WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Напрямки впливу страхового ринку на макроекономічну систему - Курсова робота

Напрямки впливу страхового ринку на макроекономічну систему - Курсова робота

2.2 Вплив макроекономічних показників на діяльність Компанії

Держава планує змінити податковий режим для страховиків і юридично закріпити професійну відповідальність брокерів. Ступінь розвитку українського страхового ринку адекватна загальноекономічному положенню в країні. Якщо серйозно подивитися на цю формулу, то ви заметете, що в ній викладена дуже проста, але правильна думка: "Страхування - це завжди похідна від тих процесів, що відбуваються в країні". Висока інфляція - знижуються темпи розвитку страхування. Знижується інфляція - розвивається страхування. Є доходи в підприємств - вони думають про збереження своїх активів. Немає доходів – не думають. Збільшується обрій планування, здатність вибудовувати довгострокову стратегію - компанії і люди починають звертатися до страховиків. Якщо вони живуть сьогоднішнім днем, то страхування їм у загалі не потрібно. Зараз склалася дуже позитивна ситуація і страхування розвивається динамічно, темпи росту в класичних видах страхування перевищують 25% річних. Одночасно відбувається різке зниження в тих секторах страхування, що експерти звичайно зв'язують з різного роду схемами податкової оптимізації. Обсяги страхування життя упали в шістьох разів. Колись страхування життя займало майже 50% всього обсягу страхового ринку. Зараз це незначний сегмент. І цей процес буде продовжуватися. Сьогодні страхування намагаються використати за для наживи. Прикладом цього може бути використання системного страхування.

Системне страхування зараз не заохочується. Заборонено страхування протиправних дій. Та й уявному виді є заборона "схемного" страхування, тому що розмір страхової премії за законом повинний бути адекватний розміру ризику страхуємої події. Усі схеми засновані на тім, що гроші попадають до страховика, а величина страховки не адекватна відповідальності, прийнятої на себе страховиком. Потім ці гроші ідуть шляхом перестрахування в різні місця, де вони можуть обналичиваться чи звертатися в якісь активи. Ключове питання в тім, хто виявиться більш наполегливим, - податківці, представники МВС чи страховики. На Заході системне страхування має питому вагу. Страховики можуть робити різні послуги, у тому числі і по поліпшенню балансу свого клієнта. Тільки не треба показувати їх як страхові послуги. Якщо це зробити саме так, то такі послуги автоматично вийдуть з – під того податкового режиму, що існує в страховиків. Страховик не платить ПДВ із премій і компенсацій. Тому якщо страхова компанія хоче зробити своєму клієнту послуги по поліпшенню балансу, нехай робить, але тільки в іншому податковому режимі, заплативши ПДВ. Але страховикам це не цікаво. І на Заході такого роду схеми не заборонені тільки тому, що для них теж існує свій, окремий від класичного страхування податковий режим. Питання в тім, наскільки гарно держава вміє керувати фінансовими потоками, що проходять через це страхування. У яких ось випадках держава дійсна може бути зацікавлене в стимулюванні напрямку частини засобів страхувальників на рішення стратегічних задач. На мій погляд треба розвивати медичне страхування. За допомогою медичного страхування, за рахунок засобів підприємств, при правильному оподатковуванні, ми могли б відродити систему профілактичних оглядів, диспансеризацій, ранньої діагностики захворювань, яка б зберігала потенціал здоров'я самої креативної і продуктивної частини населення. У цьому випадку страховики допомагають оптимізувати податки підприємцям, однак не у своєкорисливих цілях, а для рішення державних соціально - значимих задач. Тому завжди потрібно проводити розходження між цілями оптимізації.

Також слід розвивати страхування професійної відповідальності. У міру усвідомлення того, що нам потрібна стійке економічне середовище, кількість видів обов'язкового страхування професійної відповідальності буде збільшуватися. Обсяг обов'язкових видів страхування на сьогодні надзвичайно далекий від того рівня, що забезпечує безперебійні господарські зв'язки. Це стосується не тільки відносин між великими корпораціями, але звичайних побутових послуг. Слюсар зробив свою роботу не якісно, квартиру залило, а одержати компенсацію в належному обсязі одержати не вдається. Безумовно, діяльність такого роду повинна бути застрахована. І це стосується не тільки служб ЖКГ. Це стосується і лікарів, рієлторів, і оцінювачів. Страхувати професійну відповідальність потрібно тим фахівцям, чия діяльність може привести до значимого збитку, при цьому практично не існує ніяких механізмів, ніяких серйозних фінансових гарантій того, що ці рієлтори, водопровідники і подібні їм зможуть самостійно компенсувати нанесений збиток.

В Україні зараз діє близько 1300 страхових брокерів. Однак в Україні цей ринок не дуже розвитий. Частково в цьому винне законодавство, що недостатньо точно визначає обов'язку брокера, його повноваження, його відповідальність і адекватний податковий режим їхньої діяльності. Для того щоб брокер став повноцінним представником клієнта і працював би не тільки в момент продажу йому поліса, а відслідковував би всю історію цього поліса аж до врегулювання збитків, роблячи в тому числі і юридичній підтримці клієнту, вимагаються серйозні виправлення в законодавство.

Сьогодні зі страхових премій ПДВ не виплачується. Однак якщо спробуємо передати цю премію страховику через брокера, податкові органи зажадають сплатити ПДВ, причому не тільки з плати за послуги брокеру, але і із самої премії. ПДВ прийдеться заплатити з усієї суми. Вхідного ПДВ у брокера не буде, тому він не зможе компенсувати сплату цих податків. І це стосується не тільки брокерів. Якщо ми хочемо, щоб інфраструктура страхового ринку розвивалася, необхідно для всіх учасників цього ринку установити єдиний податковий режим, що дозволив би всім плідно співробітничати. Крім того, необхідно визначити зміст договору брокера і клієнта. Зараз у законі про це не визначено. Там визначено лише, що брокер може представляти інтереси страхувальника чи страховика, але не того й іншого одночасно. Однак у законі конкретно не визначено, у чому ж складається це представлення інтересів і за що брокер несе відповідальність. Необхідно вказати, що брокер не просто може, а зобов'язаний супроводжувати клієнта на всіх етапах взаємодії останнього зі страховиком, і тим більше під час врегулювання випадків страхового відшкодування. Тоді стане зрозуміло, що брокер повинний робити. Так само погано визначене питання професійної відповідальності брокерів, як це зроблено в багатьох країнах. Що найменше двічі під час проведення брокером операцій по виконанню договору з клієнтом на ньому "повисає" дуже серйозна фінансова відповідальність. У момент передачі страхової премії від клієнта страховику і під час передачі страхового відшкодування від страховика клієнту.

Loading...

 
 

Цікаве