополучателя, перевірці документації, якості забезпечення і т.д. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позики цілям і установкам кредитної політики банку, оцінюються кредитоспроможність і фінансовий стан позичальника.

Таким чином, робота в даному напрямі дозволяє своєчасно виявляти проблемні позики, що сприяє зниженню кредитного ризику.

Виходячи з існування специфічних банківських ризиків, що мають до певної міри імперативний характер, банки повинні проводити чітку політику управління цими ризиками і підтримка стабільності. Імперативність банківських ризиків як одна з їх основних характеристик виходить з можливості банку у разі невиправдано високого ступеня ризику по якій-небудь операції відмовитися від її проведення, тобто відхилитися від ухвалення на себе відповідних ризиків. Крім того існування систем управління банківськими ризиками припускає наявність певного інструментарію, що дозволяє здійснювати мінімізацію ризиків згідно цілям банку.

Повне уникнення ризику кредитних операцій не представляється можливим, оскільки це привело б до того, що банки взагалі не видавали б кредитів. Але в окремих випадках існує можливість відхилення заявки конкретного клієнта на кредит і, таким чином, уникнення виникнення окремої зв'язаної із значним ризиком кредитної позиції, що і має місцев практиці.

Для поліпшення свого положення щодо існуючих ризиків банки звичайно вимагають від позичальника надання (додаткового) забезпечення, оскільки не дивлячись на перевірку кредитоспроможності ризик неплатоспроможності не може бути виключений повністю. Особливо при довгострокових кредитах, які у момент ухвалення рішення про видачу кредиту припускають здійснення довгострокових і пов'язаних таким чином з невизначеністю прогнозів щодо платоспроможності позичальника, забезпеченість кредиту просто необхідна.

Надання гарантій обов'язкове і в тим випадку якщо після завершення перевірки кредитоспроможності виникли певні думки з приводу платоспроможності позичальника, проте банк не бажає відмовитися від проведення даної кредитної операції.

В усякому разі потрібно сказати, що як "перша" гарантією кредиту виступає платоспроможність позичальника, а забезпечення є "другою лінією оборони", оскільки кредити повинні погашатися не шляхом реалізації наданого забезпечення, а з доходів боржника, а забезпечення використовується лише тоді, .когда позичальник не виконує умови кредитного договору.

Loading...

 
 

Цікаве