WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кореспондентські рахунки - Курсова робота

Кореспондентські рахунки - Курсова робота

Порядок розрахунків та ведення кореспондентського рахунку в уповноваженому українському банку визначається окремим службовим розпорядженням, яке готується після отримання повідомлення банку-кореспондента про відкриття кореспондентського рахунку.

Службове розпорядження є підставою для включення банку-кореспондента до списку банків-кореспондентів Банку, а також для відкриття в його балансі відповідних рахунків. Кожному розпорядженню присвоюється самостійний номер.

Підрозділи і установи банку здійснюють операції з міжнародних розрахунків суворо відповідно до вказаних розпоряджень.

Серед банків-кореспондентів виділяються банки, що рекомендуються для проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій з метою формування списку головних банків-кореспондентів. „. Український банк проводить регулярний аналіз відносин з банками-кореспондентами. При аналізі рахунків "Ностро" приділяється велика увага витратам з ведення рахунку, активності його використання, наявності додаткових послуг. Крім того, враховується ступінь довіри зазначеному банку і можливості розвитку відносин з ним.

1.4 Ведення кореспондентських рахунків "Ностро" в іноземній валюті

Відповідно до діючого законодавства на рахунки "Ностро" в іноземній валюті зараховуються кошти, що надходять:

1) На користь клієнтів банку;

2) На користь банку, в тому числі:

а) одержані банком нараховані відсотки, в тому числі за залишком коштів на кореспондентському рахунку, якщо це передбачено умовами ведення рахунку або угодою;

б) зарахування з іншого кореспондентського рахунку в іноземній валюті, відкритого в іншому банку-кореспонденті.

3) За міжбанківськими операціями:

а) з іншими банками-нерезидентами через їхні власні кореспондентські рахунки;

б) з уповноваженими банками України, які мають право на здійснення цих операцій, згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України.

4) Внаслідок купівлі на міжбанківському валютному ринку України згідно з чинним законодавством України та відповідно до порядку торгівлі валютними цінностями, встановленого Національним банком України.

5) За неторговельними платежами, згідно з чинним законодавством України.

6) За іншими операціями, які не суперечать чинному законодавству України.

З кореспондентського рахунку "Ностро" в іноземній валюті здійснюються такі операції:

1) Платежі за дорученням клієнтів банку:

а) на користь резидентів;

6) на користь нерезидентів.

2) Власні операції банку, в тому числі:

а) перерахування іноземної валюти за обслуговування кореспондентського рахунку, якщо це передбачено умовами ведення рахунку або угодою;

б) перерахування на власний кореспондентський рахунок, відкритий в іншому уповноваженому банку.

3) Міжбанківські операції:

а) з іншими банками-нерезидентами через їхні власні кореспондентські рахунки;

б) з уповноваженими банками України, які мають право на здійснення цих операцій згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України.

4) Продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України згідно з чинним законодавством України та відповідно до порядку торгівлі валютними цінностями, встановленого Національним банком України.

5) Перерахування за неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України.

6) Інші операції, які не суперечать чинному законодавству України.

2. Питання № 60. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньої торгівлі. Учасники угоди та головні переваги для них

Операцією, подібною до факторингу, є форфейтинг. Форфейтинг, на відміну від факторинга, є одноразовою операцією, пов'язаною зі стягненням коштів шляхом перепродажу придбаних прав на товари і послуги.

Форфейтування - термін, який зазвичай вживається для позначення купівлі зобов'язань (векселів), погашення яких припадає на будь-який час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів і послуг (здебільшого експортних операцій) без обернення на будь-якого попереднього боржника. Слово "afor-fait" французького походження і означає "відмову від прав", що складає суть операцій по форфейтуванню.

При форфейтуванні продавець вимоги, наприклад, переказ-ного векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес - зворотня вимога про відшкодування сплаченої суми) включенням у індосамент слів "без обороту". Продавцем векселя, що форфейтується зазвичай є експортер; він акцептує його в якості платежу за товари чи послуги і прагне передати усі ризики і відповідальність за інкасування форфейтеру (тобто банку, що обліковує векселя) в обмін на негайну оплату готівкою.

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселя, хоча теоретично заборгованість у будь-якій формі могла б бути форфейтованою. До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім вживанням у якості інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти.

Остаточний вибір того або іншого платіжного засобу в міжнародних торгових і кредитних угодах залежить від чисельних юридичних, економічних і політичних розумінь, що не дозволяє використати якесь загальне правило.

Якщо імпортер не є першокласним позичальником, що користується безсумнівною репутацією, будь-яка заборгованість, яка форфейтується обов'язково повинна бути гарантована у формі аваля або безумовної і безвідзивної банківської гарантії, прийнятної для форфейтера.

Виконання цієї умови є особливо важливим, якщо розглядати угоду як незворотну, тому що у випадку неплатежу з боку боржника, форфейтер може покластися тільки на цю форму банківської гарантії як на свою єдину гарантію.

Форфейтування - найчастіше застосовувана і важлива із середньострокових угод, тому що охоплює термін від 6 місяців до 5-6 років. Проте кожен форфейтер установлює свої тимчасові рамки, виходячи, головним чином, із ринкових умов для визначеної угоди.

При форфейтуванні купівля векселів здійснюється із відрахуванням (дисконтом) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію по торговій угоді в операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів по зобов'язаннях. Ця остання обставина разом із наявністю фіксованої процентної ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов отриманих кредитів).

Після того, як форфейтер одержав вексель, має місце дисконтування, тобто утримання узгодженої, знижки за відповідний період із номінальної суми векселя. У результаті дисконтування експортер одержує за вексель визначену суму готівки. З боку експортера, операція на цьому завершена, оскільки він вже одержав оплату за поставлені товари цілком, і за умовами угоди з форфейтером укладена з ним угода зворотньої сили не має. Операції по форфейтуванню рідко відбуваються за плаваючими дисконтними ставками.

Як уже згадувалося, величезна кількість зобов'язань, які підлягають форфейтуванню, приймає форму простих або переказних векселів, виставлених на боржника бенефіціаром і акцептованих боржником. Переважання цих форм боргових документів визначається такими міркуваннями:

популярність, тому що ці види зобов'язань існують в усьому світі із давнини. Багаторічний досвід користування такого роду документами веде до значного полегшення спілкування сторін-учасників і, як правило, сприяє швидкому і безперешкодному здійсненню операцій;

узгоджена на міжнародному рівні правова основа закладена Міжнародною конвенцією про комерційні векселі, (прийнята Женевською конференцією в 1930 p). Ця конвенція - чіткий кодекс практичних дій. Хоча вона підписана лише представниками країн-учасниць, там були розроблені принципи, пізніше прийняті зовнішньоторговельним законодавством більшості держав.

Іншими кредитними документами, також придатними для форфейтування, є рахунки дебіторів і відстрочені зобов'язання по акредитиву.

Форфейтер повинен визначити для себе характер угоди, тобто з'ясувати, з якими цінними паперами йому доведеться мати справу - фінансовими чи товарними. Фінансові векселі - це цінні папери, випущені з метою акумуляції засобів, що позичальник надалі може використовувати за своїм розсудом. Товарні ж векселі оформляються у випадку угод купівлі-продажу продукції. Однак границя між фінансовими і товарними угодами у визначеній мірі розмита (скажемо, виписується вексель без здійснення торгової угоди, але потім отримані засоби використовуються для покупки яких-небудь товарів).

Велика частина векселів, які продаються на вторинному форфейтинговом ринку, є товарними. Тому у випадку пропозиції фінансових паперів обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це. Якщо ця умова порушена, покупець фінансових паперів має право зажадати анулювання угоди.

Форфейтер завжди повинний мати на руках короткий опис угоди, що лежить в основі операцій з векселями. Воно може бути отримане по телексі або факсу при попереднім обговоренні умов операцій.

Після того як форфейтер з'ясує характер угоди, він повинний визначити наступне:

Об'єм фінансування, валюта, термін.

Хто є експортером і в якій країні він знаходиться? Це питання важливе, тому що хоча фінансування забезпечується без права регресу, існують обставини, при яких форфейтер може висунути претензії експортеру. Кредитоспроможність експортера також має значення. Крім того, форфейтер повинний перевірити дійсність підписів на векселях,

Хто є імпортером і з якої він країни? Для перевірки вірогідності підписів і відповідності оформлення векселів законодавству форфейтер повинний точно визначити імпортера і його місцезнаходження.

Loading...

 
 

Цікаве