WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Менеджмент діяльності банку на фондовому ринку - Курсова робота

Менеджмент діяльності банку на фондовому ринку - Курсова робота

№№

Назва послуги

Величина тарифу

1.

Негарантоване розміщення цінних паперів

0,5% від вартості емісії

2.

Гарантоване розміщення цінних паперів

до 1,5% від вартості емісії

3.

Розміщення зі створенням емісійного доходу

40% від величини емісійного доходу

4.

Розробка довгострокової стратегії виходу на ринок публічного боргу

0,5% від вартості емісії

5.

Структурування облігаційної позики

0,5% від вартості емісії

6.

Юридичне супроводження реєстрації випуску у ДКЦПФР (у т.ч. написання інвестиційного меморандуму і проспекту емісії)

0,25% від вартості емісії

7.

Роад-шоу (презентація випуску)

на рівні прямих затрат; тариф на послугу 3 підвищується до 60%

8.

Послуги платіжного агента

8 тисяч грн. рік

9.

Послуги маркетмейкера

до 15 тис. грн. на рік; банк отримує дохід від перепродажу облігацій

Таким чином, за розміщення "під ключ", з повним комплексом послуг, випуску трирічних (найбільш популярних) облігацій банк може отримати 3,25% від обсягу випуску, 60% від емісійних різниць плюс фіксований річний дохід у 23 тис. грн. При розміщенні за номіналом змінний (залежний від обсягу випуску) перевищує фіксований дохід при обсягах емісії більше всього-на-всього 710 тис. грн. Висновок з цього можна зробити такий, що банку перш за все треба звертати уваги на продаж клієнтам найбільш дорогих послуг, таких як стратегічне планування і структурування позики, поряд із необхідними і традиційними послугами з розміщення позики, насамперед гарантованого. Банк у цьому відношенні має суттєву конкурентну перевагу порівняно із інвестиційною компанією або "чистим" торговцем, бо має значний обсяг інформації про бізнес клієнта, його фінансову стійкість і перспективи розвитку, адже як правило, послугами банку при розміщенні облігацій користуються клієнти цього ж банку, які вже вичерпали ліміти за традиційним кредитуванням. Отже, банк у політиці просування андеррайтингу серед своїх клієнтів може сконцентрувати увагу саме на цьому аспекті обізнаності. Якщо ж банк є новачком на ринку андеррайтингу і не має перспективних емітентів серед своїх корпоративних боржників, доцільним буде провести переговори з найбільшими підприємствами тієї галузі, з підприємствами якої банк має найбільш плідну співпрацю, а досвід банківських аналітиків дає змогу підтвердити довгострокову (облігаційні позики довгострокові, а банк як правило викуповує частину випуску на себе) стабільність галузі. У цьому випадку конкурентною перевагою банку при продажу андеррайтингового продукту буде знання специфіки галузі і досвід фінансового аналізу її підприємств.

Крім того, банк може вимагати від клієнта переводу оборотів в обсязі не меншому, ніж обсяг емісії, на рахунки у банку-андеррайтеру, відкриття зарплатних проектів у ньому ж, додаткового забезпечення за відкритими кредитними лініями тощо, тобто за рахунок крос-селінгу ще більше збільшити дохід банку. Затрати ж банку на організацію андеррайтингу невеликі і складаються в першу чергу із витрат на найм кваліфікованого персоналу. Приймається, що ліцензії на торгівлю і зберігання цінних паперів банк уже має. Зараз, у часи кризи і застою на ринку цінних паперів, банк, що дбає про стратегічний розвиток і залучення великих корпоративних клієнтів, має унікальну нагоду найняти відносно дешево практика з андеррайтингу, який за 1–1,5 року може прописати відповідні процедури й обучити наявний персонал інвестиційного підрозділу банку. Зараз, коли ринок фактично зник, фаворити зникли і гра йде на перспективу, і це є великою можливістю для далекоглядних банків збільшити в майбутньому свої доходи малою ціною.

3.2 Побудова ефективної моделі банківської діяльності на фондовому ринку: виключення конфлікту інтересів

Як відомо, інвестиційна активність банку, представлена його діяльністю на фондовому ринку, значною мірою підпадає під ризик потенційного конфлікту інтересів. За визначенням, конфлікт інтересів – це конфлікт між особистими інтересами та посадовими або професійними обов'язками працівника банку або конфлікт між його конкуруючими обов'язками, який переважно виникає, коли працівник може впливати на діяльність банку таким чином, що це може призвести до прямих чи опосередкованих фінансових прибутків такого працівника, його родини або ділових партнерів.

Ця проблема в світовому масштабі інтенсифікувалась із процесами концентрації у фінансовій галузі, коли величезні концерни отримали у своє обслуговування значну частку бізнесу з обох сторін – як покупців, так і продавців цінних паперів. В результаті відносно нещодавно, у 2000 му році під час дотком-скандалу виявились численні зловживання збоку відповідальних працівників інвестиційних підрозділів банків, зокрема Citigroup та Merrill Lynch, що були за висновками Комісії з цінних паперів США спричинені саме конфліктом інтересів.

В Україні ж банки ніколи не зазнавали значної конкуренції збоку інших фінансових установ в контексті обслуговування фондових операцій своїх клієнтів. Як правило, така діяльність банку здійснюється одним окремим інвестиційним підрозділом, який концентрував в собі всі можливі функції та надавав повний перелік послуг, пов'язаних із розміщенням, обігом та зберіганням цінних паперів. Тому вкрай важливим є проблема побудови такої моделі функціонування банківської діяльності на фондовому ринку, яка б виключала або мінімізувала потенційний конфлікт інтересів.

Основне джерело конфлікту інтересів лежить між функціями банку як аналітика та як комісіонера (брокера або андеррайтера). Таким чином, у сфері фінансових ринків конфлікт інтересів у діяльності фінансових аналітиків виникає переважно у випадках, коли аналітичні огляди готуються у відділах у зв'язку з наданням банком брокерських послуг та ряду інших фінансово-економічних послуг, наприклад, з андеррайтингу, злиттів і поглинань, що є повсякденною практикою в діяльності універсальних мультисервісних банків.

У контексті багатопрофільної банківської діяльності на фондовому ринку конфлікт інтересів може виникати в наступних чотирьох випадках.

Перший випадок – відділ інвестиційної діяльності банку приймає на себе зобов'язання з андеррайтингу цінних паперів фірми-клієнта на місцевій або міжнародній біржі. При цьому відділ фінансового аналізу не цілком правомірно використовується як інструмент підтримки успішного андеррайтинга й створення підвищеного попиту на розміщувані цінні папери за допомогою опублікування позитивних аналітичних звітів. Очевидно, що тут і виникає конфлікт інтересів, що істотно впливає на якість і незалежність аналітичних оглядів, що опубліковуються в рамках роад-шоу випуску.

Другий випадок – аналітики банку через велику конкуренцію в галузі послуг з проведення андеррайтингу або намагаючись увійти на цей ринок не зважуються опублікувати негативні звіти, щоб не втратити довіру можливих клієнтів. Вони думають, що клієнти не будуть надалі звертатися за послугами з розміщення їхніх цінних паперів до андеррайтера, що публікує негативні аналітичні звіти, які знижують вартість корпоративних цінних паперів.

У третьому випадку на аналітиків здійснюється тиск усередині банку з метою опублікування позитивних звітів і рекомендацій для збільшення покупок цінних паперів, що вчиняються клієнтами через відділ брокерських операцій банку для підвищення величини обороту угод і, як наслідок, збільшення загальної суми комісії банка як брокера.

Нарешті, четвертий випадок виникнення потенційного конфлікту інтересів виникає, коли винагорода фінансових аналітиків залежить не тільки від якості підготовлених ними аналітичних звітів і рекомендацій, але й пов'язана з рентабельністю діяльності департаменту інвестиційної діяльності або з обсягом його робіт. На практиці часто обсяг робіт даного департаменту залежить від звітів, що публікуються відділом аналізу.

Об'єктивність фінансового аналізу також може бути порушена через існування особистих інтересів самих фінансових аналітиків або їхніх афілійованих осіб у збільшенні вартості цінних паперів, що трапляється досить часто, навіть якщо є прямо виражені заборони регулятора на здійснення подібних дій (інсайдерська торгівля заборонена в Україні згідно ст. 45 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок").

Крім наявності конфліктів інтересів, що впливають на об'єктивність аналітичних звітів, фінансові аналітики внаслідок характеру їхньої діяльності й специфічної природи їхньої професії найбільш піддані різним формам зловживань на фінансових ринках.

По-перше, через особливе положення фінансових аналітиків у банку можливе одержання ними конфіденційної інформації з інших відділів і подальше здійснення угод з акціями на основі даної інформації. По-друге, якщо передбачається, що опублікування аналітичного звіту може вплинути на ціну цінних паперів аналізованого емітента, насамперед при проведенні аналізу відомими аналітиками (star analysts, таких як Ерік Найман з Укрсоцбанку), можливі випадки вчинення аналітиками угод з цими паперами до опублікування звіту. Адже їм відомо, що опублікування звіту й, відповідно, рекомендацій вплине на біржову ціну паперів.

Loading...

 
 

Цікаве