WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банки як учасники ринку ціних паперів - Курсова робота

Банки як учасники ринку ціних паперів - Курсова робота

Прості акції розповсюджуються шляхом укладення договору купівлі-продажу між банком і клієнтом. Розміщення акцій через фондову біржу здійснюється так, як і всі операції купівлі-продажу цінних паперів на фондовому ринку.

Після завершення розповсюдження акцій банк аналізує підсумки випуску і складає звіт, який направляється в Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку для реєстрації . Прості і привілейовані іменні акції можуть передаватися іншим юридичним чи фізичним особам на підставі угоди про передачу і оформлення на таких акціях передавального напису – індосаменту.

Банк може викуповувати акції в акціонерів за їх заявою за номінальною чи курсовою вартістю для їх наступного акумулювання чи для перепродажу.

Для збільшення статутного капіталу згідно з вимогами Національного банку щодо мінімального його розміру акціонерні банки вдаються до повторних емісій, які проводяться при повній оплаті акціонерам всіх раніше випущених акцій.

Для залучення ресурсів на тривалий термін банки вдаються до емісії облігацій, які є дуже ліквідними і дохідними цінними паперами для інвесторів, а в деяких випадках надають їм можливість конвертувати облігації в акції банку-емітента.

Облігації можуть випускатися згідно з чинним законодавством України:

  • іменні;

  • на пред'явника;

  • дисконтні;

  • з обмеженим або вільним колом обігу.

Облігації можуть випускатися на суму, що не перевищує 25% статутного капіталу і тільки після повної оплати всіх випущених раніше акцій .

Сума позикового капіталу в банку залежить від певної кількості факторів, серед яких і процент, що банк сплачує власникам облігацій. Під час зниження облікової процентної ставки банку вигідно мобілізувати капітал у такий спосіб. Перевагами цього методу є постійна вартість капіталу протягом певної кількості років, якщо за облігаціями пропонується фіксована процентна ставка.

У банках України досвіду мобілізації капіталу шляхом випуску довготермінових облігацій ще немає.

До цінних паперів власного боргу банків відносять також ощадні сертифікати та векселі – фінансові інструменти, які відіграють роль депозитів, і можуть використовуватися як інструменти фондового ринку, заставні документи при банківському кредитуванні або як документи при розрахунках. Ці властивості роблять цінні папери банківського боргу високоліквідними, і банки часто застосовують випуск цих цінних паперів як для збільшення залучених коштів, так і для формування своїх вторинних резервів.

У банківській практиці ощадні сертифікати розглядаються також як керовані пасиви, тому що завдяки продажу їх на вторинному ринку власник може отримати прибуток, не змінивши при цьому суми залучених банком коштів.

Ощадний (депозитний) сертифікат в Україні визначається як письмове свідоцтво банку-емітента про вкладання в ньому коштів, яке засвідчує право власника або його представника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів на нього.

Деякі банки почали випускати векселі. Їх випуск може здійснюватися як для використання власних векселів як інструментів відтер мінування боргів, або для залучення коштів. Банки в обох випадках оперують власними банківськими векселями.

Банк, що випускає вексель, засвідчує грошове зобов'язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя.

Інвестори можуть використовувати банківські векселі не тільки для заощадження власних коштів і одержання за ними доходу, а й як інструменти фондового ринку, що вільно на ньому обертаються, як інструменти застави при одержанні від банків-емітентів кредиту, можуть подавати ці векселі до деяких банків до врахування.

До активних операцій банків відносяться інвестиційні операції та вкладення банків в державні цінні папери.

Якісне проведення банками активних операцій неможливе без здійснення ними інвестиційної діяльності. Надаючи кредити, банки отримують високий дохід, але наражаються на суттєвий кредитний ризик. А вкладаючи вільні кредитні ресурси, вони повинні потурбуватися про диверсифікацію ризиків та достатню ліквідність активів. Цим вимогам цілком відповідають саме інвестиційні операції банків.

Інвестиційні операції банків – це вкладення коштів у інвестиційні цінні папери.

Банки розвинутих країн найбільше доходів одержують від вкладень своїх власних і залучених коштів у державні цінні папери.

Державні цінні папери є об'єктом операцій центрального банку на відкритому ринку для регулювання грошово-кредитної політики даної держави та покриття дефіциту державного бюджету.

Державні цінні папери можуть випускатися для погашення раніше розміщених державних позик, забезпечення касового виконання державного бюджету, фінансування цільових програм, що здійснюються місцевими органами влади.

Масштаби позикових коштів держави за рахунок емісії державних цінних паперів у кожній державі неоднакові. Основними видами державних цінних паперів є казначейські векселі, казначейські зобов'язання, державні облігації .

Первинне розміщення боргових зобов'язань держави може здійснюватися трьома способами:

  • відкритого продажу;

  • індивідуального продажу;

  • шляхом аукціону.

Відкритий продаж державних цінних паперів здійснюється протягом тривалого часу, цінні папери продаються всім бажаючим на єдиних умовах.

При індивідуальному розміщенні цінних паперів держави уряд безпосередньо або через посередників проводить переговори з інвесторами, у ході яких обумовлюються умови одержання державного кредиту під випуск боргових зобов'язань.

Україна, як і більшість ринкових держав світу, обрала аукціонну форму розміщення своїх державних цінних паперів. Потенційні покупці при цій формі розміщення подають державному агентові Національного банку України заявки, в яких вказують обсяг цінних паперів і умови, за якими вони можуть їх придбати.

Доходи за державними цінними паперами також можна виплачувати кількома способами:

  • встановленням фіксованого процентного платежу;

  • застосуванням плаваючої ставки доходу;

  • використанням ступінчастої процентної ставки;

  • індексуванням номінальної вартості цінних паперів;

  • реалізацією боргових зобов'язань зі скидкою проти їх номінальної вартості;

  • проведенням виграшних позик.

Сьогодні в Україні основним типом державних цінних паперів є облігації внутрішньої державної позики, хоча знаходять застосування і казначейські векселі.

Облігації – це електронні записи на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів, кожний випуск оформляється глобальним сертифікатом.

Придбання облігацій на первинному ринку за власні кошти та за дорученням і за кошти клієнтів може здійснюватися банками за умови наявності дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів; виконання встановлених економічних нормативів та задовільного фінансового стану; наявності договору з НБУ як депозитарієм державних цінних паперів про депозитарне обслуговування облігацій; наявності договору з клієнтами на придбання облігацій на аукціоні та відкриття клієнтам рахунків у цінних паперах.

Розміщення ОВДП за допомогою аукціону проводиться Національним банком України на базі використання відповідної комп'ютерної системи.

Операції з ОВДП на вторинному ринку комерційні банки здійснюють як брокерські.

Депозитний сертифікат Національного банку України – ще один із монетарних інструментів НБУ, який є його борговим зобов'язанням у бездокументарній формі, що засвідчує розміщення в НБУ коштів інших банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку.

Кредитні операції з цінними паперами можуть бути як активними, так і пасивними. Надання ломбардних кредитів, врахування векселів, операції зворотного репо мають суто кредитний характер, але як застава тут виступають різні види цінних паперів, що й дає підставу відносити їх одночасно і до активних операцій з цінними паперами.

У даний час в Україні юридичні особи є власниками значної кількості цінних паперів: державних, муніципальних, корпоративних, що також можуть бути використані для забезпечення банківського кредиту.

До позабалансових операцій банків із цінними паперами відносяться посередницькі операції банків із первинної емісії та розміщення цінних паперів інших емітентів, брокерські операції банків та депозитарна діяльність.

Значення позабалансових операцій банків з цінними паперами визначається необхідністю надання своїм клієнтам широкого спектра послуг за всіма напрямками банківської діяльності.

Посередницькі, трастові послуги зараз відіграють для банків важливу роль, збільшуючи їх комісійні доходи. Банки виконують для різноманітних емітентів випуск їх цінних паперів та первинне розміщення. Ця операція називається стороння емісія.

Організовуючи роботу щодо комісійної посередницької діяльності з емісії та розміщення цінних паперів, банк бере на себе роль інвестиційної компанії.

Висновки

Попри те, що комерційні банки відіграють визначальну роль у розвитку фондового ринку країни, в умовах нерозвинутості небанківського фінансового сектору та фондового ринку загалом необхідно вирішити ще низку питань.

Отже, банки можуть відігравати різноманітну роль на фондових ринках, в залежності від національного законодавства тієї чи іншої країни, історичних традицій і особливостей формування національних фондових ринків. А розвиток фондового ринку, в свою чергу, призводить до виникнення широкого спектру банківських послуг. Так, банки зацікавлені в постійному розширенні та урізноманітненні своїх операцій на фінансовому ринку, та, зокрема, і на ринку цінних паперів.

На відміну від більшості торговців, банки є економічно незалежними учасниками фондового ринку, самостійно приймаючи рішення щодо інвестування коштів. Одним із найперспективніших напрямів діяльності банків на фондовому ринку є організація випусків цінних паперів, особливо корпоративних облігацій.

Все ж, попри те, що комерційні банки відіграють визначальну роль у розвитку фондового ринку країни, все ж існують певні важливі питання, які потребують негайного вирішення.

Список використаних джерел

  1. Конституція України // Віс. Верховної Ради. – 1996. – №30.

  2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" № 3541-15 від 15.03.2006 // http: // www.rada.gov.ua

  3. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" № 3480-15 від 23.02.2006 // http: // www.rada.gov.ua

  4. Банківська справа: Навч. посібник / За ред. д. е. н., проф. Ф.Ф.Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – 461 с.

  5. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук. – 3-тє вид. – К.: Алеута; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 500с.

Loading...

 
 

Цікаве