WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банки як учасники ринку ціних паперів - Курсова робота

Банки як учасники ринку ціних паперів - Курсова робота

6

Зміст

Вступ

1.Банки як учасники ринку цінних паперів

2. Сутність та види операцій банків з цінними паперами

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Функціонування відкритої ринкової економіки не можливо без стійких зв'язків між окремими її складовими. Активний розвиток економіки України останніх років обумовлює розвиток всіх її секторів, зокрема фінансового. Однак якщо окремі з них розвиваються більш високими темпами, то деякі не можуть показувати такі стійкі та високі темпи росту. Так, активність функціонування банків на фондовому ринку на сьогодні є одним з чинників, який вказує на успішність розвитку всієї економічної системи країни. У зв'язку з особливостями функціонування українського ринку цінних паперів діяльність комерційних банків справляє на його розвиток великий вплив. Комерційний банк – єдиний у ринковій економіці універсальний інститут посередництва, здатний виконувати все різноманіття операцій на фінансовому ринку країни, в тому числі і на його фондовому сегменті.

Банківська система через фондовий ринок забезпечує економіку необхідною кількістю засобів платежу за рахунок ефекту мультиплікатора і трансформує заощадження в інвестиції. Комерційні банки відіграють визначальну роль у розвитку фондового ринку України. А, отже, держава має об'єктивні передумови для широкомасштабного запровадження нових фінансових механізмів для вирішення даної проблеми. В роботі доведено, що одним із найефективніших методів вирішення питання щодо ефективного використання комерційними банками вільних коштів в ринкових умовах господарювання є саме перетворення їх в інвестиції. Зваживши на все це, проблему функціонування банків на ринку цінних паперів слід розглядати як одне із найважливіших політичних та економічних завдань, що постали нині перед нашою країною.

1. Банки як учасники ринку цінних паперів

У залежності від національного законодавства тієї чи іншої країни, історичних традицій і особливостей формування національних фондових ринків банки можуть відігравати на них різноманітну роль.

Основна теоретична і практична проблема тут полягає в тому, як розподілити ризики, що властиві звичайним "класичним" банківським операціям (депозитно-позиковим і розрахунковим), від ризиків, що виникають у зв'язку з тим, що банки беруть участь на фондовому ринку.

У світовій практиці відомо два підходи до проблеми сполучення звичайної банківської діяльності з діяльністю на ринку цінних паперів.

Згідно з першимбанкам забороняється займатись деякими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів (брокерською, дилерською, організатора ринку), а також повинні бути суттєво обмежені окремі види непрофесійної діяльності як інвесторів (вкладення в недержавні цінні папери, крім дочірніх банківських і фінансових компаній).

Цей підхід застосовується в США, де розподіл універсальних банків на комерційні та інвестиційні на межі 30-х років XX ст. був запроваджений у відповідь на хвилю масових банкрутств банків. Причиною цих банкрутств була надмірна активність банків із вкладання залучених коштів клієнтів у державні цінні папери. Сувора економічна криза і депресія призвели до масових банкрутств компаній, як наслідок — до ланцюжка банкрутств банків. Свою роль зіграла також відсутність певного державного регулювання банківської інвестиційної діяльності, в тому числі суттєвих обмежень на таку діяльність. У результаті економічної кризи ринок цінних паперів і банківська система США були настільки зруйновані, ослаблені і дискредитовані, що довелось фактично спочатку перебудовувати систему державного регулювання фінансового ринку. На цьому фоні концепція розподілу банків на комерційні та інвестиційні ("Закон Гласса-Стігала") була легко прийнята і протягом декількох десятиріч з успіхом вирішила поставлену задачу, а саме, захист коштів масових вкладників від ризиків, властивих інвестиціям у цінні папери.

Другий підхідстановить собою дозвіл банкам поєднувати звичайні банківські операції з більшістю операцій на ринку цінних паперів (як професійних, так і непрофесійних). Такий підхід переважає в європейських країнах і прийнятий як основний для майбутньої об' єднаної Європи. Згідно з цим підходом обмеження ризиковості банківських інвестиційних операцій повинно здійснюватись не кардинальними заходами прямого розподілу функцій, а шляхом ведення спеціальних "вбудованих" обмежень, дестимулюючих надмірні інвестиції банків у цінні папери, шляхом належного державного контролю за банківською діяльністю, а також надмірної уваги до проблеми конфлікту інтересів при операціях на фінансових ринках.

Із моменту зародження сучасної української банківської системи (кінець 80-х – початок 90-х років) законодавство дотримувалось іншого підходу — універсальності банків.

Отже, комерційні банки в Україні можуть здійснювати всі види діяльності та всі види операцій на ринку цінних паперів, які дозволені чинним законодавством, а саме:

  • управління інвестиціями і фондами;

  • брокерська та дилерська діяльність;

  • розрахункове обслуговування учасників ринку цінних паперів;

  • ведення реєстру та депозитарне обслуговування;

  • консультаційна діяльність тощо.

Ринок цінних паперів – це система економічних відносин, пов'язаних з емісією, розміщенням, купівлею-продажем цінних паперів. За своєю структурою ринок цінних паперів є багаторівневим.

Так, на первинному ринку здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, на вторинному ринку відбуваються купівля-продаж цінних паперів, випущених раніше.

Суб'єктами фондового ринку є покупці і професійні учасники.

Продавці на ринку – це емітенти цінних паперів, споживачі інвестиційного капіталу. Емітенти бажають залучити у свій господарський оборот тимчасово вільні кошти покупців цінних паперів для одержання прибутку в кінцевому результаті. Емітентами можуть виступати держава, органи місцевого самоврядування, акціонерні товариства, спільні та іноземні підприємства, банки, біржі та ін.

Покупці ринку цінних паперів виступають у ролі інвесторів. Інвестори поділяються в свою чергу на дві самостійні групи:

  • індивідуальні інвестори (фізичні особи);

  • інституційні інвестори (фінансово-кредитні установи).

Багато інвесторів об'єднують свої тимчасово вільні кошти і шукають можливості вкласти їх у дохідні цінні папери, заволодіти контрольними пакетами акцій, розмістити свої капітали у різні галузі економіки, для диверсифікації ризикованості вкладень.

Професійними учасниками ринку цінних паперів є брокери і дилери. Вони мають доступ до ринкової інформації, працюють на ринку дуже активно, їх операції мають спекулятивний характер.

Щодо інструментів даного ринку, то ними є цінні папери, тобто грошові документи, що засвідчують право володіння чи кредитні відносини, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випускатиме, та їх власником і передбачають виплату доходу у формі дивідендів [19, с.300].

В Україні діяльність банків на ринку цінних паперів регламентується низкою законів, дозволів, положень, зокрема Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", Указом Президента "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку", Постановою НБУ "Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні", статутом банку, дозволами Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ліцензіями Фонду державного майна.

На сьогоднішній день банки на ринку цінних паперів працюють за такими напрямками:

  • операції з державними цінними паперами;

  • купівля-продаж цінних паперів;

  • депозитарно-реєстраторські функції;

  • операції на ринку приватизації;

  • випуск власних цінних паперів.

На ринку державних цінних паперів банки виконують функції інвестора, платіжного агента, дилера, комісіонера, депозитарію державних цінних паперів.

Як торговець цінними паперами банк виконує наступні функції:

  • комісійна діяльність з цінними паперами інших емітентів;

  • комерційна діяльність з власними цінними паперами та паперами інших емітентів;

  • управління фондовими портфелями на довірчих засадах.

Розвиток фондового ринку в Україні призвів до необхідності роботи на ньому депозитаріїв та незалежних реєстраторів. При здійсненні банками таких операцій можна виділити такі напрями як виконання депозитарно-реєстраторського обслуговування власних цінних паперів, депозитарне обслуговування клієнтів банку, виконання функцій депозитарію інвестиційного фонду або інвестиційної компанії та виконання функції незалежного реєстратора.

На ринку приватизації банки виконують функції інвестиційного керуючого, агента фінансових посередників, обліково-розрахункове обслуговування клієнтів при проведенні приватизації, надання консалтингових послуг.

У банках на підставі угод з відділенням Фонду державного майна зберігають бланки сертифікатів, які погашені в ході приватизації.

Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів полягають у випуску цінних паперів, організації їх розміщення, забезпечення ліквідності, виплаті дивідендів акціонерам і доходів за власними борговими зобов'язаннями, веденні реєстру за іменними цінними паперами .

2. Сутність та види операцій банків з цінними паперами

На ринку цінних паперів банки відіграють значну роль. Розвиток фондового ринку в Україні призвів до виникнення широкого спектру банківських послуг. Так, банки зацікавлені в постійному розширенні та урізноманітненні своїх операцій на фінансовому ринку, та, зокрема, і на ринку цінних паперів. Операції банків з цінними паперами поділяються на пасивні, активні, кредитні та позабалансові

До пасивних операцій відносяться такі, як емісія акцій для формування статутного капіталу банку, емісія банками інших цінних паперів власного боргу.

В Україні більшість банків організовано як акціонерні товариства. Власний акціонерний капітал вони формують за рахунок грошових внесків засновників і учасників банків, що забезпечуються випуском акцій. Акція акціонерного банку – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного банку та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку – дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації банку.

Порядок випуску цінних паперів банками України ґрунтується на міжнародній банківській практиці і на основних законодавчих актах держави, а саме: на підставі Законів "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери та фондову біржу", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", Положення Національного банку і Міністерства фінансів України "Про умови здійснення комерційними банками діяльності з випуску та обігу цінних паперів".

Розміщення акцій за рішенням правління банку здійснюється шляхом прямої передплати або через фондову біржу. Акції продаються за курсовою вартістю, яка визначається як сума номінальної вартості плюс сума курсової надбавки. Рішення про мінімальний розмір курсової надбавки приймає правління банку.

Loading...

 
 

Цікаве