WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Можливості кредитування індивідуального позичальника визначаються ступенем ризику. Банк вступає у кредитні відносини з позичальником на базі оцінки його кредитоспроможності, ліквідності балансу, вивчення ринку продукту товаровиробника, рівня менеджменту на підприємстві, минулого досвіду роботи з позичальником, управління його рахунком.

Складовою процесу кредитування є планування взаємовідносин сторін. Об'єктом планування у банку є сума кредиту, що надається, термін його погашення, доходи та витрати за кредитними операціями. Кредитний процес зобов'язує позичальника регулювати виробничі та фінансові можливості, щоб у повній мірі передбачити своєчасне й повне погашення кредиту і сплату позичкового процента.

Кредитний договір є важливим документом, де міститься економічна та юридична відповідальність учасників кредитної угоди. Суворо визначеної форми кредитного договору, що рекомендується комерційним банкам, не існує. Кредитний договір відображає згоду банку надати позику на певних умовах та готовність позичальника повернути її після закінчення визначеного терміну. Як виконання намірів кредитний договір передбачає конкретні дії з надання та погашення кредиту. Реальні обов'язки клієнта з повернення позики виникають лише після її отримання, хоча підписання договору здійснюється раніше. Шляхом диференціації економічних умов кредитної угоди комерційний банк повинен забезпечувати механізм захисту від кредитного ризику [34, с. 258].

Висновки до розділу І

У першому розділі "Теоретичні основи організації кредитних відносин банків з індивідуальними позичальниками" розглядалося: економічна сутність і функції кредиту в ринковій економіці; банківська система і процес кредитування.

Підкреслюючи самостійність категорії "кредит", слід відмітити, що тільки для нього характерний рух вартості на принципах повернення, відшкодування та еквівалентності, не пов'язаний з передачею права власності при наданні коштів у позику. Як економічна категорія кредит є сукупністю окремих визначених економічних відносин. Із цих позицій кредит можна охарактеризувати як відносини між кредитором і позичальником із приводу поверненого руху вартості.

Формування пропозиції кредиту з боку суб'єктів фінансового ринку пов'язане з такими передумовами. По-перше, результатом виробничого процесу є отримання прибутку, тобто в процесі накопичення грошові кошти вивільнюються з кругообігу і можуть брати участь у кредитних відносинах. По-друге, у перелік витрат на виробництво продукції входить амортизація основних фондів, нарахування якої проводиться безперервно згідно з діючим законодавством, а їхні витрачання – в міру списання діючих основних фондів та придбання нових. По-третє, в сучасній економіці існує низка спеціальних фінансово-кредитних організацій, які акумулюють грошові кошти населення (такі, як пенсійні фонди, страхові компанії, кредитні спілки тощо). Накопичення коштів при цьому відбувається протягом тривалого періоду для цільового використання клієнтом у перспективі.

Попит на кредит пов'язаний з тим, що процес виробництва й реалізації готової продукції вимагає певних грошових витрат. При цьому, моменти відтоку грошових коштів та їх притоку не збігаються у часі з моментами здійснення продажу та витрат на виробництво. Надходження грошових коштів може затримуватись через відстрочку реалізації товару або у зв'язку з існуванням дебіторської заборгованості. Таким чином, виникає потреба у надходженні додаткових грошових коштів для покриття нових платежів, що є підставою для виникнення кредитних відносин між підприємством та банком.

Аналіз використаних джерел та практичної діяльності банків дає підставу вважати, що кредитні відносини банку з позичальниками включають три блоки: суб'єкти кредиту, об'єкти кредитування, забезпечення кредиту. Система кредитних відносин будується на принципах розподілу та повноважень між окремими виконавцями функцій кредиту. Кредитні відносини виникають на підставі договору чи закону. Головним недоліком сучасної української практики використання кредитних договорів є їх дещо формальний характер. В економічному розрізі кредитні договори не містять дійових заходів із уникнення прострочки платежу за основним боргом і процентами за кредит. У правовому відношенні кредитні договори не забезпечують повернення виданої позики.

Банки працюють у певних межах, що визначаються сукупністю наявних ресурсів, нормативами економічного регулювання центрального банку. Обсяг кредитів, який може бути наданий клієнтам, залежить від обсягу власних та залучених коштів, регламентованою пропорцією міжними, поточних нормативів ліквідності, вимог збалансування активів та пасивів за строками, розміру грошових ресурсів, що перераховуються в центральні резерви Національного банку тощо.

Можливості кредитування позичальника визначаються ступенем ризику. Банк вступає у кредитні відносини з позичальником на базі оцінки його кредитоспроможності, ліквідності балансу, вивчення ринку продукту товаровиробника, рівня менеджменту на підприємстві, минулого досвіду роботи з позичальником, управління його рахунком.

Складовою процесу кредитування є планування взаємовідносин сторін. Об'єктом планування у банку є сума кредиту, що надається, термін його погашення, доходи та витрати за кредитними операціями. Кредитний процес зобов'язує позичальника регулювати виробничі та фінансові можливості, щоб у повній мірі передбачити своєчасне й повне погашення кредиту і сплату позичкового процента.

Розділ ІІ

Аналітична оцінка кредитних відносин банків з індивідуальними позичальниками в умовах переходу до ринку

2.1. Кредитна політика комерційних банків з індивідуальними позичальниками

Кредитна діяльність комерційних банків є одним з найважливіших джерел одержання прибутку, який сприяє фінансовій стабільності банку, підвищення рівня його рейтингу, розширенню клієнтської бази.

При будь-яких економічних умовах для того, щоб контролювати фактори ризику, забезпечити здійснення зваженої кредитної політики й практики, процес кредитування повинен постійно регулюватись. Це реалізується шляхом встановлення письмових правил і процедур для обробки кожної кредитної заявки та наявності опису кредитної політики. Кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури.

Фахівці, які займаються розробкою кредитної політики, дають таке визначення цього поняття:

"Кредитна політика – це програма дій, що визначає пріоритети в розробці основних напрямів організації кредитного процесу та тактика банку щодо організації кредитування" [52, c. 87].

Цілями впровадження кредитної політики є:

  • створення інструменту управління кредитним процесом для виконання короткострокових та довгострокових стратегічних завдань банку;

  • впровадження конкретних і взаємоузгоджених принципів та пріоритетів кредитування в щоденну практику учасників кредитного процесу.

Кредитна політика комерційних банків визначає та документально закріплює:

1) основну мету та поточні цілі кредитної політики, методи їх досягнення;

2) політику щодо кредитних процедур та документів, які їх регла- ментують;

3) політику щодо повноважень учасників кредитного процесу;

4) пріоритети при реалізації кредитної політики за напрямками;

5) політику щодо обмежень в кредитуванні.

Основними фундаментальними цілями кредитної політики комерційних банків є забезпечення, з одного боку, умов для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування відповідно до різних видів кредитних послуг, що пропонуються на ринку, а з другого – отримання прибутку, що є метою функціонування банку як комерційного підприємства в умовах ринкової економіки, однак при забезпеченні належного рівня своєї ліквідності та мінімізації ризиків за здійснюваними операціями.

Не рідше одного разу на рік кредитна політика переглядається фахівцями комерційного банку, враховуються всі зауваження та розробляється кредитна політика на наступний рік, яка затверджується Правлінням банку.

Метою кредитної діяльності комерційних банків є досягнення максимального прибутку від кредитної діяльності при прийнятному рівні ризику.

Кредитна політика комерційних банків побудована на принципах прозорості та єдності [56, c. 140].

Прозорість кредитної політики означає, що вона повинна бути доведена до відома всіх фахівців, які приймають участь у кредитуванні, з метою розуміння ними завдань, які стоять перед банком та загальних принципів кредитування.

Єдність передбачає впровадження уніфікованих правил та процедур, що призведе до єдиних підходів в розумінні оцінки кредитного ризику та процедур.

Аналіз використаних джерел та практичної діяльності банків дає підставу вважати, що кредитні відносини банку з індивідуальними позичальниками включають три блоки:

  • суб'єкти кредиту,

  • об'єкти кредитування,

  • забезпечення кредиту.

Loading...

 
 

Цікаве