WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Механізм реалізації форфейтингу - Курсова робота

Механізм реалізації форфейтингу - Курсова робота

Перелічена вище інформація необхідна форфейтору, щоб укласти договір про форфетування. Експортер може скорегувати кінцеву суму з тим, щоб повністю покрити свої видатки з операції "а-форфе" (за умови отримання від форфейтора даних про розмір винагороди).

Надругому етапі експортер має короткий проміжок (як правило, 24 години) із часу отримання пропозиції від форфейтора про надання кредиту до прийняття кінцевого рішення про укладання договору. Після підписання останнього учасники угоди повиннї виконувати взаємні зобов'язання: форфейтор – придбати веселі з фіксованою процентною ставкою, а експортер – надати такі векселі.

Отже механізм операції форфейтингу можна подати таким чином:

  1. Експорте шукає банк, який погодиться здійснити операцію форфейтингу. Попередньо експортер домовляється з покупцем про те, що останньому буде надано відстрочку платежу (середньостроковий кредит).

  2. Експортер відвантажує товари покупцеві.

  3. Покупець виписує серію тратт або простих векселів і знаходить банк, який надасть гарантії (аваль).

  4. Покупець передає прості векселі або тратт з авалем експортеру.

  5. Експортер подає отримані боргові зобов'язання форфейтору для обліку.

  6. Банк – форфейтор переказує кошти експортеру.

  7. Покупець сплачує кредит у міру настання строків погашення векселів.

Отже результат цієї угоди:

  • банк, що здійснює форфейтинг втрачає право регресу до експортера;

  • покупець отримує кредит строком до 5 ти років;

  • експортер відразу отримує кошти від обліку простих чи переказних векселів;

  • форфейтор отримує вкладені кошти у міру погашення покупцем простих чи переказних векселів.

Додатково зауважимо, що експортер може вимагати від імпортера (покупця) внесення авансових платежів (у межах 20% суми угоди). Уцьому разі покупець виписуватиме векселі на суму в межах 80-85% суми угоди.

Оскільки договір форфетавання підписують задовго до фактичного відвантаження товару, між укладенням договору на купівлю векселів і фактичним здійсненням угоди може минути досить тривалий період (шість і більше місяців). Експортер виплачує форфейтору в цей період комісійні за зобов'язання, які становлять певний процент від суми угоди (від 0,75% до 0,125% щомісячних). Авансом щомісяця сплачуються комісійні, що викликано необхідністю форфейтора в цей період у будь-який момент виконати свої зобов'язання і неможливістю використати кошти на інші інвестування. Крім того, форфейтор несе процентний і валютний ризики, оскільки повинен залучати кошти із грошового або валютного ринку для фактичного обліку векселів.

У деяких країнах плату за послуги з форфейтування ділять між експортером і імпортером.

Ця плата має покривати:

  • вартість наданих коштів;

  • страхове покриття від зміни процентних ставок;

  • страхове покриття від комерційного й політичного ризиків;

  • вартість хеджування щодо валюти, для якої характерний високий валютний ризик;

  • прибуток для форфейтора;

Отже, плата за форфейтинг має кілька складових, які відображають різні види ризиків, що їх зазнає форфейтор:

  • ризик неплатежу;

  • ризик переведення, що криється у неможливості країни покупця виконати свої зобов'язання у іноземній валюті;

  • валютний ризик;

  • процентний ризик.

Розглянемо деякі з основних видів ризиків, що супроводжують операцію "а-форфе".

Наприклад, комерційні ризики, пов'язані з невиконанням боржником або гарантом своїх зобов'язань (тут форфейтору важливо оцінити кредитоспроможність гаранта з урахуванням економічних ризиків і ризиків країни). Зокрема, економічні ризики пов'язані з діями урядових органів, які перешкоджають виконанню зобов'язань боржником (тут необхідно оцінювати можливість виконання країною імпортера і гаранта платіжних зобов'язань перед закордонними кредиторами). У разі несприятливого валютного становища країни уряд може вводити мараторій на платежі за кордон на певний строк або вставлювати додаткові обмеження на платежі за кордон, а при відсутності коштів увалюті в центральному банку платіж не може бути здійснений через неконвертованість валюти.

Валютні ризики форфейтора пов'язані із зміною валютних курсів, що може призвести до суттєвої зміни контрактної ціни при перерахунку її у валюту експортера. Цей ризик ураховується при укладенні угоди й визначенні її вартості через використання ставок форвардного ринку.

Нестійка політична ситуація в країні боржника може призвести до ускладнень у виконанні угоди, тому при визначенні вартості форфейтингової угоди необхідно враховувати й політичні ризики.

Відзначаючи достатню ризикованість цієї операції для форфейтора, не можна не сказати про ті переваги, які гарантує форфейтинг експортеру, а саме:

  • експортер звільняється від відповідальності за борги покупця;

  • експортер звільняється від потенційних пасивів у вигляді боргів, які мають бути сплачені іноземним покупцем протягом середньострокового періоду;

  • позиція експортера щодо ліквідності поліпшується, оскільки він негайно отримує готівку;

  • поліпшуються шанси експортера отримати позику, бо форфейтинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту або на інший кредит, що надається банком;

  • експортер звільняється від валютного ризику, який бере на себе форфейтор;

  • експортер звільняється від потреби захищати себе від ризику неплатежу;

  • експортер звільняється від ризику процентних ставок, оскільки облікова ставка відома з самого початку;

  • експортер звільняється від адміністративних проблем і видатків за інкасування боргів.

Водночас основною вадою форфейтингу у світі є його вартість – це досить дорогий вид банківських послуг, що значною мірою викликано ризикованістю цієї операції для форфейтора. Ще однією вадою форфейтингу може бути те, що експортер не знайде банку, який би діяв у ролі форфейтора.

Для відмови банку може бути кілька причин:

  • незадовільна кредитоздатність покупця;

  • банк – аваліст не є престижним, тому банк – форфейтор не довіряє його гарантіям;

  • уряд країни покупця може накласти обмеження на платежі за кордон;

  • країна покупця відчуває нестачу іноземної валюти;

  • покупець може відмовитися виконати авнсовий платіж за товари, тому банк – форфейтор може відмовитися надати послугу.

Враховуючи викладене, зазначимо, що в сучасних умовах в Україні немає обставин, які сприяли б застосуванню такої сучасної форми кредитування експорту, як форфейтинг. Залишається сподіватись, що українські підприємства нарощуватимуть свій експортний потенціал, а українські банки надаватимуть у майбутньому новий для нашої країни вид банківського кредитування – форфейтинг, який широко використовується у закордонній бунківській практиці для експортерів.

Список використаної літератури.

  1. Нестерова Т.Н. Банковские операции.-М,:ИНФРА.-2000.

  2. Носкова Н.Я. Финансовие и валютные операции. Учебное пособие.- М.: ЮНИТИ.-2000.

  3. Осташ С.І. Форфейтинг як перспективний вид кредитування зовнішньоторгівельних угод. "Фінанси України".- 1999. - №4.

Loading...

 
 

Цікаве