WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Операції комерційних банків на ринку цінних паперів - Курсова робота

Операції комерційних банків на ринку цінних паперів - Курсова робота

Для цінних паперів категорії 1 ринковою ціною вважається:

1) середнє котирування ЦП упродовж місяця на тій біржі, де такий папір було придбано (при умові, що було проведено не менше 4-ох торгів), або

2) середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) у день переоцінки (в день останніх торгів місяця при умові, що вони відбулись на різних біржах із розривом не більше 5-ти робочих днів), або

3) середнє котирування купівлі цього ЦП на ПФТС за останній тиждень місяця.

Для цінних паперів категорії 2 ринковою ціною вважається розрахункова ринкова вартість, що визначається відповідно до методики визначення розрахункової ринкової вартості ЦП у портфелі банку на продаж.

Для цінних паперів категорії 3 ринковою ціною вважається:

1) середнє котирування ЦП упродовж місяця на тій біржі, де такий папір було придбано (при умові, що було проведено не менше 4-ох торгів), або

2) середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) у день переоцінки (в день останніх торгів року при умові, що вони відбулись на різних біржах із розривом не більше 15-ти робочих днів), або

3) середнє котирування купівлі цього ЦП на ПФТС за останній календарний місяць року.

Для цінних паперів категорії 4 ринковою вважається ціна, що визначена відповідно до методики визначення розрахункової ринкової вартості для ЦП у портфелі банку на інвестиції. Після визначення ринкової ціни ЦП портфелі банку спеціальний резерв формується, як різниця між балансовою та ринковою ціною групи ЦП у разі, якщо ринкова ціна менша за балансову. Використовується резерв для покриття збитків при реалізації ЦП, або при їх примусовому переведенні. Сума загального резерву формується банком із прибутку, а спеціального - відноситься до витрат банку.

Розділ3. Поглиблення ролі комерційних банків в удосконаленні інвестиційної діяльності з цінними паперами

Україна як незалежна держава має майбутнє лише за умови ринкового функціонування своєї економіки. Отже, прийшов час дієвих змін економічної стратегії, метою якої було б не лише припинення спаду, а й еволюція економіки на новий, вищий щабель її розвитку на підставі структурних і технологічних змін. Структурна політика нерозривно пов'язана з інвестиційною політикою, яка є сукупністю підходів і рішень, що визначають напрями вкладення капіталів у окремі сфери і галузі економіки. Тобто, структурна та інвестиційна політика знаходяться в діаметральній взаємодії.

Інвестиційна діяльність є одним із найважливіших індикаторів економіки. Це основна умова стабілізації економіки і переходу до відтворювальних процесів у виробництві. Економіка без інвестицій — це економіка без майбутнього. Тому зараз особливого значення набуло створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні для того, щоб пішли й наші внутрішні інвестиції, і зовнішні. Важливу роль у формуванні інвестиційного клімату відіграє фінансово-кредитна система держави. Однак в економіці України протягом певного часу буде існувати потужний державний сектор, який управлятиме інвестиціями. Тому потрібно надати власним коштам підприємств усіх форм власності та бюджетним асигнуванням функцій, притаманних інвестиціям ринкового механізму. Але постійна нестача обігових коштів, платіжна криза, значні перевищення існуючої ціни кредитних ресурсів над ціною, яку реально готові платити виробники, стали наслідком складної економічної ситуації в країні, значних рівнів інфляції в попередні роки, а також існування непомірних податків, і привели до того, що підприємства не в силі здійснювати не лише розширене, але й просте відтворення. [40.с.6] В умовах ринкової економіки чи не найважливішу роль у здійсненні інвестиційних процесів у народному господарстві відіграє банківська система.

Банківський сектор в Україні має непогані передумови для розвитку і є суттєвою складовою фінансової системи країни. Проте проблематичними були і залишаються відносини у рамках схеми "банк-ринок цінних паперів". На питання "На скільки ефективними є відносини між іншими учасниками фінансового ринку (не банками) і банками?" і "Наскільки вигідні взаємовідносини між банками і державою на ринку цінних паперів?", однозначної відповіді дати не можна. Тис часом, зарубіжний досвід та здорова логіка підказують: від того, якими будуть відносини між банками та іншими учасниками ринку, багатому в чому буде залежати стабільність банківської системи в цілому. Багатьох аналітиків сьогодні в Україні турбує той факт, що у банків сконцентровано занадто багато можливостей. З другого боку, обмежувати сферу діяльності банків в умовах нестабільності норм обов'язкових резервів просто неетично. Тому центральним питанням залишається, а чи варто розділяти функції банків на кредитну та інвестиційну., розділивши за даною ознакою і самі банки? Безумовно, в Україні немає поки що такої необхідності. Ринок цінних паперів ще не на стільки розвинутий, щоб його стагнація могла відбитися на банківській системі. Тим часом багато українських банків вже давно звернули свої погляди на цей ринок і, активно брали участь у приватизації, а сьогодні вже активно працюють на ринку акцій. Проте звертаючись до міжнародного досвіду, важко не зауважити, що рано чи пізно більшість країн стикаються з проблемами поділу банківського сектору на інвестиційний і кредитний, і лідером цього, звичайно, є США, які ще в 30-ті роки відчули на собі усі "принади" доступу банків до всіх сегментів фінансового ринку. Як не важко було американським інвестиційним банкам управляти в ті роки своїми портфельними інвестиціями, саме в 30-ті роки склався список лідерів, що сьогодні посідають перші місця у світових рейтингах банків, які спеціалізуються на інвестиціях. Але все на сцену вийшли нові банки, саме комерційні банки, що лобіювали в буквальному значенні доступ на ринок цінних паперів, і сьогодні саме ці банки міцно стоять на ногах. Росія, як і Україна, йде особистим шляхом. Банкам дана можливість дій на ринку акцій, практично безконтрольно, на учать у приватизації і т. д. Головна ідея, яку переслідує така політика стосовно банків, — це прискорення інтеграції промислового та банківського капіталів. З іншого боку центральний банк Росії (ЦБР) проводить активну політику стосовно кредитування інсайдерів, асоційованих компаній. Суперечливість держави і ЦБР очевидна. А тим часом, результат так схожий на український: в інвестиційній сфері банки полишені самі не себе. [40, с. 7]

В Україні ситуацій по-своєму унікальна. Проблема в тому, які саме цінні папери можна вважати інвестиційними. За визначенням американців, інвестиційні цінні папери — це папери, у тому числі облігації, термін обертання яких більш одного року. Теоретично вважається, що ціна довгострокових облігацій протягом року може змінитися при зміні рівня процентних ставок. Як відомо, особливості національних процентних ставок не порівняні з західними стандартами, тому в середньому зміна цін у них і нас буде відбуватись в різних тимчасових проміжках. Відповідно наші 3-х місячні цінні папери за ціновим фактором цілком порівняні з їхнім розумінням інвестиційних цінних паперів. Інвестиційна діяльність посідає друге місце після кредитної в плані доходів сучасних комерційних банків у країнах зі сталою економікою. В Україні поки що розвиваються на належному рівні первинний фондовий ринок, вторинний ринок цінних паперів знаходиться на стадії формування. Таке становище гальмує розвиток інвестиційних процесів, окрім того, в умовах постійного попиту на кредиту та досить високих відсоткових ставок більшість банків не вкладає значних сум коштів у інвестиції, однак у перспективі, з розвитком фондового ринку, доходи від цінних паперів матимуть питому вагу у структурі доходів банків. На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів є залучення додаткового оборотного капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів — акцій, облігацій, векселів тощо. [13, с. 30] Також нестача власних грошових коштів для інвестування покривається за допомогою довгострокових кредитів. Проте частка останніх у кредитному портфелі українських банків у 2004-2007рр. коливалась в межах 10-12%, що недостатньо для економіки. Повне зростання обсягів довгострокового кредитування спостерігалось в 2008 році — на кінець серпня їх частка становила 14,4% (проти 10,6% на початок року). Але таке зростання значною мірою є результатом знецінення гривні що спричинило збільшення частки кредитів у іноземній валюті від 30,2% на початок 2008 року до 45,7% у вересні. Фондовий ринок має значні можливості для подальшого розвитку. За роки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх можна отримати на регульованому ринку цінних паперів. [13, с. 30] В Україні існує дуже багато ніш маркетингового характеру по інвестиційних банківських операціях, які мають великі перспективи розвитку і які зараз заповнені лише наполовину послугами комерційних банків, або торгівців цінними паперами. Доказом цього є досвід закордонних банків, які сьогодні займаються інвестиційними операціями (до речі цей бізнес на заході є досить прибутковим). Більшість великих інвестиційних банків пропонуються своїм клієнтам такі послуги: управління активами, вкладення у деривативи та впровадження ризик-менеджменту, купівля та продаж цінних паперів, вкладення коштів клієнтів в активи з фінансовим доходом, клірингові або депозитні послуги, класичні послуги інвестиційних банків з розміщенням емісії або підтримки ринку, консультаційні послуги. Всі ці послуги користуються попитом як з боку інвестиційних інвесторів, так і з боку приватних осіб. Взагалі це гармонійно розроблена система, яка може дати відповіді на запитання, де банку отримує кошти, щоб розміщувати емісії цінних паперів, і як інвестиційних банк може розподілити загальний ризик від операцій з цінними паперами. Провідним джерелом залучення ресурсів інвестиційними банками є управління коштами клієнтів. Клієнти охоче ідуть на це, тому що можуть отримати дохід, який у декілька разів може перевищувати дохід від звичайного банківського депозиту. Але багато банків не обмежуються тільки розміщенням коштів клієнтів за домовленістю і розширюють комплекс комерційних операцій, за якими вони можуть отримувати значні прибутки, що іноді перевищують прибутки від значної діяльності інвестиційного банку. Розвиток інвестиційного банківського бізнесу можна вважати досить перспективним не тільки як механізм розподілу ризику у національній банківській системі, але й як інструмент залучення капіталу із-за кордону. Останнім часом у США існує тенденція до пом'якшення банківського законодавства та універсалізації банків, але повного злиття функцій не передбачається й більшість комерційних банків займають нішу комерційних, а не діллерських операцій з цінними паперами. Яскравим прикладом цього є Bank of New York, який є найбільшим у світі банком — депозитарієм програми ADR i GDR, але ж не займається інвестиційною діяльністю і тому не має конфлікту інтересів з боку інвесторів та інвестиційних банків. Така проміжна позиція багатьох комерційних банків США є взірцем для банківських систем країн, що розвиваються. Проте, як показала практика, інвестиційні банки в США зросли на стільки, що склали конкуренцію комерційним банкам, останні стали програвати у конкурентній боротьбі, тому на початку 90-х років ФРС дозволила окремим банкам, що були комерційними, займатись інвестиційною діяльністю. США сьогодні можуть собі дозволити монополізацію послуг на фінансовому ринку, бо мають значний потенціал росту та резерви, чого не можна було б сказати про США на початку 30-х років, коли існував чіткий розподіл функцій у банківській системі. Однак сьогоднішня ситуація в Україні є аналогічною тому, що була у 30-ті роки в США, тому є добра нагода скористатись цим досвідом. Для України інвестиційний банківський сектор — то є насамперед нова галузь, так би мовити інновація. У перспективі комерційна банки можуть стати найбільш активними учасниками ринку цінних паперів, серйозним конкурентом інших інвестиційних інститутів. Основними видами конкуренції між інвестиційними інститутами можуть стати:

Loading...

 
 

Цікаве