WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Оцінка кредитоспроможності позичальника базується на аналізі виробничих і фінансових показників, перспектив виробництва і збуту продукції та ін., включаючи ділові якості керівників підприємств. Проблема визначення кредитоспроможності підприємства доволі складна, однак розроблено різні методики її оцінки.

Можливість кредитування обмежується також банківськими ресурсами, основну частину котрих становлять залучені кошти, ті, що їх банк повинен повернути клієнтам в обумовлені терміни. Тому межі кредитування на рівні банку визначаються його спроможністю забезпечувати своєчасне погашення своїх зобов'язань. Критерії ліквідності банківських установ і їх кількісна характеристика встановлюються центральним банком у вигляді економічних нормативів.

Для регулювання меж кредитування широко застосовуються операції центральних банків з рефінансування банківських установ, з купівлі та продажів державних цінних паперів, з регулювання норм обов'язкових резервів [33, c. 42].

Перехід економіки України на ринкові умови в значній мірі пов'язаний з реалізацією потенціалу кредитних відносин, формуванням і перебудовою грошового обігу та кредиту. У сучасних умовах розвитку кредитного ринку принципово змінюється функція кредитних інститутів, зокрема банків в управлінні економікою, і підвищується роль самого кредиту в системі економічних відносин. Банки визначають конкретні умови видачі й погашення кредиту стосовно конкретного позичальника, охоплюючи технологічний інструментарій процесу кредитування відповідно до економічних умов, що склалися в країні. Тому визначення принципів банківського кредитування та уточнення класифікації банківських кредитів і методів кредитування є невід'ємним елементом дослідження загального процесу організації кредитних відносин у перехідний період.

1.2. Основні принципи і умови кредитування комерційними банками індивідуальних позичальників

Зміст основних принципів кредитування є складним теоретичним питанням, що одночасно має велике практичне значення. В економічній літературі принципи кредитування визначають по-різному:

  • як основні правила кредитування;

  • як способи реалізації економічних законів кредиту;

  • як головний елемент системи кредитування;

  • як основні умови кредитування;

  • як основні умови, на котрих видають кредит позичальнику;

  • як основа, головний елемент кредитування, оскільки це відображає суть і зміст кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів, у тому числі й у сфері кредитних відносин; як один з визначних елементів методологічної основи кредитних відносин, де суб'єктом є банківські установи;

  • як основні висхідні положення, на котрі спирається теорія і практика кредитного процесу та ін [42, c. 125].

Причому немає єдиного підходу ні до складу та змісту принципів кредитування, ні до визначення їх належності до організації саме кредитних, а не фінансових чи якихось інших відносин. Тобто на сьогодні немає чіткості щодо того, на котрих саме принципах – кредиту чи кредитування – мають базуватися кредитні відносини банку з позичальниками, хоча різниця між такими поняттями, безумовно, є суттєва.

Кредит як економічні відносини з приводу зворотного руху позиченої вартості відображає теорію кредитних відносин, тобто показує, у чому його суть, а кредитування відображає практичну реалізацію кредитних відносин, тобто техніку й технологію надання і повернення позик. Отже, говорити про принципи можна лише стосовно організації кредитування, а не щодо кредиту, котрий є економічною категорією.

Кількість принципів кредитування розглядається вітчизняними та зарубіжними економістами неоднаково: В. А. Міщенко, А.И Олыпаный називають три принципи [57; 63], А. М. Мороз, М. І. Савлук, М.Ф. Пудовкін, – чотири [28], В. Т. Сусіденко, Б. С. Івасів, – п'ять [80; 42], О. В. Дзюблюк, Л. Рябініна – сім [34; 75] В. М. Іванов – вісім [41], В. Д. Лагутін - дев'ять [55], В.А. Челноков – десять [90]. Таким чином, погляди різних авторів на склад і зміст принципів, покладених в основу організації надання й погашення банківських кредитів відрізняються. Одні вважають, що до принципів кредиту належать "забезпеченість позики, повернення, терміновість і платність". Інші стверджують, що "до основних принципів кредитування, що їх повинні дотримуватися як кредитори, так і позичальники, належать такі: цільовий принцип, терміновий принцип, принцип обов'язкового повернення, оплачування та забезпечення кредиту".

У науковому сенсі єдино правильним є системний підхід до дослідження принципів кредитування, а тому можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим умовам, раціональності й ефективності, комплексності розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, терміновості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних операціях [75, c. 27].

Вважаємо, що більш важливим є не питання щодо складу принципів і їх кількості, а щодо змісту кожного з них, умов і порядку їх реалізації у практичній діяльності банку.

На певних етапах історичного розвитку відносин між суб'єктами кредитування мали місце різні підходи до застосування принципів.

Система банківського кредитування, що склалася сьогодні, є системою, де збереглися окремі риси старої схеми та вводяться принципово нові елементи, властиві сучасному етапу розвитку економіки. При цьому перелік принципів банківського кредитування може залишатися тим самим.

Якщо припустити, що всі викладені вище засади не суперечать одна одній, то одержимо таку сукупність принципів кредитування:

  • повернення;

  • терміновість;

  • цільовий характер;

  • забезпечення;

  • платність;

  • диференційованість.

Ці принципи визначають розвиток системи банківського кредитування в умовах ринкового реформування економіки.

Повернення є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Без повернення кредит не може існувати. Повернення є невід'ємною рисою кредиту, його атрибутом. Цей принцип вважається висхідним у системі банківського кредитування. Він випливає з суті кредиту, адже якщо позика не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

Повернення кредиту зумовлене як кредитоспроможністю позичальника, так і наявністю у нього документально підтверджених і фактично наявних джерел надходження грошових доходів, котрі залишаються після покриття поточних витрат і можуть використовуватись для погашення заборгованості та виплати процентів за користування кредитом [48, c. 124].

Терміновість кредитування – необхідна форма досягнення повернення кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит повинен бути не тільки повернутий, а повернутий у строго визначений термін, обумовлений кредитною угодою, тобто в ньому має своє вираження чинник часу, і відповідно терміновість є часовою визначеністю повернення кредиту.

Принцип терміновості мусить визначити як часові межі використання кредиту, так і конкретні терміни його повернення.

Економічну основу терміновості повернення кредиту становить кругообіг та обіг фондів учасників відтворювального процесу, а також мета, з котрою ця позика береться. Так, якщо вона потрібна для придбання товарно-матеріальних цінностей, необхідних для подальшого виробництва готової продукції, то термін користування нею і відповідно її повернення залежать від специфіки процесу виробництва. Тому організація кредитних відносин повинна враховувати особливості та умови кругообігу фондів, повернення авансованих коштів. Якщо ж позика призначена для придбання готової продукції з метою її подальшої реалізації, то термін повернення залежить від кон'юнктури ринку і попиту на дану продукцію. У зв'язку з тим, що обіг коштів на кожному підприємстві є індивідуальним і залежить від багатьох чинників, здійснювати дійовий контроль за поверненням кредиту можна лише за допомогою встановлених термінів погашення кредиту.

Термін кредитування є граничним часом наявності позичених коштів у господарстві позичальника і тією мірою, за межами котрої кількісні зміни в часі переходять у якісні: якщо порушується термін користування позикою, то спотворюється суть кредиту, він втрачає своє істинне призначення. Принцип терміновості знаходить своє практичне втілення у погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок кредитора і забезпечує поновлення його кредитних ресурсів. В умовах централізованої планової економіки існувала позика, котра не поверталася. Ця форма кредитування була поширена в аграрному секторі народного господарства, коли державні кредитні установи надавали позики, що не передбачали повернення у зв'язку з кризовим фінансовим становищем позичальника і за своєю економічною сутністю були додатковою формою бюджетних асигнувань, котрі здійснювалися через державний банк [48, c. 126].

Loading...

 
 

Цікаве