WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку - Курсова робота

Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку - Курсова робота

Особливістю безготівкового обігу в Україні є використання спеціальної організації форми здійснення самого платежу. Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системи безготівкових розрахунків, як форми організації руху грошей на рахунках у банках (додаток В).

У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків має відповідати певним вимогам:

  • сприяти нормальному обігу коштів;

  • забезпечувати безперервний хід реалізації продукції, послуг;

  • здійснювати вчасність розрахунків та контроль за дотриманням умов зобов'язань.

Безготівкові розрахунки становлять приблизно 50 відсотків усіх розрахунків у господарському обороті.

За даними НБУ, середньодобовий обсяг передачі коштів платіжними документами у 2007 році складав 3 млрд. грн., понад 450 тисяч середньодобової кількості платіжних трансакцій, і їх кількість зростає. Нині кожна гривня щоденно обертається через платіжну систему від 3 до 7 разів.

В Україні питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81%), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8%) та платіжними вимогами-дорученнями (6%) (додаток Г).

У сучасній практиці розрахунків в розвинених країнах використовується велика кількість платіжних інструментів, але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам. Найбільш поширеними є такі їх види: кредитні картки, дебетні картки, розрахункові (платіжні) картки, чеки, векселі.

На початку 1990-х років, до впровадження системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), банки вели розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів. Часом на це йшло три тижні. Інколи й більше місяця, а отже, надмірно відверталися у розрахунки кошти підприємств, зростали обсяги неплатежів суб'єктів господарювання.

З огляду на важливість цієї проблеми НБУ, розробляючи у 1992 році концепцію електронного грошового обігу в Україні, першочерговим завданням ставив запровадження системи електронних міжбанківських розрахунків. Створена 1993 року сучасна СЕП на повну потужність запрацювала вже на початку 1994 року, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Відтак банки стали ефективніше використовувати ресурси, а клієнти — власні кошти.

Національний банк прагнув максимально розширити коло послуг відповідно до потреб учасників СЕП. Важливим здобутком було надання групі установ банку (головному банку та його філіям) засобів проведення міжбанківських розрахунків з урахуванням підпорядкованості банківських установ одна одній. Різні способи взаємодії головного банку з філіями втілено у так званих "моделях обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку".

Ще одним кроком у розвитку системи електронних платежів стала розробка та подальше вдосконалення нормативно-правової бази Національного банку, що визначала загальний регламент організації та форми міжбанківських розрахунків.

Нині шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків регулює Інструкція "Про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджена постановою Правління НБУ № 621 від 27.12 1999 року.

Розробляючи наприкінці 1992 року "Концепцію створення системи електронного грошового обігу", Національний банк України першочерговим завданням визначив побудову та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі — системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Враховуючи недостатній рівень інформатизації України, неоднорідність фінансових і технічних можливостей банківських установ та рівень кваліфікації їх персоналу, систему електронних платежів (СЕП) створювати фахівці Національного банку. Впроваджено її за короткий час із мінімальними капітальними й експлуатаційними витратами, з використанням наявної технічної платформи телекомунікацій та сучасних програмно-технічних засобів і банківських технологій. Для передачі інформації Національний банк у вересні 1993 року ввів у промислову експлуатацію власну систему електронної пошти.

У серпні 1993 року через СЕП у дослідному режимі пройшли перші електронні платежі трьох київських комерційних банків — учасників системи. Із жовтня 1993 року в усіх регіонах України розпочалося її впровадження у промислову експлуатацію. А вже в січні 1994року сучасна СЕП почала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Це дало банкам змогу ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам — кошти. Підвищення коефіцієнта обігу коштів зменшило потребу у фізичній кількості грошей і стало одним із основних факторів стримування інфляції. Запровадження СЕП дало змогу Національному банку скасувати використання поштових і телеграфних авізо у міжбанківських розрахунках на території України.

З огляду на те, що робота в СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком сприяє підвищенню ліквідності та прибутковості банку, ефективному використанню грошей, захисту інтересів кредиторів вкладників, НБУ у 1994році приступив до розробки моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вже у травні впроваджувати першу модель, у вересні — третю, а в квітні 1995 року — другу модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Протягом 1996 року розроблено п'яту, шосту і сьому моделі.

Одними з перших за певними моделями обслуговування консолідованого коррахунку почали працювати учасники СЕП Промінвестбанк, банк "Зевс". За станом на 1 квітня 2007 року згідно з дозволом Національного банку на роботу в СЕП за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку працюють 58 комерційних банків.

У загальному числі банків — юридичних осіб, що працюють у СЕП, переважну частину (64,8%) становлять банки, які налають перевагу роботі за незалежним коррахунком. Решта банків (35.2%) працюють за певними моделями. Зокрема, 17% банків застосовують 3 модель обслуговування консолідованого коррахунку.

Водночас помітна тенденція до зростання кількості банківським установ які обирають для роботи в СЕП певну модель обслуговування консолідованого коррахунку. Це дає змогу комерційним банкам ефективно використовувати грошові ресурси, захищати інтереси клієнтів, підвищувати власні ліквідність та прибутковість. Якщо в 2001 році за тією чи іншою моделлю працювали всього приблизно 2% банківських установ, то на початку 2008 року їхня кількість зросла до 83% (додаток Д).

Таблиця 2.1

Розподіл банківських установ за моделями обслуговування консолідованого коррахунку в СЕП

Модель

Кількість банківських установ станом на:

02.06.

2001р.

01.01.

2002р.

01.01.

2003р.

01.01.

2004р.

01.01.

2005р.

01.01.

2006р.

01.01.

2007р.

01.01.

2008р.

1 модель

26

605

841

298

197

98

67

61

2 модель

0

0

180

385

434

628

569

507

3 модель

0

16

271

285

937

937

706

512

4 модель

0

0

0

0

63

69

64

77

5 модель

0

0

0

606

0

0

0

0

6 модель

0

0

0

0

248

247

223

90

7 модель

0

0

0

4

49

51

51

44

Підсумок за моделями

26

621

1292

1578

1923

2030

1680

1291

За незалежним коррахунком

1616

1280

1043

858

493

295

275

257

Усього

1642

1901

2340

2436

2426

2325

1955

1548

Loading...

 
 

Цікаве