WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Емісія грошей - Курсова робота

Емісія грошей - Курсова робота

- вдосконалення контролю за справжністю грошових знаків і за їх якістю;

- створення системи страхування ризиків, що викликані роботою банків з готівкою.

У відповідності статті 7 Закону України "Про Національний банк України" до функцій Національного банку України відноситься визначення системи, порядку і форми платежів, координація і контроль за створенням електронних платіжних засобів і платіжних систем. Згідно статті 40 вказаного закону Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України.

Також в Україні було прийняте Положення про порядок здійснення безготівкової емісії в Україні. Положення встановлює вимоги Національного банку до порядку здійснення емісії, розповсюдження, обмінних операцій та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні.

Нижчезазначені поняття в цьому Положенні вживаються в такому значенні: агент– банк або небанківська фінансова установа, що на підставі договору, укладеного з емітентом, має право здійснювати розповсюдження, обмінні операції та погашення електронних грошей емітента; держатель – фізична особа, яка є власником суми електронних грошей; електронні гроші – грошова вартість у вигляді вимоги до емітента, яка: зберігається на електронному пристрої; емітується при отриманні грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість;

приймається як засіб платежу емітентом, іншими суб'єктами господарювання та держателями; емісія електронних грошей – діяльність емітента щодо надання держателям засобів платежу у формі електронних грошей, шляхом їх обміну на готівкові або безготівкові грошові кошти, яка пов'язана із зобов'язанням щодо їх погашення пред'явнику; емітент – банк, який здійснює емісію електронних грошей і виконує обов'язки щодо їх погашення; обмінні операції з електронними грошимаоперації,що передбачають обмін електронних грошей одного емітента на електронні гроші іншого емітента або на електронні гроші, номіновані в іншій валюті; оператор – емітент або інший суб'єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування обігу електронних грошей; погашення електронних грошей - вилучення електронних грошей з обігу з одночасним наданням їх пред'явнику грошових коштів у готівковій або безготівковій формі; пред'явник - фізична або юридична особа, яка пред'являє електронні гроші емітенту або агенту для погашення; розповсюдження електронних грошей – відповідно до встановлених емітентом (емітентами) правил надання електронних грошей держателям, не пов'язане із зобов'язанням щодо їх погашення; система електронних грошей – сукупність організаційних, технічних і програмних засобів, також банківських операцій, які забезпечують обіг електронних грошей; скретч-картка – картка з нанесеною на поверхню непрозорою смугою, під якою міститься набір знаків, який дає змогу поповнити електронними грошима електронний пристрій, що знаходиться у розпорядженні держателя, на суму номіналу картки; торговець– суб'єкт господарювання, зареєстрований відповідно до законодавства України, який на підставі укладеного з емітентом або його агентом договору приймає електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги.

Операції з електронними грошима здійснюються емітентами, операторами, агентами, держателями, торговцями та іншими суб'єктами господарювання відповідно до вимог цього Положення, правил, установлених емітентами, та умов договорів, укладених з урахуванням вимог законодавства України. У системах електронних грошей для збереження держателями електронних грошей можуть використовуватися такі види електронних пристроїв: чип, який міститься на пластиковій картці (далі – картка з електронними грошима) або на іншому носії; пам'ять комп'ютера.

В Україні в умовах планово-централізованої економіки існувало чітке розмежування грошового обороту на готівковий і безготівковий. З кінця 1997 р. Національний банк проводить політику лібералізації готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання.

2.2 Аналіз грошової емісії

Відомо, що емісія грошей – це введення в обіг грошових знаків в усіх їх формах, за якого відбувається збільшення грошової маси, котра перебуває в обігу. [11, с. 185]. Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов'язані частини – сфери готівкового та безготівкового обігу.

Проблема емісійних операцій і забезпечення найефективнішого їх впливу на розвиток економіки є однією з головних у діяльності центральних банків усіх країн. На сьогодні для світової практики характерні дві основні моделі центрального емісійного банку: англосаксонська (типові представники – Великобританія та США) і континентальна (більшість європейських країн). Вітчизняний досвід функціонування Національного банку України дозволяє зробити висновок щодо наявності рис економічної самостійності у центрального банку нашої держави. Підтвердженням цьому слугує також і законодавчо-правова база України. [17, с. 105]

У більшості країн світу врегульовується не тільки технічні принципи емісії та вилучення з обігу банківських білетів, а й розміри емісії. Визначено також конкретні види і форми покриття емітованої грошової маси: золото, векселі державного казначейства, державні цінні папери, поручительства у міжнародних фінансових організаціях, валюта, тощо.[8, с. 93]

Національний банк розпочав у 1991 році проводити грошово-кредитну політику. Слід ураховувати й те, що в цей період Україна продовжувала перебувати у рублевій зоні і як грошову одиницю використовувала російський рубль. Національний банк пройшов кілька етапів розвитку грошово-кредитного ринку, використовуючи відповідні монетарні механізми та інструменти, застосовуючи функції, передбачені Законом України "Про банки та банківську діяльність". Розглянемо еволюцію створення грошово-кредитної системи та проведення грошово-кредитної політики в Україні (в рамках якої і проведення емісійної роботи), яку умовно можна поділити на три етапи.

1 етап (1991-1995 роки) – створення самостійної банківської і грошової системи України, організація внутрідержавних і міждержавних розрахунків, кредитна підтримка економіки, опрацювання механізмів валютного регулювання і банківського нагляду, запровадження практики міжбанківських розрахунків на кореспондентських засадах, реформування монетарного менеджменту і статистики, започаткування співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ЕБРР, СБ).

2 етап (1996-1999 роки) – проведення грошової реформи з уведенням в обіг національної грошової одиниці та використання на її основі ринкових елементів регулювання грошово-кредитного ринку.

3 етап (2000-2007 роки) – Подальший розвиток банківської системи та монетарних інструментів із регулювання грошово-кредитного ринку, зорієнтованих на підтримку сталого економічного зростання та цінової стабільності.

Розглянемо детальніше перший етап. У 1991 році було закладено лише фундамент функціонування Національного банку України як центрального банку держави. У цей період він ще не мав належної структури. Банківська система перебувала у зародковому стані. Власної нормативної бази у Національного банку також не було. Під час здійснення контролю за діяльністю комерційних банків, які створювалися, використовувалися нормативно-правові документи колишнього Держбанку СРСР.

7 листопада 1992 року видано Указ Президента України "Про реформу грошової системи України". Пунктом 2 цього указу передбачалося, що починаючи з листопада 1992 року єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець, представником якого у обігу виступає купон Національного банку України.

Протягом 1992 року Національний банк здійснював безготівкову кредитну емісію грошей виключно за рішеннями Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Першу кредитну (безготівкову) емісію Національний банк здійснив відповідно до постанови Верховної Ради від 05.03.1992 р. №2165-ХІІ на завершення міжбанківського заліку взаємної заборгованості в розмірі 20.0 млрд. крб.

Відповідно до постанов Верховної Ради України в 1992 році комерційним банкам було видано кредитів на загальну суму 670 млрд. крб., із них на поповнення обігових коштів державних підприємств та організацій з їх подальшим віднесенням на внутрішній борг – 292 млрд. крб., у тому числі 50 млрд. крб. – для надання кредиту сільськогосподарським організаціям.

У грудні 1992 року згідно з рішенням Кабінету Міністрів України (постанова КМУ від 05.12.1992 р. № 679 та № 682) уперше були надані емісійні кредити Міністерству фінансів України для фінансування витрат сільського господарства та вугільної промисловості на загальну суму 329.7 млрд. крб.

Така ситуація з наданням безготівкових емісійних кредитів тривала і в 1993 році.

1993 року Національний банк уперше зробив спробу розробити Основні напрями грошово-кредитної політики, які передбачали відповідні цілі та механізми її реалізації (головною проблемою банківської системи України у 1993 році було подолання гіперінфляції і забезпечення стабільності національної грошової одиниці).

Loading...

 
 

Цікаве