WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банки на валютному ринку України - Курсова робота

Банки на валютному ринку України - Курсова робота

У другому розділі досліджено операції комерційних банків з іноземною валютою. У країнах з перехідною економікою і Україні зокрема, недооцінюється значення валютного ринку та ролі банків у його ефективному функціонуванні.

В залежності від типу суб'єктів валютного ринку, які проводять між собою угоди купівлі продажу варто виділити міжбанківський, клієнтський та готівковий.

На ринок готівкової валюти у розвинутих країнах припадає близько одного відсотка загального обсягу валютного ринку. Проте у країнах з перехідною економікою він має набагато більше значення, оскільки він служить формою страхування особистих накопичень, засобом, який дозволяє обійти адміністративні обмеження на проведення операцій з безготівковою іноземною валютою, а також він є своєрідним політичним "барометром".

Обсяг клієнтського ринку в основному залежить від рівня розвитку промисловості країни та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Основою ж системи валютних операцій є міжбанківський валютний ринок, на який припадає близько 80 відсотків світового обсягу валюти. Суб'єктами цього ринку, як правило, є центральні та комерційні банки, які проявляють постійну активність на ньому.

Для успішної роботи на міжбанківському ринку необхідно постійно накопичувати результати щоденної роботи для подальшого аналізу (незалежно від того, були чи не були укладені угоди). Інколи доцільно накопичувати і проміжні результати. Це дозволить в подальшому робити більш точні прогнози по ринку, помічати різноманітні зв'язки даного ринку з іншими фінансовими ринками, приймати оперативні рішення, якщо ситуація є нестандартною.

В кризових ситуаціях у більшості банків, які займають активну позицію на міжбанківському ринку, можуть виникнути серйозні проблеми. І хоча, як правило, періоди кризи не носять затяжного характеру, втрати банків за цей час можуть виявитися досить значними, що і спостерігалося нещодавно в Україні. З 7 вересня 2006 року було заборонено валютообмінні операції з твердими валютами на міжбанківському валютному ринку. НБУ заборонив операції на міжбанківському ринку з ціллю нейтралізації спекулятивного тиску на курс і посилення регульованості курсу гривни до долара США. Дане рішення звичайно виправдане кризовою ситуацією, проте воно безперечно призвело до скорочення доходів банків від валютообмінних операцій і звільнення ділерів.

Кризи на міжбанківських ринках виникають не через зміни ситуацій на суміжних активних фінансових ринках, а через загальні фактори, що тягнуть за собою безлад у всій фінансовій системі країни (а часто і світі).

Міжбанківський валютний ринок України має низку особливостей (в порівнянні з функціонуванням міжбанківських ринків інших країн) пов'язаних у першу чергу зі специфікою структурної перебудови економіки країни. Він дозволяє отримувати значні прибутки за рахунок підвищеного ризику, порівняно з тими ризиками, які несуть банки при роботі на даному ринку у стабільному економічному середовищі (Рис.1).

Як правило, із зміцненням економіки дохідність міжбанківського валютного ринку зменшується. Проте на зменшення дохідності від операцій на ринку України вплинули швидше кризові ситуації в економіці і обмеження НБУ на проведення валютних операцій ніж стабільність економіки.

Основні фактори, які визначають стан міжбанківського валютного ринку України сьогодні:

низька передбачуваність зміни курсу гривні по відношенню до іноземних валют;

відсутність розвинутого ринку цінних паперів;

нерозвинутість заставної системи;

непослідовні дії уряду;

недоступність до інформації економічного характеру для багатьох суб'єктів ринку;

слабка робота українських банків на міжнародному валютному ринку;

відсутність достатнього досвіду роботи на ринку у банківських працівників.

Подальший розвиток міжбанківського валютного ринку України дозволить перейти до більш складних видів фінансової діяльності і вирішити частину завдань пов'язаних зі стратегією як окремо взятого банку, так і банківської системи в цілому.

Валютні операції, тобто угоди по купівлі та продажу іноземної валюти, як правило поділяються на "касові" та "строкові". Проте така класифікація не дозволяє розглянути низку відмінностей характерних для конкретних видів угод з іноземною валютою, які застосовуються в міжнародній практиці.

Розвиток засобів телекомунікацій, системи електронних міжбанківських переказів спричинив появу короткострокових конверсійних операцій - угод типу "тод" і "том".

При здійсненні валютних операцій дуже важливим є точне встановлення дати надходження валюти - "дати валютування" для забезпечення принципу компенсованої вартості, на основі якого діє валютний ринок. Суть принципу полягає в тому, що ні одна із сторін-учасниць обмінної угоди, не надає кредиту іншій. Тому дилінг з поставкою валюти в день укладання угоди варто використовувати лише в тому випадку, якщо для розрахунків використовується валюта країни, що знаходиться в більш пізній часовій зоні.

Оскільки короткострокові угоди є основним фактором визначення ліквідності, відповідний обсяг цих угод, як правило, перевищує обсяг коштів, що використовуються в операціях з більш тривалим строком. Проте дослідження світового досвіду та практичних потреб розвитку валютного ринку України свідчить про необхідність створення і розвитку строкового ринку, який дозволяє:

виробникам та споживачам найрізноманітнішої продукції уникнути чи зменшити ціновий ризик при реалізації чи купівлі товарів;

експортерам та імпортерам зменшити ризик при зміні валютного курсу. Важливе значення у збільшенні активності на цьому ринку мають іноземні інвестори, які зацікавлені вкладати кошти в українські фінансові інструменти та страхувати себе від ризиків зміни курсу гривні до іноземних валют з ціллю репатріації прибутків;

власникам фінансових активів застрахувати себе від ризику падіння їх курсової вартості, а позичальникам від ризику зміни процентних ставок.

Отже, строковий ринок, за своїм призначенням має слугувати механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної кон'юнктури. Функціонування цього ринку дає змогу суб'єктам господарювання максимально мінімізувати свої ризики. Привабливим він є ще й тому, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів.

Розвиток подій на валютному ринку України свідчить, що робота з валютними деривативами вкрай необхідна.

Останнім часом в Україні все більше банків займаються кредитуванням зовнішньої торгівлі. Кредитування проводиться як за рахунок власних валютних коштів так і за рахунок кредитів, отриманих від іноземних банків та міжнародних фінансових організацій за міждержавними та міжурядовими угодами.

Частка виданих кредитів в іноземній валюті у загальному обсязі виданих кредитів постійно зростає (рис.2).

Це пояснюється і розвитком зовнішньоекономічних зв'язків України та розширенням міжнародної торгівлі, і тим фактом, що кредитування в іноземній валюті є дієвим інструментом страхування інфляційних ризиків

Банківські системи в різних країнах мають свої, інколи специфічні форми фінансування міжнародної торгівлі (Рис.3). Нажаль вищеприведене різноманіття методів фінансування як експорту так і імпорту нашими банками не використовується, знаходять застосування лише деякі з них, які носять в основному короткостоковий характер. Це пов`язано з багатьма причинами: нестійкою політикою держави на терені експортно-імпортного регулювання; відсутністю реальних можливостей страхування валютних кредитів та рядом інших. Тому головними критеріями, на нашу думку, під час розгляду заяв позичальника при отриманні валютного кредиту виступають:

валютна окупність проекту;

фінансові можливості позичальника які б забезпечували повернення кредиту;

економічна ефективність кредитного проекту.

Кредити в іноземній валюті повинні використовуватись на цілі зазначені в кредитному договорі. Ці цілі визначаються на підставі контракту чи договору з іноземною фірмою чи фірмою-резидентом, яка спеціалізується на здійсненні імпортних операцій. Ціль проекту в багатьох випадках визначає строки кредитування, графік використання та графік обслуговування боргу. Як правило, строк кредиту обмежується очікуваним строком проекту та очікуваною здатністю клієнта обслуговувати борг.

Loading...

 
 

Цікаве