WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Депозитні операції банків - Курсова робота

Депозитні операції банків - Курсова робота

n – кількість періодів, за які нараховуються відсотки за депозитом.

Нарахування простих відсотків здійснюється на сальдо за рахунком за фактичний строк зберігання коштів із врахуванням змін відсоткової ставки. Нарахування складних відсотків ("відсотків на відсотки") здійснюється на сальдо за рахунком і нараховані раніше відсотки із врахуванням змін відсоткової ставки і строку розміщення коштів.

Процес нарощування депозиту за рахунок відсотків за депозитом називається капіталізацією відсотків. Наступненарахуванняздійснюється на суму депозиту з урахуванням відсотків. Нарахування відсотків починається з наступного дня після надходження грошової суми на депозитний рахунок клієнта і проводиться шляхом множення денного залишку на рахунку на денну відсоткову ставку.

Отже, банк може використовувати один з двох методів нарахування відсотків:

1) метод рівних частин. У разі використання цього методу при нарахуванні відсотків за депозитом за кожний період нарахування застосовується проста відсоткова ставка. При цьому не враховуються нараховані раніше відсотки.

2) актуарний метод. Відсотки за цим методом розраховуються з використанням складної відсоткової ставки, тобто з урахуванням нарахованих раніше відсотків. У своїй діяльності банк може використовувати лише один з цих методів нарахування відсотків.

У момент внесення коштів на депозитний рахунок депозит враховується на всю суму його номіналу. Відмінності обліку номіналу депозиту визначаються одним з методів: за період і на період.

У банківській практиці відсотки сплачуються депоненту по закінченні певного періоду, тобто за період. У цьому випадку номінальна сума депозиту і сума, що перераховується на депозитний рахунок, збігаються. У разі сплат відсотків на період банк сплачує депоненту відсотки в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Цей метод застосовується при обліку дисконтних ощадних (депозитних) сертифікатів. Величина дисконту є сумою відсотків. Сума цього дисконту амортизується протягом терміну дії депозитного договору. Амортизація відсотків – процес віднесення сум сплачених авансом відсотків за депозитами на витрати (доходи) на систематизованій основі. Протягом строку дії депозитної угоди сума авансованих відсотків має бути повністю замортизована.

Національний банк повинен регулювати рівень відсоткової ставки за депозитами. Йдеться насамперед про обмеження банківської конкуренції в сфері депозитних відсоткових ставок.

Достатньо високий розмір депозитного відсотка дисциплінує КБ, вимагає від нього ефективного використання цього виду залучених ресурсів, адже банк, отримавши кошти у тимчасове користування, повинен не тільки повернути їх, але й виплатити відсоток.

6. Особливості депозитів фізичних осіб

Досить значний резерв потенційних кредитних ресурсів, що мобілізуються банками, є на рахунках фізичних осіб.

Банкам у цьому зв'язку необхідно будувати свою політику залучення коштів від населення, використовуючи такі важелі заохочення:

  • розширення видів депозитів та урізноманітнення умов їх використання;

  • встановлення ставок депозитних процентів під впливом грошового ринку;

  • диференціювання депозитних процентів залежно від виду, строку вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилучення;

  • надання пільг власникам вкладів (наприклад – видача кредиту, касово-розрахункове обслуговування);

  • упровадження обов'язкового страхування депозитів громадян у державних органах.

В Україні 1999 року створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе погасити перед вкладником своїх зобов'язань.

Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку. Джерелом формування коштів Фонду є:

  • початковий збір з банків у розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу;

  • регулярні збори з банків у розмірі 0,5 відсотка загальної суми вкладів і процентів з них (сплачується один раз на рік);

  • спеціальні збори з комерційних банків у розмірах, що не перевищують щорічних регулярних зборів;

  • внесок держави – 20 млн грн., що вносить НБУ за рахунок видатків;

  • доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери;

  • кредити вітчизняних банків, міжнародних фінансових інститутів та іноземних банків;

  • інші джерела, не заборонені законодавством України.

Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду постійно збільшується.

У момент відкриття депозиту між фізичною особою (вкладником) і відповідним банком виникають правові відносини, які перестають діяти лише після закриття рахунку. Відносини можуть бути обумовлені в договорі, якщо ж договір не укладається – правовий режим закріплено в Законі України "Про банки і банківську діяльність".

Вкладниками банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства. Вклади громадян мають добровільний і цільовий характер, не обмежуються сумами і кількістю рахунків в банку.

Таємниця вкладів, зберігання їх і видача на першу вимогу вкладника гарантується державою або банком. Дохід, що виплачується вкладникам за вкладами, не оподатковується. Усі документи, пов'язані з переходом вкладів до спадкоємців, вільні від сплати державного мита.

Довідки про вкладників і про операції з вкладами видають (крім самих вкладників та їх законних представників):

  • судам, органам прокуратури, службі безпеки, міліції в справах, що є в їх провадженні та за якими відповідно до чинного законодавства може бути застосована конфіскація майна, а також судам із цивільних справ, що випливають із кримінальних і є в їх провадженні;

  • судам з цивільних справ про стягнення аліментів або про розподіл вкладу, що є спільним майном подружжя;

  • державним нотаріальним конторам і народним судам щодо спадкових справ про вклади померлих вкладників, що є в їх провадженні.

Підставою для видачі довідки можуть бути лише письмові запити суддів прокурорів, слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ і служби безпеки та державних нотаріусів.

Довідку про наявність вкладу на ім'я відповідного вкладника підписують керівники і головний бухгалтер банку. В довідці вказується, кому і з якого приводу її видано.

Вклади не підлягають арешту чи стягненню інакше, як присудами чи постановами судів. Це ж стосується і конфіскації вкладів.

Вкладники комерційних банків мають право:

  • розпоряджатися вкладом як особисто, так і через представника;

  • вказувати осіб, яким вклад повинен бути виданий після їх смерті;

  • зараховувати на вклади суми заробітної плати чи інших доходів;

  • списувати з вкладних рахунків суми за різними видами платежів.

Розглянемо деякі особливості розпоряджень вкладами:

  • особа, яка внесла вклад на ім.'я іншої особи, не має права розпоряджатися цим вкладом;

  • представником вкладника є особа, котра має від нього письмове уповноваження-доручення на розпорядження вкладом чи на його одержання;

  • представником повнолітнього вкладника, дієздатність якого обмежена, є його опікун або піклувальник;

  • вкладами, внесеними будь-ким на ім'я неповнолітніх, які не досягли 18 років, розпоряджаються: до досягнення неповнолітніми 15 років – їхні батьки чи опікуни, а при досягненні 15 років – вони особисто, але з дозволу своїх батьків чи опікунів;

  • вкладами, що внесені неповнолітніми на своє ім'я самостійно, розпоряджаються самі неповнолітні;

  • громадяни України, котрі працюють за кордоном, а також члени їхніх сімей можуть розпоряджатися вкладами за дорученням через своїх представників.

2

Loading...

 
 

Цікаве