WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств - Курсова робота

Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств - Курсова робота

Основна мета механізму управління ризиками комерційного банку при кредитуванні оборотних коштів підприємств легкої промисловості (розроблено автором, рис. 2) полягає в досягненні адекватної оцінки фінансового потенціалу позичальника й мінімізація кредитного ризику.

Основні завдання такого механізму – визначення стратегічних напрямків кредитування, оптимізація кредитного портфеля, оцінка ризику кредитування, оцінка ризику підприємства-позичальника, визначення шляхів зниження негативних наслідків, оперативний моніторинг обраних показників.

Об'єктом управління при цьому є кредитні ризики, а суб'єктами управління виступають працівники кредитного відділу банку, відділу ризик-менеджменту підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні викладено теоретичне узагальнення й нове рішення наукової проблеми формування механізму управління ризиками кредитування банками оборотних коштів підприємств (на прикладі легкої промисловості України). Виконане дослідження надало можливість зробити такі висновки:

1. Ризик – невід'ємна складова підприємницької діяльності, яка уможливлює повну або часткову втрату ресурсів, недоодержання доходів, появу додаткових видатків.

Ризику піддаються й підприємства, й установи банків. Істотно зростає ризик при проведенні кредитних операцій, у яких його прояв є різним для учасників кредитної угоди. Банк, з одного боку, ризикує разом з підприємством-позичальником, а з іншого – як самостійний суб'єкт, який передає запозичені ресурси у тимчасове користування, тобто ризик банку подвоюється.

Ризик кредитування – це можлива втрата прибутку банком, вірогідність втрати частки акціонерного капіталу внаслідок нездатності позичальника погашати й обслуговувати борг (виплачувати відсотки), для підприємства ризик кредитування трансформується в загрозу втрати платоспроможності й імовірність настання банкрутства.

2. Чинники, які призводять до виникненню ризиків кредитування (див. табл. 1), класифікують на макроекономічні (загальний стан економіки, активність грошово-кредитної політики Національного банку України тощо) і мікроекономічні (якість кредитної політики банку, стабільність депозитної бази, підготовленість і досвід персоналу банку, конкурентоспроможність підприємства тощо). Така подвійність значно ускладнює можливість мінімізації негативного впливу кредитних ризиків. У вигляді методів зниження ризиків кредитування вітчизняними банками використовується диференціація позичальників, диверсифікованість кредитів, обмеження ризиків.

3. Банківська діяльність є високо ризикованою, а основними видами ризику для вітчизняних комерційних банків є валютний, відсотковий, кредитний ризики, ризик ліквідності, ризик неплатоспроможності банку, ризик банківських зловживань, ризик структури капіталу.

В процесі дослідження виявлено, що особливість ризику кредитування полягає в тому, що він, відображаючи процеси виробництва та обігу суспільного продукту, проявляється як у сфері обміну, так й у платіжному обороті.

4. В процесі кредитування оборотних коштів для зниження ризику використовуються: запобігання ризику, відхилення ризику, скорочення величини потенційних втрат, передача ризику професійному страховикові, фінансові інструменти хеджування ризиків.

5. Запропоновано систему контролінгу, яка включає такі блоки: визначення об'єкту контролінгу (види кредитів); система контрольованих показників; моніторинг показників. Ґрунтуючись на даних контролінгу доцільно регулювати ступінь кредитного ризику, використовуючи різні методи: диверсифікованість операцій з урахуванням фактору ризику, контроль за якістю кредитного портфеля, визначення відсотків за кредит з урахуванням ризику тощо. Тобто, контролінг стає також механізмом оперативного контролю за цільовим використанням кредитів, повнотою й своєчасністю їх повернення банку.

6. Одночасне здійснення банками активних і пасивних операцій створює додаткові чинники ризику, що вимагає особливого підходу до обмеження їхнього впливу й об'єднання у функцію управління активами й пасивами завдань з управління ліквідністю й банківськими ризиками. При управлінні ризиками в рамках єдиної системи управління активами й пасивами досягається основна мета – оптимізація вартості активів і пасивів й підвищення (або збереження) рентабельності в умовах можливих ризиків у майбутньому.

7. Кількість кредитних ресурсів, спрямованих в економіку рік у рік збільшується, і разом з цим зростає кількість проблемних кредитів. На 01.01.2007 року ця сума склала близько 4,5 млрд. грн., з них заборгованість підприємств легкої промисловості – близько 33 млн., при загальній сумі вимог за кредитами більш ніж 1 млрд. грн. Успішне функціонування підприємств легкої промисловості неможливе без залучення кредитних ресурсів. Але комерційні банки розглядають ці підприємства як досить ненадійних позичальників, що підтверджується незначною часткою виданих підприємствам легкої промисловості кредитів в загальному обсязі коштів, спрямованих в економіку. Це свідчить про відсутність взаємодії й взаєморозуміння між підприємствами легкої промисловості й комерційними банками.

8. Запропоновано створення й впровадження в практику роботи банків і підприємств механізму управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств легкої промисловості, який забезпечуватиме достатній рівень кредитних ресурсів для підприємств і значною мірою зменшить негативний вплив банківських ризиків. Механізм управління складається із взаємозалежних елементів, серед яких превентивні, компенсаційні заходи, оцінка ризику кредитування, оцінка кредитоспроможності позичальника. Центр управління банківським ризиком переміщується на початкову стадію взаємин із клієнтом. Перш ніж видавати кредит, банку необхідно визначити, як це узгоджується з його кредитною політикою, з підсумками оцінки ризику на підставі інформації, отриманої від клієнта у формі анкети, пакета документів, необхідних для вирішення питання про кредитування, на основі відомостей, наявних у банку, отриманих від інших кредитних установ, спеціальних агентств і служб.

9. Аналіз платоспроможності позичальника є важливою складовою процесу кредитування. Перелік коефіцієнтів, що рекомендуються методикою, викладеною у Постанові Національного банку України від 6 липня 2000 р. №279 доцільно доповнити уточненими коефіцієнтами ліквідності, що дозволить точніше визначити фінансове становище позичальника.

10. Для забезпечення цільового використання й своєчасного повернення кредитів процес організації кредитування необхідно доповнити такими етапами: розробка стратегії кредитних операцій та оперативний кредитний моніторинг.

Наступним напрямком у сфері управління кредитним ризиком є розмежування понять "ризик кредитної послуги" й "ризик підприємства-позичальника". Про ризик кредитної послуги свідчить виникнення прострочених платежів, потреба в додатковому кредиті для завершення кредитної угоди, неповне освоєння кредитної лінії. На ризик підприємства вказує негативна інформація про позичальника і його діяльність, відмови кредитування з боку інших банків, банкрутство дочірніх фірм. Оцінка ступеню ризику кредитної послуги проводиться після вивчення порядку погашення боргу, вивчення джерел погашення і здійснюється на основі фінансових коефіцієнтів, збору інформації із зовнішніх джерел, вивчення кредитної історії, аналізу грошового потоку підприємства-позичальника.

Впровадження в практику діяльності комерційних банків і підприємств легкої промисловості механізму управління ризиками кредитування оборотних коштів буде сприяти підвищенню надійності банківської системи України, ефективній роботі підприємств легкої промисловості, задоволенню потреб населення в якісних товарах, наповненню державного бюджету.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У наукових фахових виданнях:

  1. Кулiнич І.М. Опцiони як похiдний фiнансовий iнструмент при керуваннi фiнансовими ризиками // Вiсник КНУТД: Збiрник наукових робот.– 2004.– №4. – С. 92-94.

  2. Кулинич И.Н. Управление банковскими рисками как способ повышения платежеспособности банка // Актуальнi проблеми економiки.– 2005.– №1. – С. 60-68.

  3. Кулинич И.Н. Форфейтинговые операции как направление использования валютных ресурсов банка // Актуальнi проблеми економiки.– 2005.– №9. – С. 58-64.

  4. Кулинич И.Н. Управление рисками как составной элемент финансового менеджмента кредитной организации // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. – Т. 16. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – С. 230-233.

  5. Кулинич И.Н. Подходы к оценке странового риска в деятельности коммерческого банка // Актуальнi проблеми економiки.– 2006.– №2.–С.22-26.

  6. Кулинич И.Н. Управление рисками как составляющая процесса эффективного управления банком // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. – Т. 19. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – С. 349-351.

Loading...

 
 

Цікаве