WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківські рахунки - Курсова робота

Банківські рахунки - Курсова робота

Правилами НБУ також встановлено, що банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на ньому немає залишків коштів.

4. Правова природа договору банківського рахунку

Правове регулювання відносин між установами банків і клієнтами ґрунтується на договорі банківського рахунка. Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій, а банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ст. 1065 Цивільного кодексу України).

У банківській практиці договір банківського рахунка охоплює поняття "договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування", який застосовується у відносинах банків із суб'єктами господарювання, і "договір на відкриття й обслуговування банківського рахунка", що використовується у відносинах банків з громадянами.

Відносини, які виникають між банком і клієнтом, умовно можна поділити на дві групи: а) відносини, що стосуються відкриття та закриття банківського рахунка; б) відносини, пов'язані зі зберіганням у банку коштів клієнта та здійсненням банком розрахункових операцій, тобто безпосередньо здійснення розрахунково-касового обслуговування.

За своєю правовою природою інститут банківського рахунка становить складну конструкцію, яка включає як приватні, так і публічні елементи. По-перше, він є сукупністю правових норм, що стосуються різних галузей права (цивільного, фінансового, адміністративного). По-друге, банківський рахунок слід розглядати як правовідносини з численним складом учасників з приводу зберігання і руху коштів. Тут можна виділити публічно-правові суб'єкти у вигляді податкових органів держави і НБУ та приватно-правові суб'єкти у вигляді конкретного банку і клієнта, які укладають договір. По-третє, укладенню договору банківського рахунку передують два види публічно-правових обов'язків: перший — обов'язок клієнта — юридичної особи тримати свої гроші в банку; другий — право вибору юридичною особою банку для обслуговування та необмежена кількість рахунків, які можна відкривати. Крім того, між банком і клієнтом виникають договірні відносини про встановлення цивільних прав і обов'язків, які відображують їхні інтереси.

Правовідносини, пов'язані з відкриттям рахунків у банку, виникають внаслідок здійснення певних юридичних фактів, зокрема, подання: заяви на відкриття рахунка; документів, що підтверджують законність створення юридичної особи; картки із зразками підписів осіб і відбитком печатки.

Відповідно до ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли він не має можливостей прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необгрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на відповідний захист.

Зазначений договір укладається за довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, відповідальність за їх невиконання, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.

У договорі банківського рахунка встановлюється плата за користування послугами банку у вигляді періодичної фіксованої плати або в певному розмірі для конкретної операції.

У договорі на розрахунково-касове обслуговування передбачається конкретна відповідальність обох сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань. Так, банк несе відповідальність за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунка клієнта або неправильне зарахування банком сум. Клієнт, у свою чергу, несе відповідальність за неповідомлення банку про помилково зараховані на його рахунок суми; за неодержання клієнтом замовленої суми готівки; за несвоєчасну сплату послуг банку тощо. У договорі можуть фіксуватися розміри штрафів за порушення, допущені сторонами, а також порядок розгляду спорів, особливі та додаткові умови. Цей договір є правовою формою, в рамках якої здійснюються розрахункові операції між підприємствами, організаціями.

Договір банківського рахунка є двостороннім, консенсуальним, безстроковим і платним. У ньому зазначаються права й обов'язки сторін (банку і його клієнта). Так, одна сторона — власник рахунка вправі вимагати від банку оперативного здійснення банківських операцій, а його обов'язком є виконання всіх встановлених правил розрахунків. Відповідно банк має право використовувати тимчасово вільні кошти власника рахунка, вимагати виконання банківських правил, зобов'язується здійснювати касово-розрахункове обслуговування власника рахунка, зберігати банківську таємницю.

Зміст відносин між банком і власником рахунка визначається не тільки волею учасників, а й банком, який визначає умови договору. Права й обов'язки власника рахунка і кредитної установи здійснюються на умовах, визначених у правилах Національного банку України. Власник рахунка зобов'язаний виконувати правила здійснення розрахунків і не може включати умови, пов'язані з додатковими зобов'язаннями по договору.

Списання коштів з рахунків здійснюється банками на підставі розпорядження клієнтів. Списання коштів з рахунка клієнта без його розпорядження допускається на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Отже, обидві сторони розрахункових правовідносин (комерційний банк і власник рахунка) не мають права ухилятися від закону — вони діють лише в його межах.

Крім договору банківського рахунка між банком і клієнтом може бути укладений договір банківського вкладу. Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Щодо відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовується положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено гл. 72 Цивільного кодексу України або не випливає із суті договору банківського вкладу.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначають: вид банківського вкладу; суму, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк дії договору; розмір і порядок сплати відсотків, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.

Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмову форму договору банківського вкладу вважають дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладений рахунок вкладника підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законодавством і звичаями ділового обороту.

Loading...

 
 

Цікаве