WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Платність кредитування має стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, змушуючи їх збільшувати власні кошти та ефективно використовувати позичені. Саме ця стимулююча функція в умовах планової економіки не використовувалася достатньою мірою, оскільки значна частина кредитних ресурсів надавалася державними банками за порівняно низьку плату або на безпроцентній основі. У свою чергу, принцип платності кредитування забезпечує банку покриття його витрат. Підвищення ризику надання кредиту та порушення термінів його повернення безпосередньо пов'язане зі збільшенням ставки процента, як методу страхування від кредитного ризику.

Таким чином, практична реалізація принципу диференційованості залежить від кредитної політики банківської установи.

Принципи кредитування застосовуються банками як єдиний комплекс основних умов прогнозування, видачі, використання і повернення позик. Тому банки використовують їх одночасно відповідно до належності їх до па чи іншої стадії кредитного процесу. Ізольоване застосування принципів кредитування може викликати зниження ефективності банківських кредитів, навіть втрату поверненого характеру кредитування [54, c. 6].

Реалізація принципів кредитування є першоосновою здійснення кредитного процесу. Вони склалися ще на початку історичного розвитку руху позичкового капіталу й перелік їх у сучасних умовах залишився майже незмінним. Але зміст кожного принципу з переходом до ринкових умов господарювання набув суттєвих змін. Ці зміни зумовлені рядом причин: переходом до децентралізованих форм управління економікою, набуттям банківськими установами самостійності в питаннях вибору клієнтів та об'єктів кредитування, встановленням плати за кредит відповідно до поточної кон'юнктури кредитного ринку, розвитком законодавства у сфері форм забезпечення кредитів і відповідальності позичальника, реорганізацією кредитної системи, перебудовою форм і методів кредитування.

В економічній літературі, поряд з принципами є також поняття умови кредитування. Під умовами кредитування маються на увазі певні вимоги, котрі ставляться до базових елементів кредитування – суб'єктів, об'єктів і забезпечення кредиту. Якщо дотримання принципів кредитування є обов'язковим атрибутом у функціонуванні кредитного механізму, то умови кредитування – необхідним, тобто шляхами реалізації принципів кредитування.

Банківська установа вступає у кредитні відносини з позичальниками на базі оцінки їх кредитоспроможності, тобто наявності передумов для отримання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, котрі характеризують Його акуратність при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Вона розраховується банками для кожного клієнта й може вимірюватись показниками ліквідності його балансу, фінансової стійкості, рентабельності та оборотності. При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводиться ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможність своєчасно і в повному обсязі повернути кредит і проценти, якісне забезпечення кредиту, здатність позичальника виробляти та реалізовувати конкурентоспроможну продукцію (послуги) та ін [91, c. 10].

Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності. Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення банківськими установами кредитних операцій. Крім цього, Національний банк України забороняє банківським установам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування і збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Об'єктом кредитування може бути потреба позичальника, пов'язана з тимчасовими платіжними труднощами, викликана необхідністю розвитку виробництва та обігу продукту. Зокрема об'єктами кредитування є:

• реальне незбігання між платежами підприємства і наявними вільними грошовими ресурсами;

• запаси товарно-матеріальних цінностей (сировина, основні й допоміжні матеріали, товари та ін.);

• виробничі задаси (незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів); витрати на реконструкцію, розширення й технічне переоснащення, спорудження нових об'єктів виробничого призначення і соціальної сфери.

Кожен об'єкт має бути обумовлений у кредитному договорі.

Забезпечення, як третій базовий елемент системи кредитування, має бути якісним і повним. На рішення про прийняття того чи іншого виду застави можуть впливати такі чинники:

• ліквідність застави, як спроможність до швидкої реалізації;

• надійність, як спроможність мати відносно незмінну ціну на ринку й безпеку з точки зору збереження вартості застави протягом тривалого часу;

• правове регулювання використання різних видів застави (у відносинах власності та ін.);

• рівень кредитного ризику тощо.

Важлива умова, пов'язана з економічною суттю банківської установи, що виражається функцією перерозподілу кредиту, - видача банком кредиту в межах наявних у нього кредитних ресурсів. У діяльності банківських установ ресурсна база має першочергове значення, тому що процеси утворення кредитних ресурсів і надання кредитів перебувають у тісному взаємозв'язку. Від ресурсного потенціалу і його стабільності залежать обсяг активних кредитних операцій, а отже, і його доходи, його ліквідність, прибутковість банківської діяльності. В умовах переходу до ринку, функціонування банків на принципах комерційного розрахунку турбота про створення стабільної якісної ресурсної бази є одним з основних завдань у їх діяльності [91, c. 11].

Сучасна організація кредитних відносин неможлива без відображення усіх питань, пов'язаних з цим процесом, у кредитній угоді. Кредитор і позичальник укладають між собою кредитний договір, за котрим домовляються сторони щодо взаємних зобов'язань. Кредитний договір регулює економічні умови кредитної операції, обумовлені специфікою позичальника та виду кредиту.

У кожному кредитному договорі є пункт, що визначає предмет операцій. Однак зміст цього предмета може бути різним залежно від потреби клієнта. Чим різноманітніший інструментарій, котрий застосовується конкретним банком, тим повніше враховуються інтереси банку.

Специфіка кредитного інструмента обумовлена сферою вкладення коштів (виробництво, обіг, споживання, інвестиції), тривалістю окупності об'єкта (короткотермінове, довготермінове), сукупністю концентрації витрат, що формують об'єкт (сукупний, окремий), систематичністю кредитних зв'язків з банком (постійні, разові).

Відповідно є й система кредитних інструментів, котрі відображають специфіку потреб клієнта (для кредитування поточних потреб: контокорентний кредит, овердрафт, окремі цільові позики та ін.).

Кожен з названих видів кредитів має специфічний механізм видачі та погашення кредиту, регулювання граничного рівня заборгованості, способи організації поточного і наступного контролю, що має бути зафіксовано в кредитному договорі.

Однією з умов банківського кредитування в умовах ринкового реформування економіки, на нашу думку, є управління кредитним ризиком, котре включає:

• визначення методу оцінки кредитного ризику;

• аналіз складеної структури кредитного портфеля;

• використання різних методів мінімізації кредитного ризику. Управління кредитним ризиком спонукає банківські установи диверсифікувати й оптимізувати кредитний портфель, проводити аналіз кредитоспроможності позичальників, вимагати від клієнтів достатнього та якісного забезпечення .за виданими кредитами, страхувати кредити та ін.

Умови кредитування пов'язані також з принципами кредитування –повернення, терміновість, цільовий характер, забезпечення і платність. Якщо клієнт потенційно може порушити один з них, та кредитна угода не відбудеться. При порушенні цих принципів у процесі кредитування банк, керуючись своїми інтересами, інтересами своїх вкладників, розриває кредитні зв'язки, відкликає кредит, вимагає його негайного повернення.

Кредитування повинно виражати інтереси обох суб'єктів кредитних відносин. Банки орієнтуються на задоволення потреб клієнта. Метою кредитування є створення передумов для розвитку економіки позичальника, його конкурентоспроможності та прибутковості, безперервності виробництва та обігу. Умовою кредитування повинно бути й дотримання інтересів банку-кредитора – це отримання максимальних процентів за надання кредитних ресурсів [79, c. 199].

Основним елементом у системі банківського кредитування є методи кредитування, тому що вони визначають ряд інших елементів цієї системи.

Під методами кредитування переважно розуміють способи видачі та погашення кредиту відповідно до принципів кредитування.

Loading...

 
 

Цікаве