WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківські гарантії та ризики. Міжнародні розрахунки - Курсова робота

Банківські гарантії та ризики. Міжнародні розрахунки - Курсова робота

назва сторони, що отримує переказ, її точна адреса і номер рахунку в банку;

назва банку, клієнтом якого є той, хто отримує переказ;

мета та призначення переказу;

номер і дата зовнішньоторговельного контракту;

назва товару;

номер рахунку клієнта, з якого має бути списана сума переказу, а також можливі витрати і комісія за виконання переказу.

При переказуванні коштів за фактично поставлений товар (надані послуги) необхідно вказати дату його прибуття в країну, при переказуванні для оплати авансу — відсоток авансу.

На заяві на переказ обов'язково вказується спосіб передавання платіжного доручення за кордон. Як уже було сказано, використовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою, телексом або каналами СВІФТ. Переказування телексом або каналами СВІФТ здійснюється за рахунок переказника і через списання суми вартості повідомлення з рахунку клієнта відповідно до встановлених тарифів у кожному конкретному банку.

Більшість банків, наприклад у США, не приймають до виконання платіжних доручень, що надійшли поштою, або вимагають додаткового підтвердження їх телексом. Каналами системи СВІФТ передаються повідомлення тільки в ті банки, які входять до такої системи банківського зв'язку. Заява на переказ підписується від імені організації уповноваженою особою і скріплюється печаткою. При отриманні заяви на переказування коштів за кордон відповідальний виконавець комерційного банку перевіряє правильність її оформлення відповідно до нормативних документів, звіряє підписи і печатки зі зразками.

У разі неправильного оформлення заява на переказ повертається клієнту не пізніше наступного робочого дня разом із супроводжувальним листом, в якому вказуються причини повернення.

Особливе значення в момент приймання заяви має перевірка сальдо рахунку клієнта, тобто наявність коштів, необхідних для переказування, а також оплати комісії за виконання переказу.

На прийнятій до виконання заяві на переказ відповідальний виконавець проставляє штампи із зазначенням дати і реєструє його або у книзі реєстрації переказів за кордон, або в автоматичному режимі. Виконання поданих заяв на переказ здійснюється, як правило, протягом трьох робочих днів.

У день виконання платіжного доручення в банку робиться відповідний запис по балансу або у формі виписки меморіального ордера, або в автоматичному режимі, а саме: сума платіжного доручення списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунку "Ностро" в банку-кореспонденті. Сума комісії відповідно до існуючого тарифу списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунок доходів банку, суми телексних витрат або витрат за користування мережею СВІФТ списуються також з рахунку клієнта і кредитуються на рахунку доходів банку. У меморіальному ордері обов'язково проставляється термін валютування. Якщо валюта платежу відрізняється від валюти, у якій ведеться рахунок клієнта, в момент платежу робиться перерахунок валюти платежу у валюту рахунку за діючим курсом на валютному ринку і списання з рахунку відповідної суми валюти.

3. Використання банківської гарантії

У більшості випадків банківська гарантія не використовується. Записана в договорі послуга виконується, як і обумовлювалось, а гарантія погашається після закінчення терміну її дії. Іноді гарантійний документ, якщо він уже не потрібний, повертається в банк, який його видав.

У міжнародній практиці розрахунків існує правомірне і неправомірне використання банківських гарантій.

Правомірне використання. Якщо постачальник, на думку бенефіціара гарантії, порушив своє договірне зобов'язання, останній може скористатися гарантією.

Як правило, проста письмова заява бенефіціара про настання строків сплати гарантійної суми — достатня умова для здійснення гарантійним банком або його кореспондентом негайного платежу. Передумовою є лише те, щоб використання відбувалося беззастережно, протягом термінів дії і на умовах, які передбачалися гарантією. Якщо банк-гарант доручив банку-кореспонденту в країні бенефіціара видати гарантію, то вимога виставляється там. Банк-кореспондент негайно заплатить і, посилаючись на зустрічну гарантію, яку він має, почне вимагати суму від банку-гаранта. При цьому банк-кореспондент вирішує, чи використана гарантія у повному обсязі з її умовами.

Банк-гарант також негайно виконає своє зобов'язання за платежом і потім зніме цю суму з рахунку принципала. Правову основу для цього дає підписана клієнтом заява про відповідальність (реверс), яка є складовою гарантійного договору.

Неправомірне використання. Сутність банківської гарантії полягає в її абстрактному характері. З цього випливає принцип виключення: будь-яка спроба затягнути оплату гарантії не з вини банку, який її надав (виплата за гарантією може затримуватись через виставлення постійних претензій бенефіціаром принципалу), може призвести до значної втрати довіри до цього банку і вплинути на його рейтинг.

Обмеження принципу виключення заперечень виникає з основного правила "вірність і віра". Так, якщо банк дізнається, що правова угода, яка лежить в основі гарантії, порушує, наприклад, закон або відповідні звичаї, він може і повинен відмовити в платежі. Відмовити у виплаті, незважаючи на формальне виставлення вимог за гарантією, банк може лише за наявності дуже суворих передумов: вимога вже на перший погляд має здаватися протизаконною.

Досвід багатьох років видачі банківських гарантій показав, що необґрунтоване вимагання гарантії трапляється дуже рідко. Навіть якщо таке інколи і трапляється, то, як правило, все з'ясовується через переговори і сума відшкодовується.

Якщо гарантія вимагається без обґрунтування, завданий збиток виявляється незастрахованим (таку можливість іноді надають муніципальні органи зі страхування експортних ризиків) і врегулювати це питання через переговори не вдається, принципалу зазвичай залишається лише довгий і досить дорогий процесуальний шлях для повернення своїх грошей. Справа ускладнюється тим, що бенефіціари, які перебувають за межами національних кордонів гаранта, часто наполягають на видачі гарантії банком власної країни.

4. Задача

Банк в Лондоні встановив наступний курс доллара США -продаж 1,7526 доларів США за 1 фунт стерлингів ,-купівля -1,7612 доларів США за 1 фунт стерлингів .

Визначити : скільки фунтів стерлингів можна отримати за 1000 доларів США .Скільки доларів США можна отримати за 1500 фунтів стерлингів.

Розвязок:

Скільки фунтів стерлингів можна отримати за 1 000 доларів США?

1000*1,7526=1752,60 фунтів стерлингів

Скільки доларів США можна отримати за 1 500 фунтів стерлингів?

1500/1,7612=851,69 доларів

Використана література

  1. Міжнароднірозрахунки та валютні операції: Навч. посібник / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 392 с

  2. Петрашко Л. П 30 Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.

  3. Мілай А. О. Кредитно-розрахункові операції : Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004. — 204 с. — Бібліогр.: с. 197-200.

  4. Закон України "Митний кодекс України" від 12 грудня 1991 року, розд. V "Мито та митні збори".

  5. Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 року.

  6. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 19 лютого 1992 року, ст. 11.

  7. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ № 527 18.12.98.

  8. Международные правила интерпретации коммерческих терминов ИНКОТЕРМС. Ред. 1990 г.

  9. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / За ред. А. С. Філіпенка. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.

  10. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник / За заг. ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 392с.

  11. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. Посібник. - КНЕУ, 2001. -204с.

  12. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів: Наказ МЗЕЗТ України № 75 від 5.10.95.

  13. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції. -К.:ЦУЛ, 2003.-620с.

  14. Руденко Л.В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Навч. посібник. -К.: "Академія", 2002.-376с.

Loading...

 
 

Цікаве