WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Облік та аналіз власного капіталу банку - Курсова робота

Облік та аналіз власного капіталу банку - Курсова робота

Результати дооцінки основних засобів відображаються проводкою:

Дебет рахунків

N 4400 "Операційні основні засоби";

N 4500 "Неопераційні основні засоби";

Кредит рахунка

N 5100 "Результати переоцінки основних засобів".

Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а при недостатності суми дооцінки – за рахунок витрат банку (рахунок N 7499 "Інші небанківські операційні витрати", субрахунок "Переоцінка основних засобів").

При цьому здійснюється проводка:

Дебет рахунків

N 5100 "Результати переоцінки основних засобів";

N 7499 "Інші небанківські операційні витрати", субрахунок "Переоцінка основних засобів";

Кредит рахунків

N 4400 "Операційні основні засоби";

N 4500 "Неопераційні основні засоби".

Переоцінка основних засобів відображається в аналітичному обліку за кожним об'єктом основних засобів.

Якщо внаслідок наступної переоцінки вартість основних засобів підвищується, сума дооцінки відноситься на доходи в розмірі суми раніше віднесеної на витрати сум уцінки за цим об'єктом, а різниця - на рахунок N 5100 "Результати переоцінки основних засобів".

Суми дооцінки, що враховані за рахунком N 5100 "Результати переоцінки основних засобів" за об'єктами, які повністю замортизовані або реалізуються, відносяться на рахунок N 5030 "Прибутки минулих років".

3. Аналіз достатності капіталу за системою "CAMEL"

Базельський комітет з банківського нагляду і регулювання був створений керуючими центральними банками 10 країн Заходу наприкінці 1974р. Членами комітету є Бельгія, Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Англія, США. У роботі Комітету беруть участь представники як центральних банків, так і органів нагляду. Комітет не має офіційні повноваження, його висновку не мають юридичної чинності. Головна задача Комітет-вироблення правил банківського нагляду.

Базельська угода 1988р., відоме за назвою "Internnational Covergence of Capital Measures and Capital Standards" являють собою спробу застосувати єдині правила регулювання банківської діяльності в індустріально розвитих країнах Заходу. Регулювання банківської діяльності, розроблене Банком міжнародних розрахунків (БМР) у Базелі,- це загальний підхід, але кожна країна має визначену волю, тому що центральні банки кожної з країн самі встановлюють економічні нормативи з урахуванням рекомендацій БМР. Основні цілі Базельської угоди:

консолідація закордонних відділень з головною конторою банку; координація ступеня ризику в різних країнах; уніфікація вимог достатності капіталу банку з урахуванням ступеня ризику.

Центральне місце в сучасних системах оціночних показників діяльності комерційних банків належить показнику достатності власного капіталу.

У 1978 році в США був прийнятий стандарт адекватності сукупного банківського капіталу. Банківський капітал структурно складається з двох частин: базового (акціонерний капітал плюс накопичені резерви) і додаткового (різні боргові зобов'язання терміном погашення не менш 7 років і деякі види цінних паперів, які не можна віднести до базового капіталу). Американський стандарт визначав, що відношення між величиною сукупного капіталу і сумою банківських активів повинне бути не менш 9%. Потім до 1988р. у США вимога достатності капіталу було встановлено на рівні 5% суми всіх активів, але з 1992р. усі банки США задовольняють загальносвітовим стандартам, рівним 8% активів, зваженим з урахуванням ризику.

У 1988 р. на міжнародній нараді представників великих банків (м. Базель) була прийнята нова методика розрахунку ліквідності балансу банку.

Принципово новим підходом з'явилося те, що в основу методики був покладений показник достатності капіталу банку, а активи банку стали оцінюватися по ступені ризику. При цьому сума активів банку збільшується на окремі позабалансові статті.

Серед найбільш відомих методів оцінки достатності капіталу банку можна виділити два:

метод, рекомендований Базельською угодою 1988р.; американську систему, що зветься "CAMEL". Відповідно до Базельської угоди достатність капіталу банку оцінюється за допомогою наступних показників:

співвідношення між капіталом 1 (основного) і 2 (додаткового) рівні;

норматив достатності капіталу, розрахований як відношення основного капіталу і сукупного капіталу до активів, зваженим з урахуванням ступеня ризику. Розмір ризику коливається від 0% до 100%.

ДО/Ар*100%=8%, де ДО-капітал банку;

Ар-активи, зважені з урахуванням ступеня ризику.

Для першого показника установлюється вимога, відповідно до якого співвідношення між основним і додатковим капіталом повинне бути в межах 1:1, тобто додаткові елементи не повинні перевищувати основний капітал.

Для другого показника було встановлено, що основний капітал повинний бути дорівнює 4% від загальної суми активів, зваженої по ризику; сукупний капітал (основний плюс додатковий) повинний дорівнювати 8% від загальної суми активів, зважених по ступені ризику.

Для розрахунку названих показників весь капітал банку поділяється на два види:

капітал першого рівня; капітал другого рівня. Капітал першого, чи основний (базовий) капітал, включає:

1) оплачений акціонерний капітал (цілком оплачені прості акції банку). При цьому вартість переданого в оплату акцій майна (майнових прав) вказується в реальній оцінці. Реальність оцінки майна і майнових прав засвідчується аудиторами;

2) привілейовані акції, безстрокові і термінові;

3) розкриті резерви, тобто опубліковані законодавчі й інші види резервів, створені за рахунок капіталізації частини нерозподіленого прибутку банку, а також утворені за рахунок доходів від продажу власних нерозподілених акцій банку понад номінальну вартість або інші подібні доходи (емісійні доходи);

4) опублікований нерозподілений залишок прибутку минулих років, що залишився в розпорядженні банку;

5) звичайні акції дочірніх консолідованих компаній банку, оплачені третіми особами-учасниками.

З базисного капіталу виключається: враховані в складі капіталу банку нематеріальні активи, що не мають реальної оцінки і неопубліковані збитки поточного року.

Капітал другого рівня (додатковий капітал) складається з наступних елементів:

1) резерви для переоцінки активів у результаті коливання курсів валют;

2) резерви для переоцінки активів, що числяться на балансі у виді цінних паперів;

3) резерви для покриття збитків, можливих у майбутньому, але не спостерігаються в цей момент. Ці резерви не повинні перевищувати 1,25% суми активів, зважених по ступені ризику;

4) резерви на випадок знецінення активів у межах 1,5% від сум, зважених по ступені ризику активів, у виняткових випадках 2%;

5) безстрокові не підмети викупу привілейовані акції;

6) безстрокові привілейовані акції, що можуть бути викуплені на базі опціону емітента;

7) субординовані облігації конвертовані в звичайні акції на базі опціону емітента;

8) безстрокові субординовані зобов'язання;

9) субординовані зобов'язання на фіксований термін. Достатність капіталу має статичний і динамічний аспекти. Статичний аспект досить простий. Це погоджені Базельським комітетом положення, згідно яким жоден банк, що приймає депозити і видає кредити, не повинний мати статутний капітал менш 5 млн.ЕКЮ. Жоден банк не має права приступати до діяльності, якщо він не відповідає цій вимозі по капіталі; вже існуючим банкам з капіталом менше зазначеного дається час на виправлення положення. В окремих випадках був передбачений проміжний ліміт 1 млн. ЕКЮ до кінця перехідного періоду (кінець 1992р.) Ця директива набрала сили з 1 січня 1993р. у дванадцятьох країнах - членах.

Інші країни-учасниці Базельського комітету також в основному схвалили цю міру. Разом з тим для національних органів регулювання було передбачене право установити більш високий рівень мінімального капіталу.

Мінімальний капітал дорівнює сумі збитків, що банк у стані витримати, виплативши усі свої борги. Для клієнтів це гарантія життєздатності банків і впевненість у тім, що банк не зникне безвісти, без усякої надії на повернення довірених йому засобів.

Динамічний аспект достатності капіталу більш складний. Він зв'язаний з обов'язковим дотриманням банками так званих "Базельських нормативів і стандартів". Основним показником надійності банків служить коефіцієнт Кука, що виражає відношення капіталу банку до активів, зваженим по ступені ризику, що повинний складати не менш 8%.

В останні роки відбулася зміна і жорсткість коефіцієнта Кука з 4% до 8% (на кінець 1992р.), що автоматично викликало збільшення суми капіталів банків.

Радою Базельського комітету в 1988 р. рекомендовано внести зміни й уточнення в методику розрахунку капіталу банку й активів, зважених з урахуванням ступеня ризику.

Loading...

 
 

Цікаве