WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банки на валютному ринку України - Курсова робота

Банки на валютному ринку України - Курсова робота

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок машинописного тексту, в тому числі 8 таблиць, 17 рисунків. Список використаних літературних джерел складає 9 сторінок.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі розкрито суті валютного ринку, визначено його значення у економічному розвитку суспільства, а також дано оцінку місця банків у процесі його функціонування.

Визначення предмету даного дослідження, - валютного ринку, - настільки, здавалось би очевидного поняття, насправді, вимагає попереднього глибокого аналізу. В економічній літературі немає однозначної думки, щодо його визначення, але виходячи з тих функцій, які він виконує у системі ринкової економіки (встановлення ринкових курсів валют; виконання ролі механізму акумуляції і раціонального перерозподілу валютних коштів як у національному так і світовому масштабі; виконання ролі каналу міжнародного переміщення капіталів; розширення можливостей уряду і центрального банку у здійсненні своєї монетарної політики) варто розглядати валютний ринок як сферу економічних відносин по операціях купівлі та продажу іноземної валюти, цінних паперів в іноземній валюті, а також інвестиційної діяльності в іноземній валюті.

Економічні відносини між учасниками міжнародних відносин неможливі без обміну однієї грошової одиниці на іншу. Пропорцією, у якій обмінюється валюта однієї країни на валюту іншої - виступає валютний курс. Іншими словами, кожна національна грошова одиниця має валютний курс - ціну, виражену у іноземній валюті.

Питання про так званий реальний рівень валютного курсу є одним із складних як у теорії так і у практиці. Більш менш просто воно вирішувалось в умовах золотого стандарту, коли валютний і монетний паритет визначався співвідношенням вмісту грошового металу. Процес демонетизації золота значно ускладнив механізм валютного курсотворення. Проте спроби прогнозування валютного курсу робилися вже давно.

Найбільш популярною і мабуть найдавнішою теорією визначення валютного курсу є теорія паритету купівельної спроможності, висунута ще у 1556 році Мартіном Наваро, а пізніше стала предметом дослідження багатьох економістів, таких як Д. Рікардо, Д. Юм, Г. Кессел. Суть теорії полягає в тому, що наша оцінка іноземної валюти залежить від відносної купівельної спроможності двох валют у своїх країнах, тобто пропонуючи певну кількість нашої валюти, ми пропонуємо в дійсності її купівельну спроможність по відношенню до товарів та послуг іншої країни.

Враховуючи, що паритет купівельної спроможності є лише одним із компонентів, що утворюють валютний курс, у сучасному аналізі зміни тенденцій його формування і руху, розглядається вплив низки факторів:

показники економічного росту;

зміна грошової маси на внутрішньому ринку;

рівень інфляції та інфляційні очікування;

рівень процентної ставки;

платоспроможність країни і довіра до національної валюти на світовому ринку.

Поряд із факторами структурного характеру на попит і пропозицію валюти діють фактори кон'юнктурного характеру: спекулятивні операції на валютних ринках та ступінь розвитку інших секторів фінансового ринку.

Із розширенням і поглибленням процесів інтеграції господарського життя порівняння національних вартостей проходить у все більших масштабах, а у валютних курсах, як наслідок, знаходять відображення такі економічні категорії як заробітна плата, витрати виробництва, продуктивність праці, темпи економічного зростання тощо.

Якщо ж абстрагуватися від теоретичних дискусій і мати на увазі суту технічні аспекти проблеми курсотворення, то реальним валютним курсом слід визнати таке його значення, яке дозволить досягнути внутрішньої та зовнішньої рівноваги. Під внутрішньою рівновагою слід розуміти відсутність дефіциту товарів на внутрішньому ринку (при нормальному рівні безробіття), а зовнішньою рівновагою вважають ситуацію, при якій будь-який дисбаланс за поточними операціями фінансується за рахунок автоматичного руху капіталу.

Приймаючи до уваги нерозвиненість на нашому ринку руху капіталів і відсутність дієвих стимулів для розміщення іноземного капіталу, а також негативні наслідки різкого руйнування існуючої структури зовнішньої торгівлі реальним курсом слід вважати такий курс, який би забезпечував інтереси експортерів та імпортерів.

При відсутності регламентацій валютного обміну, формування валютних курсів проходить у межах класичного ринкового механізму, тобто співвідношення попиту і пропозиції. Будь-який намір купувати чи продавати грунтується на останній відомій величині валютного курсу. Якщо позиції покупців і продавців, які випливають з цього співвідношення урівноважуються, то величина валютного курсу залишається незмінною. Будь-яке порушення рівноваги призводить до його зміни. Ця зміна у свою чергу спричиняє протилежні зрушення у позиціях покупців і продавців, які примушують рухатися ринок до рівноваги. Від цих змін залежить і рух капіталів і дати розрахунків за контрактами і строки платежів.

Кожний центральний банк може проводити політику валютних курсів і впливати на точку рівноваги ринку, змінюючи свою валютну позицію. Він може призупиняти падіння національної валюти, продаючи іноземну валюту і не допускати її зростання - виступаючи покупцем інвалюти. У першому випадку він вичерпує свої валютні резерви, у другому він їх збільшує. Систематичні інтервенції обов'язкові для забезпечення системи фіксованих валютних курсів, подібних до тих, що передбачали для всіх валют Бреттон-Вудські угоди. І навпаки, "чисте плавання" виражається у тому, що центральний банк повністю утримується від операцій на валютному ринку.

Впорядкування коливань курсу національної валюти на валютному ринку - це одне з основних завдань центрального банку. Для цього він використовує державні валютні резерви і крім того може використовувати позики міжнародних організацій, інших центральних банків і навіть комерційних.

Проте якщо поточні платежі мають тривале і значне порушення рівноваги, то цей вид інтервенцій швидко знайде свої межі. Лише політика, спрямована на збільшення привабливості розміщення капіталу у національній валюті чи на те, щоб викликати інтерес резидентів до запозичення в іноземній валюті, може дозволити забезпечити нову рівновагу на ринку.

Умовами успішного функціонування валютного ринку є методи монетарної і бюджетної політики націленої на те, щоб:

забезпечити достатні і постійні надходження валюти на ринок, шляхом запровадження податкових стимулів для експортерів; полегшуючи митні процедури; залучаючи іноземних інвесторів та використовуючи валютні інтервенції центрального банку.

забезпечувати доступ імпортерів на валютний ринок шляхом відміни додаткових дозволів на придбання валюти та привілеїв для "критичного імпорту".

Також дуже важливо, щоб для підтримки розвитку валютного ринку, центральний банк гарантував єдність умов для всіх учасників ринку, включаючи і сам центральний банк і уряд, які повинні купувати валюту на ринку на загальних засадах (винятком може бути лише придбання іноземної валюти для створення офіційного валютного резерву чи погашення зовнішньої заборгованості).

Дерегламентація валютного ринку зменшує викривлення логіки ринку, а відкриття кордонів дозволяє функціонувати фактору конкуренції у задоволенні національних потреб, надаючи для цього заощадження різних країн. З початком структурної перебудови економіки, Україна відчула гостру потребу у фінансових ресурсах, які потрібні не лише для підтримки проведення економічних реформ, але й для створення більш ліберальних платіжних режимів та відновлення валютних резервів. Тому вихід України на євровалютний ринок, безперечно є позитивним явищем для української економіки.

Євровалютний ринок - це ринок, на якому проводяться операції по залученню і розміщенню вільних коштів виражених у валюті, відмінній від валюти країни учасника цих операцій. Тому ці операції непідлягають валютному регулюванню. Євровалютний ринок дає можливість вільного співвідношення попиту та пропозиції на фінансові ресурси у світовому масштабі. Він пропонує урядам, банкам та підприємствам задовольняти їх потреби у коштах, не звертаючись до внутрішнього ринку, який може бути занадто вузьким чи занадто зарегламентованим або до внутрішніх ринків інших країн, які можуть бути важкодоступними. Крім того євровалютний ринок надає економічним агентам важливі засоби захисту від валютних ризиків і, нарешті, він стимулює конкуренцію та дозволяє скоротити вартість банківського посередництва.

Loading...

 
 

Цікаве