WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Комерційний банк та його функції - Курсова робота

Комерційний банк та його функції - Курсова робота

Виробничі операції поділяються на технологічні (основні), обслуговуючі, допоміжні і підготовчі.

У залежності від способу впливу на предмети праці, рівня технічної оснащеності і ступеня участі виконавця виробничі операції поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні, апаратурні.

Класифікація технологічних процесів. Класифікація технологічних процесів здійснюється за рядом ознак, зокрема:

а) за фізичним впливом на об'єкт виготовлення розрізняють ТП:

  1. структуроутворюючі, спрямовані на формування фізичної структури електронних компонентів, мікросхем загального і приватного застосування;

  2. формотворні, необхідні для одержання із заготованок, напівфабрикатів, матеріалів і сировини готових деталей потрібної форми і розмірів;

  3. складання і монтажу, метою яких є створення складальних одиниць і виробу в цілому;

б) за організацією виробництва розрізняють ТП:

  1. одиничний ТП – процес виготовлення або ремонту виробу одного найменування, типорозміру і виконання, незалежно від типу виробництва;

  2. типовий ТП – процес виготовлення групи виробів із загальними конструктивними і технологічними ознаками;

  3. груповий ТП – процес виготовлення групи виробів з різними конструктивними, але загальними технологічними ознаками;

в) за освоєнням процесу розрізняють ТП:

  1. робочий ТП – процес використовується для виготовлення об'єктів і виконується по робочій технологічній і (або) конструкторській документації;

  2. перспективний ТП – розробляється як інформаційна основа для робочих процесів при переозброєнні виробництва і розрахований на застосування більш досконалих методів, більш продуктивних і економічно ефективних засобів оснащення, які відповідають сучасним досягненням науки і техніки.

За послідовністю виконання розрізняють технологічні процеси виготовлення заготованок, термічної обробки, механічної обробки заготованок, вузлового і загального складання.

У технологічних процесах виконання заготованок відбувається перетворення матеріалу у вихідні заготованки деталей електронних засобів заданих розмірів і конфігурації шляхом лиття, обробки тиском, механічного різання та ін. У процесі термічної обробки (відпускання, загартовування, віджиг) відбуваються структурні перетворення, що змінюють властивості матеріалу заготованки.

У процесі механічної обробки заготованок відбувається послідовне змінення стану вихідної заготованки (її геометричних форм, розмірів і якості поверхонь) до отримання готової деталі.

Технологічний процес складання пов'язаний з утворенням рознімних і нерознімних з'єднань складових частин виробу.

Технологічний процес виконують на робочих місцях. Робочим місцем називається ділянка виробничої площі, обладнана відповідно до виконуваної на неї роботи. Технологічний процес розчленовують на операції. Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, виконувану на одному робочому місці. Операція охоплює всі дії устаткування і робітників над одним або декількома оброблюваними об'єктами виробництва. Зміст операції змінюється в широких межах – від роботи, виконуваної на окремому верстаті (складальній установці) у звичайному виробництві, до роботи, виконуваної на автоматичній лінії, яка являє собою комплекс технологічного устаткування, пов'язаного єдиною транспортною системою і має єдину систему керування, в автоматизованому виробництві.

Установлення змісту і послідовності виконання операцій входить до завдання розробки технологічного процесу.

Крім технологічних операцій виділяють допоміжні операції. До них відносяться транспортування, контроль, маркірування й ін.

Питання 5

Необхідність, суть та роль кредиту.

Відповідь

Як відомо, з появою суспільного розподілу праці виник і розширився обмін товарів, що призвело до появи грошей. Кредит з'явився внаслідок розвитку товарно-грошових відносин.

На цьому етапі розвитку суспільства з'являється лихварський кредит, який надавався дрібним виробникам спочатку в товарній, а потім у грошовій формах. Характерними рисами лихварського кредиту були невиробничий характер його використання та високий позичковий відсоток.

Крім лихварського, товаровиробники надавали один одному кредити при купівлі-продажу товарів. Такі кредити необхідні, оскільки виробництво та продаж різних товарів виконується у різний час. Отже, якщо продаж товарів за готівку не міг відбутися, то він здійснювався у кредит з відстрочкою платежу.

Кредит за умов ринкової економіки набуває загального характеру. В сучасному світі кредитні відносини стали невід'ємною частиною життя всього суспільства.

Товарно-грошовий обіг функціонує в системі постійної зміни форм вартості і вимагає безперервності. Але у ньому бувають розриви.

Гроші витрачаються на придбання робочої сили (РС) та засобів виробництва (3В), без яких неможливо розпочати виробництво.

Товар Т1 реалізується, отримавши гроші Г1, тобто з прибутком. Розриви (відсутність грошей повна або часткова) мають місце на всіх стадіях. У цих розривах бере участь кредит у вигляді позичок на різні цілі.

Отже, участь кредиту в системі товарно-грошових відносинах зумовлена:

потребою в додаткових коштах для формування основних виробничих фондів та обігових коштів;

тимчасовою (або сезонною) потребою в коштах у зв'язку з великою тривалістю виробничого процесу, коли одержання грошей очікується після майбутнього отримання виручки від реалізації готового товару;

потребою в грошах між періодами виготовлення продукції, відвантаження її та оплати споживачем;

потребою в позичці для ритмічного функціонування виробництва і своєчасної виплати заробітної плати та інш.

Населення бере позики для купівлі або будівництва житла, придбання автомобілів та інших невідкладних потреб. Держави також є великими позичальниками. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреби в коштах та у джерелах їх формування, як у юридичних, так і у фізичних осіб.

В економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення суті кредиту, що пояснюється складністю економічних відносин.

"Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента" (Савлук М. Гроші та кредит. — К.: Либідь, 1992, с.128).

"... кредитні відносини виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів та їх використання на умовах повернення та платності" (Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996, с.184).

У Положенні Національного банку України "Про кредитування" зазначається: "Кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання".

Суть кредиту в найпростішому визначенні — довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику в грошах або товарах надається певна сума капіталу; зазначена сума підлягає поверненню, а за користування цією послугою боржник сплачує обумовлений на договірних засадах відсоток.

Кредит надається тимчасово в грошовій або товарній формі юридичній чи фізичній особі на умовах повернення і виплати процентів. Той, хто надає позику, є позикодавцем (кредитором), а той, хто її позичає на певний термін, — позичальником.

Loading...

 
 

Цікаве